Завантаження. Будь ласка, почекайте...
|
Навігація
Наше опитування
Які інформаційні топіки, по-вашому, недостатньо висвітлені в мережі Internet?
Друзья
| Пошук
4 серпня 2009
Політика в розміщенні виробництва, що була визначена генеральними планами міста, була направлена на заборону зростання міста, діяла в міській межі і, як правило, не розповсюджувались на території, що лежать за його межами. Це дозволило обласним організаціям, які не завжди враховують інтереси розвитку міста, розміщувати поблизу його кордонів об'єкти промислового і цивільного будівництва. Характерним прикладом цього є розміщення заводу електронно-обчислювальних машин у місті Боярці. Розміщення великого підприємства спричинило виникнення тут цілого ряду допоміжних і суміжних виробництв. Високими темпами відбувався промисловий розвиток м.Вишневе, що знаходиться в 2 км від межі міської забудови м. Києва. У 1975 р., незважаючи на те, що схема районного планування Київської області, територію міста Вишневе було передбачено включити до складу сельбищної території Києва (житлова забудова Вишневого вже зараз підключена до інженерних мереж міста Києва). Однак розроблений генеральний план міста Вишневого не враховує розвитку міста Києва [за матеріалами Київпроект*]. У порушення положень про зелену зону, Київським облвиконкомом був виданий дозвіл на розміщення декількох великих виробничих підприємств і будівельних баз в районі селища Бортнічи, що привело до розселення тут 25-30 тис.чоловік. Відбувалася концентрація населення в місті Вишгороді, проектна чисельність населення якого, враховуючи об'єктивні передумови, була зкоригована на 1990 р. - 25 тис.чоловік (замість 15 тис. чол., як це було передбачене проектом приміської зони міста Києва у 1965 р.). У збиток інтересам розвитку Києва і Київської системи розселення непомірно високими темпами розвивалися промисловість міст Бровари, Василькова, Обухова, Борисполя, а також Фастова. Все це привело до фактичного на той час, юридично не оформленого, розширення кордонів міської забудови, нарощуванню промислового потенціалу і демографічних диспропорцій міста. За період реалізації генерального плану міста (1967 р.) територія міста збільшилася на 8,3 тис. га. Незважаючи на це, існував суттєвий дефіцит території для розвитку і розширення міської забудови [за матеріалами Київпроект*]. Розміщуючись формально за міською межею, а по суті, функціонально стаючи частиною міської забудови міста Києва, такі території, органічно не вписуються в заплановану структуру міста, часто вступають у суперечність з нею. В зв'язку з чим складається функціональна і просторова організація приміських населених пунктів, що розвивається і перешкоджає сталому розвитку міста Києва, утворюючи в подальшому черезполосся у розміщенні функціональних елементів (сельбищних, виробничих і інших зон), вносячи дезорганізацію в функціонування систем міста Києва та дисбаланс у забезпеченні життєдіяльності міського організму (системи транспорту, інженерних мереж, обслуговування, рекреації і інші). Аналіз показав, що в результаті вказаних, не запланованих генеральним планом міста Києва (1967 р.) містобудівних дій, не досягнуте раціональне розміщення місць розселення і місць прикладання праці. В результаті невиправдані втрати часу населення на пересування, перевантаження міського транспорту, нерівномірність соціального розвитку окремих частин міста тощо. Особливо треба відзначити незважені на перспективу дії у розміщенні житла, великими житловими масивами на периферії міста Києва без належного комплексного формування відповідних районів, в тому числі виробництв, місць прикладання праці. Це спричинило диспропорції у розвитку міського госпо-дарства, транспорту, сфери обслуговування та іншого. Складні умови ство-рилися в системах водопостачання, каналізації, теплофікації, транспортного і дорожнього господарства. Внаслідок недостатнього державного та місцевого фінансування, намічені генеральними планами міста заходи щодо розвитку дорожнього будівництва і міського транспорту, а також по-інженерному обладнанню міста, виконувалися неповністю. Не були реалізовані значні програми щодо поліпшення санітарного стану міста, його повітряного і водного басейнів. У період з 1965 р. вдалося здійснити лише третину наміченої генеральним планом міста програми будівництва метрополітену, менше за половину тролейбусних ліній, третю частину загальної кількості транспортних розв'язок. На 15-20% не досягли намічених рівнів показники інженерного обладнання і благоустрою території міста. Внаслідок цього виникли значні диспропорції між об'ємами і темпами житлового будівництва, інженерного обладнання, дорожньо-мостового будівництва і розвитку міського транспорту [за матеріалами Київпроект*]. Разом з тим провадилася реконструкція, розширення і будівництво нових промислових підприємств, що погіршували стан міського середовища та закріплювали і посилювали недоліки в територіальному розміщенні промисловості, що заважали формуванню передбачених генеральним планом промислових міських районів, вдосконаленню усього територіально-виробничого комплексу міста Києва. 4 серпня 2009
Прискорення науково-технічного прогресу в народному господарстві вимагає підвищення внеску науки у вирішення актуальних проблем будівництва матеріально-технічної бази суспільства. В основних напрямках економічного і соціального розвитку України підкреслюється необхідність підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів і зниження матеріалоємності продукції. Для вирішення поставлених задач важливе подальше вивчення основ структуроутворення, створення на базі останніх досягнень науки і техніки нових ефективних матеріалів із вторинних продуктів і сировини, енергозберігаючих технологій і конструкцій з високими теплотехнічними характеристиками. Фізико-хімічні процеси, пов'язані з кінетикою і динамікою структуроутворення стосовно формування структури бетонів ще мало вивчені. Кінетика утворення нової фази включає ряд таких питань, як, наприклад, квазірівноважна кристалізація, нерівноважне виділення метастабільних фаз і нерівноважне нелінійне утворення дисипативних структур. Динаміка формування структури включає процеси, що створюють передумови і визначають спрямованість структуроутворення. Таким чином, мається сукупність взаємодій, що приводять через динаміку "поводження" частинок і їх флуктуації до упорядкованості і створення, в підсумку, твердого тіла. Різноманіття та взаємозв'язок процесів, що протікають в системі, вимагають комплексного підходу до вивчення кінетики і динаміки формування структури штучного каменю. Такий підхід з позицій термодинаміки до вивчення твердіння силікатних систем дозволить визначити технологічні параметри одержання бетонів із заданими властивостями, застосовувати в якості в'яжучих не тільки цемент, але й різні кремнеземисті матеріали. В Україні наприкінці 80-х років ступінь переробки і використання шлаків в будівництві досяг 60-65% їх поточного виходу. При цьому переробка доменних шлаків досягала 100%, в той час як переробка сталеплавильних і феросплавних шлаків не перевищувала 30-40%, що викликало необхідність подальшого утворення і утримання шлакових відвалів. Характерною рисою матеріалів, які одержують з шлакових розплавів шляхом швидкого охолодження, є їх двоїста структура - кристалічний центр і аморфна оболонка склофази. Така структура відкриває якісно нові підходи до вирішення технологічних задач виробництва будівельних матеріалів і дозволяє в багатьох випадках відмовитись від таких енергоємних переділів як сушіння і помел сировинних компонентів, теплова обробка виробів. Таким чином, ефективність вирішення виникаючих задач в першу чергу залежить від розуміння суті фізико-хімічних процесів формування структури на всіх технологічних переділах - починаючи з утворення відходів і закінчуючи формуванням структури штучних будівельних матеріалів і виробів з цих відходів. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: 1. Республіканська науково-технічна програма на 1986-1990 роки РН.99.01. “Розробити і впровадити на підприємствах різних галузей народного господарства мало- та безвідхідні технологічні процеси й устаткування, що забезпечують найбільш раціональне використання природних ресурсів і максимальну переробку відходів виробництва, що утворяться, і вторинної сировини”. 2. Національна програма Української РСР “Людина і біосфера на 1986-1990 роки і на період до 1995”. 3. Програма Придніпровського наукового центру АН УРСР “Про стан і заходи по забезпеченню охорони повітряного і водяного басейнів, комплексного раціонального використання природних ресурсів Кривбасу.” 4. Програма Міністерства освіти “Створення нових ефективних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій на основі речовин органічного та неорганічного походження, технологій і обладнання для їх виробництва. Розробка нових ефективних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, новітніх технологій та обладнання, які забезпечать конкурентну спроможність, зменшать залежність від імпорту, ресурсо- та енергозбереження”. 16 вересня 2009
Бетонні та залізобетонні елементи, що працюють на сприйняття зрізуючих сил, є досить розповсюдженими в практиці і значною мірою визначають витрати бетону й сталі при капітальному будівництві та реконструкції. До них належать шпонкові з’єднання (з’єднання ригелів з колонами й колон з фундаментами, горизонтальні та вертикальні стики стінових панелей, контактні шви збірно-монолітних конструкцій, стики плит оболонок між собою і бортовими елементами, стики плит перекриттів і покриттів), балкові та плитні конструкції в зоні дії поперечних сил, короткі елементи й інші. Тому розроблення вдосконаленої методики розрахунку міцності вказаних елементів має суттєве значення для зниження їх матеріалоємності, енергоємності і вартості. Тема дисертаційної роботи пов’язана із розв’язанням відомого питання про опір бетону так званому “чистому зрізові”, дослідження якого почалося з 90-их років ХІХ століття. Сутність зазначеного питання полягає в пошуках “найбільш придатного” зразка для визначення вказаної характеристики опору бетону, в якому поверхня руйнування збігається з напруженим станом “чистого зрізу”. Було запропоновано понад 10 різноманітних зразків, але мета залишилася не досягнутою. Відомо близько 20 залежностей для визначення опору бетону зрізові, які відрізняються якісно і кількісно й мають частинний характер. Використання великого різноманіття зразків для визначення опору бетону зрізові було пов’язано з необхідністю вирішення великого кола практичних задач міцності бетонних та залізобетонних елементів, які руйнуються у формі зрізу. Тому в практичному напрямі питання про опір зрізові зумовлює необхідність розроблення достатньо загальної методики розрахунку міцності бетонних та залізобетонних елементів різної форми, завантаження, складного неоднорідного напруженого стану, об’єднуючою рисою яких є руйнування шляхом зрізу по певній площині. Вирішення названої задачі проводилося головним чином на основі емпіричного підходу. Але розрахункові залежності, одержані таким шляхом, мають обмежені області застосування, пов’язані з великими витратами матеріалів, праці й енергії, не завжди виявляють усі визначальні фактори міцності і тому не приводять до оптимальних конструктивних рішень. Якщо приблизно до 80-их років ХХ століття дослідження опору бетону на зріз проводилися досить інтенсивно, то пізніше обсяг досліджень зменшився. Питання про зріз у бетоні залишилося не вирішеним. Таким чином, розроблення єдиної методики розрахунку міцності бетонних та залізобетонних елементів при дії зрізуючих сил залишається актуальною задачею. Зв’язок роботи з науковими планами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної теми “Дослідження і розроблення інженерних методів розрахунку опору руйнуванню й деформуванню бетонних та залізобетонних елементів, які зазнають неоднорідних напружено-деформованих станів при різному характері впливів і середовища” на кафедрі залізобетонних та кам’яних конструкцій Полтавського державного технічного університету імені Юрія Кондратюка (номер реєстрації 0187U098019). Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення на основі теорії пластичності бетону й експериментальних досліджень достатньо загальної методики розрахунку міцності бетонних та залізобетонних елементів при зрізі, яка б ураховувала специфіку складного напружено-деформованого стану (НДС) зони руйнування. Для досягнення зазначеної мети поставлені такі задачі: - обгрунтувати умови застосування теорії пластичності бетону; - отримати рішення задач міцності в умовах плоского напруженого стану (ПНС) з урахуванням виду бетону для зразків, запропонованих О.О.Гвоздєвим і Е.Мершем для визначення опору бетону зрізові, окремої прямокутної бетонної шпонки за різних умов завантаження, армованих зразків при зрізі, багатошпонкових з’єднань; - експериментально дослідити НДС, характер руйнування та визначити граничне навантаження зразків Гвоздєва при зрізі, окремих прямокутних шпонок із важкого бетону і керамзитобетону залежно від відношення глибини шпонки до її висоти (l/h), багатошпонкових керамзитобетонних стиків з бетонними й армованими шпонками, симетричних бетонних клинів, керамзитобетонних зрізаних клинів - моделей стиснутої зони над небезпечною похилою тріщиною (НПТ) залізобетонних елементів, що згинаються; - проаналізувати збіжність отриманих теоретичних рішень з результатами експерименту; - розробити пропозиції щодо практичних розрахунків міцності елементів при зрізі. Наукова новизна одержаних результатів: - обгрунтовані умови застосування теорії пластичності бетону при неоднорідному НДС елементів; - розроблена достатньо загальна методика розрахунку міцності бетонних та залізобетонних елементів при зрізі, котра враховує специфіку складного неоднорідного НДС зони руйнування; - на основі математичного апарату теорії пластичності бетону отримані рішення задач міцності зразків Гвоздєва та Мерша, окремої прямокутної бетонної шпонки за різних умов завантаження, армованих зразків та шпонкових з’єднань; - запропонована модель пружно-пластичного руйнування багатошпонкового з’єднання, яка дає змогу врахувати нерівномірність розподілу дотичних зусиль по довжині стику; - одержані експериментальні дані про НДС та граничне навантаження керамзитобетонних зрізаних клинів, зразків Гвоздєва, окремих бетонних шпонок, багатошпонкових з’єднань. 15 вересня 2009
Інтенсифікація роботи систем водозабезпечення міст є однією з найважливіших проблем, що стоять перед Україною у XXI столітті. Від їх вирішення залежить забезпечення суспільства і народного господарства водними ресурсами в умовах початку глобального змінення клімату на Землі, обмежених запасів водних прісних ресурсів у країні, негативного змінення гідробіологічного і сольового складу вод, що використовуються для водопостачання. 15 вересня 2009
Одним з найважливіших критеріїв оцінки технології кожного виробництва є гарантованість безпеки виконання процесів. Стосовно зведення багатоповерхових житлових будинків з монолітним залізобетонним каркасом цією гарантованістю має бути неспівпадання по одній вертикалі будь-яких робіт з роботами, при виконанні яких використовуються вантажопідйомні крани. В першу чергу це процеси влаштування монолітних конструкцій, для яких необхідно подати опалубку, арматуру, бетонну суміш та інше. 15 вересня 2009
Одним із шляхів підвищення ефективності будівництва, довговічності та надійності будівель є створення і застосування нових монолітних високоміцних гідроізоляційних покриттів на основі синтетичних смол. У даний час для приготування монолітних гідроізоляційних покриттів використовують різні зв’язуючі на основі фуранових, епоксидних, поліефірних, поліуретанових та інших смол і їхніх комбінацій. Однак поряд з якостями (значна міцність, зносостійкість, хімічна стійкість), ці полімерні матеріали мають недоліки: низькі технологічні властивості, токсичність, висока вартість. Високі фізико-механічні, технологічні властивості і порівняно низька вартість дозволяють як зв’язуюче для гідроізоляційних покриттів використовувати акриловий полімеррозчин. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до координаційного плану Міністерства освіти і науки України, завдання 22 - “Створення нових ефективних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій на основі речовин органічного і неорганічного походження, технологій та обладнання для їх виробництва”, держбюджетна тема “Наукові основи створення нових технологій, що забезпечують ефективність будівництва” - № держреєстрації 0199U004285. Мета дослідження. Розробити на основі акрилового полімеру склади з низьким водопоглинанням та підвищеною теплостійкістю, а також високою стійкістю до впливу агресивних середовищ, для створення надійного та економічного гідроізоляційного покриття. Задачі дослідження: - обгрунтувати комплекс фізико-механічних, фізико-хімічних, технологічних досліджень властивостей акрилового полімеррозчину, а також засобів математичної статистики; - визначити фізико-механічні, фізико-хімічні й технологічні властивості акрилового полімеррозчину; - визначити стійкість до агресивних впливів різноманітних середовищ акрилових полімеррозчинів; - встановити морозостійкість, водопоглинання і тріщиностійкість гідроізоляційних покриттів на основі акрилових полімерів; - дослідити вплив різноманітних добавок на термостійкість акрилового полімеррозчину; - розробити склад полімеррозчину для створення штукатурного гідроізоляційного покриття; - провести випробувально-промислове впровадження цього складу. Об'єкт дослідження - матеріали для гідроізоляції конструкцій будівель та споруд при створенні, реконструкції і ремонті гідроізоляційних покриттів. Предмет дослідження - склад акрилового полімеррозчину для гідроізоляційних покриттів. Методи дослідження - методи визначення фізико-механічних і технологічних властивостей, методи фізико-хімічних досліджень, математичної статистики, натурні випробування. Наукова новизна: - розроблені нові методики: дослідження життєздатності полімерних композицій за зміною в’язкості в широкому її діапазоні; визначення кінетики полімеризації акустичним способом і оцінки екзотермії процесу полімеризації; дослідження тензометричним способом тріщиностійкості і усадочних деформацій; - розвинуті уявлення про фізико-хімічні процеси, що відбуваються в акриловому полімеррозчині: виявлені утворення активних центрів полімеризації, вплив кількості затверджувача і волокнистого армування на термостійкість акрилового полімеррозчину; - виходячи з результатів дослідження впливу кількісного складу на деформативні властивості акрилового полімеррозчину, отримані залежності поздовжніх і поперечних деформацій при стиску і розтягу; виявлені залежності зміни механічних властивостей під дією хімічних реагентів, а також між кінетикою зростання когезійної міцності в часі і повнотою полімеризації; - виходячи з результатів дослідження зміни маси зразків акрилового полімеррозчину в хімічно активному середовищі, отримані коефіцієнти дифузії, сорбції і проникності; фізико-механічні характеристики модифікованого полімеррозчину. Практичне значення отриманих результатів: - визначені склади акрилового полімеррозчину для створення гідроізоляційних покриттів; - розроблені рекомендації по виготовленню і використанню гідроізоляційних покриттів на основі акрилового полімеру. Результати дисертаційної роботи впроваджені при: реконструкції покрівлі водогрійної котельної селища Есхар Харківської області; гідроізоляції трубопроводу ТЕЦ-3 м. Харкова; гідроізоляції залізобетонного резервуару для збору і регенерації чинбарних розчинів хімстанції Харківського шкіряного ВО “Більшовик”. Впровадження результатів розробок дозволяє забезпечити надійне і економічне влаштування гідроізоляційних покриттів. 15 вересня 2009
Останнім часом в різноманітних галузях машинобудування знайшло застосування модульне проектування. Незаперечні переваги модульного проектування землерийно-транспортної та навантажувальної техніки у порівнянні з традиційними конструкціями. Енергетичний модуль є найбільш важливим елементом землерийно-транспортних машин (ЗТМ) та навантажувальних машин, що визначає техніко-економічні показники. Втрати енергії в трансмісії суттєво впливають на загальний та тяговий ККД машини, її паливну економічність, динамічні якості. Актуальність теми. Вже стало традиційним, що базовими машинами землерийно-транспортної та навантажувальної техніки здебільшого є трактори. Для малого класу машин (з потужністю двигуна 100 кВт) в більшості випадків застосовуються колісні трактори, які здебільшого є універсальними, трансмісії їх не адаптовані до застосування у робочому циклі ЗТМ та навантажувальних машин, що веде до зниження ефективності останніх. Крім того, нині немає єдиного підходу до оцінки характеристик трансмісій ЗТМ та навантажувальних машин, відсутні методики їх вибору. З появою модульного принципу проектування актуальність цієї задачі не викликає сумніву, оскільки характеристики трансмісії повинні забезпечувати високі техніко-економічні показники машини, враховуючи різноманітні варіанти її компоновки у широкому спектрі робіт, що виконуються, з різноманітним устаткуванням. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів бюджетної НДР з модульного проектування та загальної наукової програми "Удосконалювання конструктивного виконання, методів розрахунку й іспитів БДМ" кафедри підйомно-транспортних, будівельних, дорожніх машин та обладнання ХНАДУ, а також у рамках державної програми "Ресурсозбереження". Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - покращення головних техніко-економічних характеристик блочно-модульних ЗТМ та навантажувальних машин за допомогою удосконалення структури та вибору раціональних параметрів трансмісії. Задачі дослідження: • розробити методику вибору на етапі, що передує проектуванню, вагових параметрів та параметрів потужності енергетичного модулю, провести структурний аналіз його ККД під час виконання різноманітних операцій у складі ЗТМ та навантажувальних машин; • дослідити вплив параметрів трансмісії на техніко-економічні показники ЗТМ та навантажувальних машин, визначити вплив структури трансмісії та розподілення передатних чисел за ступенями трансформації обертального моменту на приведений момент інерції та масу зубчастих коліс; • розробити методику структурної та параметричної оптимізації трансмісії, запропонувати раціональну схему трансмісії з врахуванням специфіки ЗТМ та навантажувальних машин модульної конструкції; • визначити вплив організації робочого процесу двомодульного навантажувача на основі самохідного шасі Т16МГ на техніко-економічні показники трансмісії, провести експериментальну перевірку методики визначення приведеного моменту інерції трансмісії. Об'єкт дослідження - непродуктивні витрати енергії у трансмісії при модульному принципі проектування ЗТМ та навантажувальних машин. 15 вересня 2009
Карьеры инертных материалов – одна из разновидностей строительного комплекса. Они востребованы на каждом объекте нового строительства, при реконструкции и восстановлении разрушенных зданий и сооружений. В соответствии с современными требованиями проектирования /1,2 / карьеры должны быть изучены с полнотой, позволяющей оценить возможность эффективной их разработки, рекультивации и способы дальнейшего использования. В настоящее время для отработанных карьеров возможны следующие виды рекультивации: приведение земель и территорий в состояние, пригодное для использования в сельском, лесном, городском и дорожном хозяйствах (планировочная), устройство в карьерных разработках водоемов различного предназначения (промышленного, социально-бытового, культурно-ландшафтного, противопожарного, сельскохозяйственного и другого) /3,4/. Опыт строительства автомобильных дорог показывает, что выбор оптимального места расположения карьера и его дальнейшего хозяйственного использования требует комплексного решения возникающих градостроительных, экологических и инженерно-гидрометеорологических проблем. Негативное отношение к карьеру как техногенному объекту формируют следующие факторы: заброшенность карьерных разработок, отсутствие работ по рекультивации, или низкий эффект от их проведения, использование их в качестве стихийных свалок, что в значительной степени нарушает городской ландшафт и его эстетическое восприятие, а также от тех из них, на которых мероприятия по рекультивации не дали положительный эффект или были выполнены частично. Нередко в местах забора грунта отдельные участки местности приобретают малопригодный техногенный характер. Примером может служить карьер на левом берегу р. Оки в месте его пересечения дорогой Москва-Кашира, в г. Воскресенске, г. Горловке и др. 15 вересня 2009
Забезпечення надійності і довговічності металофонду є важливим елементом державної технічної та економічної політики промислово розвинутих країн, для реалізації якої необхідна розробка ефективних заходів щодо захисту від корозії. Підвищення якості протикорозійного захисту, забезпечення довговічності і надійності будівельних металоконструкцій пов'язане з впровадженням добровільної та обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів і конструкцій. Нормативною основою для проведення обов'язкової сертифікації є технічні вимоги, викладені в державних стандартах, будівельних нормах і правилах. Інтеграція вітчизняної нормативної бази з закордонними нормами здійснюється на основі міжнародних стандартів серії ISO 9000-1-95 ё 9004-1-95, що регламентують питання керування якістю в процесі проектування, виготовлення, монтажу та експлуатації. Аналіз відповідності вітчизняних і міжнародних норм проектування свідчить про необхідність удосконалювання структури і методів оцінки показників надійності і гарантованої довговічності протикорозійного захисту будівельних металоконструкцій. Складність рішення питань з сертифікації будівельних металоконструкцій полягає в недостатньому узгодженні положень СНиП 2.03.11-85 "Захист будівельних конструкцій від корозії" і вимог стандартів, що регламентують забезпечення показників надійності, корозійної стійкості і довговічності. Разом з цим, збільшення обсягів виробництва в Україні і закордонних постачань легких металоконструкцій (ЛМК), потребує створення ефективної системи контролю якості протикорозійного захисту на основі розрахунково-експериментальних методів оцінки граничних станів у корозійних середовищах. Законодавчою основою для розробки комплексу заходів щодо підтримки якості і довговічності основних фондів, є Постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.97 року № 409 "Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" і відповідний Указ Президента від 31.12.98 року № 1420/98 "Про нейтралізацію погроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні". Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до науково-дослідницьких робіт у рамках Державної науково-технічної програми "Протикорозійний захист металофонду України" до 2005 р., розділ 6.2; "Розробка національної експертної системи “Захист будметал” вибору проектних та технологічних рішень протикорозійного захисту металоконструкцій з гарантованими показниками довговічності". Тема пов'язана з держбюджетною НДР: Д-3-1-96 "Дослідження, розробка та впровадження ефективних огороджуючих конструкцій та використання тонкого сталевого листа, теплоізоляційних і протикорозійних матеріалів, що одержані на засадах ресурсозберігаючих технологій”. 15 вересня 2009
В різних предметних галузях виникає проблема застосування методів прикладної геометрії для визначення і подальшої обробки дискретних значень характеристик скалярних і векторних полів, зокрема, в архітектурно-будівельній фізиці при моделюванні процесів розповсюдження тепла, звуку та світла в архітектурному середовищі, коли поля представлені дискретно в результаті вимірювання або визначення чисельними методами їх характеристик. Таке моделювання вимагає розробки методів аналізу на осциляції дискретних значень характеристик поля, їх апроксимації та інтерполяції, які недостатньо опрацьовані або взагалі відсутні в прикладній геометрії. Таким чином, наукова проблема полягає в необхідності розробки теоретичних основ дискретного геометричного моделювання скалярних і векторних полів і методів їх (основ) реалізації в будівельній світлотехніці. Сучасний стан проблеми. Існуючі методи дискретного геометричного моделювання стосуються плоских кривих ліній та поверхонь, представлених перерізами площин одного напряму, сітчастим каркасом, каркасом спеціальних ліній. Дискретне моделювання просторових ліній зустрічається в окремих задачах і не має узагальнюючої теоретичної основи, а дискретне моделювання кривих в n-вимірному просторі і гіперповерхонь (як основа для моделювання полів) в прикладній геометрії не розглядалось. В обраній предметній області, будівельній світлотехніці, застосовуються застарілі спрощені способи, основані на застосуванні графіків, які дають прийнятні результати тільки для значно обмеженого числа світлопросторових експозицій. Значущість проблеми. В теоретичному плані розробка методів дискретного геометричного моделювання скалярних і векторних полів відкриває нові можливості в аналізі, прогнозі та управлінні фізичними процесами при вирішенні проектних задач. В будівельній світлотехніці геометричне моделювання природного освітлення дозволяє ширше охопити світлотехнічні ситуації, точніше узгоджувати проектні рішення з нормативними вимогами, що дає значний ефект у збереженні енергетичних ресурсів щодо штучного освітлення і опалення та покращує світловий комфорт. Підстави, вихідні дані, необхідність розробки теми. Обумовлені невідповідністю існуючих методів геометричного моделювання скалярних і векторних полів практичним задачам. Актуальність. Дискретне представлення скалярних і векторних полів, зокрема, світлового поля може бути наслідком вимірювання їх характеристик або визначення чисельними методами. В обох випадках можливе обтяження отриманих значень похибками. Тому подальше їх використання актуалізує розробку методів аналізу на осциляції, дискретної апроксимації та інтерполяції полів. Актуальність розробки і удосконалення методів геометричного моделювання розрахунків ІХСП обумовлена також поширенням в сучасній архітектурно-будівельній практиці СП складних форм при повній відсутності для них методів розрахунків ІХСП і наявності занадто спрощених, грубих методів розрахунків КПО, застосування яких не дозволяє правильно оцінювати світловий мікроклімат приміщення і приймати енергозберігаючі рішення. Відсутність згаданих методів стримує, зокрема, нормування освітленості не за КПО, а за іншими ІХСП відповідно до функціонально-технологічного процесу в даному приміщенні. Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематиці наукової роботи кафедри архітектурних конструкцій Київського національного університету будівництва і архітектури, кафедри архітектури Рівненського державного технічного університету, потребам розробки українських норм проектування в галузі будівельної світлотехніки, а також пов’язане із законом України “Про енергозбереження”. Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробка теоретичних основ і впровадження в практику методів геометричного моделювання (аналіз на осциляції, дискретна апроксимація та інтерполяція) скалярних і векторних полів і розрахунків ІХСП для складних світлопросторових експозицій при природному освітленні з орієнтацією на комп’ютерне проектування. 15 вересня 2009
Темпи обладнання об'єктів народного господарства автоматичними установками протипожежного захисту залишаються ще невисокими. Поряд із високою економічною ефективністю, яка полягає в значному зниженні матеріальних збитків від пожеж на захищених об'єктах, збільшуються витрати на технічне обслуговування систем протипожежного захисту. Залишаються невирішеними екологічні питання, які повязані з застосуванням у цих системах озоноруйнівних фреонів. Тому пошук рішень наукових задач, спрямованих на підвищення ефективності протипожежного захисту об'єктів, є актуальним. Це підтверджується прийняттям державної концепції експлуатації об'єктів, яка передбачає розвиток наукових напрямків по попередженню виникнення пожеж. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження, виконані в рамках даної дисертаційної роботи, проводилися відповідно до "Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995р. № 238, "Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації", постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995р. № 501 і згідно з планами науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України, зокрема за темою "Провести дослідження процесів флегматизування кисневмісних газових середовищ з застосуванням сучасних засобів". Мета і задачі роботи. Метою дисертаційної роботи є обгрунтування можливості протипожежного захисту технологічних процесів і обладнання шляхом флегматизування горючих газових середовищ азотом, отриманим за допомогою повітророздільних мембранних установок. 15 вересня 2009
На етапі переходу в нові умови соціально — економічного розвитку, в містах України все більш актуальною та відчутною стає проблема раціонального використання міських територій. В термін “раціональне використання” включається, по-перше, виконання містом своїх головних функцій — праця, побут та відпочинок населення, по-друге, оптимізація прибутку від користування даними територіями з врахуванням зазначених функцій. У зв’язку з цим в місті Києві назріли та вимагають якнайшвидшого вирішення такі проблеми: 1. Фізичний та моральний знос будівель житлового фонду. У зв’язку із складною економічною ситуацією в країні в останні роки планові ремонти забудови проводилися в недостатніх обсягах для підтримки її у належному стані. Крім того, в умовах зміни соціально-економічної ситуації більша частина існуючого житлового фонду не відповідає новим соціальним запитам. Але іншою стороною медалі є те, що значна кількість будівель у місті має архітектурну та історичну цінність. Склалася ситуація, коли найбільш інвестиційнопривабливі території в місті зайняті забудовою, що не підлягає зносу. Вирішенням задачі є реконструкція житлового фонду. 2. Моральний знос будівель промислового фонду. Значні площі в м. Києві зайняті промисловими підприємствами. В умовах сучасної економічної ситуації їхні потужності набагато перевищують соціальний попит на продукцію, що виготовляється ними. Крім того, міська влада бере напрям на політику “межі міста без промислової забудови. При реструктуризації промисловості та впровадженні згаданої політики в місті будуть вивільнятися значні території і першочерговою задачею постає раціональне їх використання. 3. Не відповідність існуючої вулично-дорожньої мережі міста інтенсивності транспортних потоків. Узагалі, місто представляє собою техногенно-природне середовище, в якому штучні та природні елементи становлять єдину систему. Необхідно відмітити, що будь-яка система має властивість – стійкість, тобто, зміна одного елемента викликає певні зміни в іншому елементі. Тому, вирішення вищеописаних задач повинно розглядатися міською владою комплексно. Дана робота присвячена вивченню першої проблеми. Як вже зазначалося, її вирішенням є реконструкція житлової фонду міста. Частково цим питанням займається держане госпрозрахункове підприємство “Житло-Інвест”, однією із задач котрого є реконструкція житлових будинків із залученням коштів приватних осіб. Практика показує, що існуюча методика розробки інвестиційних проектів реконструкції житлових будинків ґрунтується на таких вихідних даних: • Макроекономічні показники (ставки рефінансування основної та другорядної валют проекту, інфляції збуту, прямих видатків, інфляція на нерухомість, ставка дисконтування основної та другорядної валют). • Мікроекономічні показники (грошовий капітал, кредити, аванси, незавершені інвестиції). • Запаси (грошові, запаси готової продукції, комплектуючих). 15 вересня 2009
Для умов реконструкції промислових підприємств характерно наяв ність широкої номенклатури видів і конструктивно-технологічних параметрів монолітних бетонних та залізо бетон них конструкцій і споруд. Найчастіше монолітні конструкції споруджуються після видалення конструкцій, які раніш існували (фундаменти під обладнання, огороджуючи конст рук ції та монолітні споруди з високим ступенем фізичного або морального зносу), при необхідності вони підсилюються (звичайно це, як правило несу чи конструкції надземної і підземної частини будинків і споруд), а іноді пе рев лаштовуються у відповідності до нового призначення – наприклад, перевлаштування з підсиленням монолітного бетонного полу цеху в сполошній фундамент під автоматичні лінії. 15 вересня 2009
Стадії та завдання містобудівної документації за радянських часів повністю відповідали потребам планово-командної адміністративної системи. Склалося достатньо жорстка “вертикальна” схема послідовності містобудівного проектування: схема районного планування, проект районного планування, генеральний план, проект детального планування, проект забудови. В сучасних умовах ця схема значно ускладнилась за рахунок нових нерегламентованих видів та стадій проектно-планувальної документації, що в цілому зруйнувало стадійну “вертикальність”. Аналіз та перегляд цієї схеми є окремою проблемою. Нижче ми розглянемо один з ключових рівнів розробки проектно-планувальної документації, а саме генеральний план міста. Генеральний план розвитку населеного пункту розроблявся, виходячи із запланованого розвитку виробництв на території населеного пункту та необхідної чисельності трудових ресурсів. Відповідно до вирішень генерального плану в проектах детального планування, схемах планування промислових зон визначалось відповідне функціональне зонування та планувальна організація території, розраховувались обсяги житлово-громадського будівництва. Реалізація будівництва підпорядковувалась п’ятирічним планам розвитку народного господарства. Зазначена система містобудівної документації реалізовувалась перш за все завдяки організації служби єдиного замовника, функцію яких виконували управління капітального будівництва міськвиконкомів. Однак при цьому навіть в умовах жорсткого планування генеральні плани реалізовувались приблизно на 50% в першій половині розрахункового періоду. Поступово накопичувались відхилення від рішень генеральних планів. Перш за все прояви цього визначались в перевазі обсягів нового будівництва, значному відставанні реконструкції центральних районів, зростанні територій нового житлового будівництв та екстенсивне забудованих промислових і комунально-складських зон. Проекти детального планування районів нового житлового будівництва як правило реалізовувались із значним відставанням об’єктів соціальної сфери. 15 вересня 2009
Найбільш великі підприємства чорної металургії України (комбінати “Запоріжсталь”, Дніпровські ім. Дзержинського, ім. Петровського, завод “Дніпроспецсталь” та інші ) розташовані на Дніпрі, який є джерелом питної води для 80 % населення країни. Історично склалося таке становище, що ці підприємства скидають до Дніпра значну кількість очищених і недостатньо очищених стічних вод і здійснюють відбір з цієї річки відповідної кількості свіжої води. Сказане свідчить за незадовільне екологічне становище Дніпра і надає особливу актуальність переводу металургійних підприємств, які розташовані у басейні цього найбільшого у країні водного обєкта, на замкнене оборотне водопостачання. Одним з найважливіших питань раціонального використання та охорони водних ресурсів є нормування водоспоживання та водовідведення. В дисертаційній роботі обгрунтовані необхідні витрати оборотної води для охолодження металургійного обладнання, встановлені закономірності і математичні залежності витрат води для підживлення оборотної системи водопостачання в залежності від якості води в джерелі та температури повітря, розраховані витратні норми по водопостачанню та водовідведенню комбінату “Запоріжсталь” та заводу “Дніпроспецсталь”. При цьому гарантуються достатня кількість води для охолодження, мінімальні товщини сольових відкладень 0,01-0,025 мм/рік при нормативних - 1 мм/рік, безаварійна робота охолоджуємих елементів, економія енергоресурсів. Робота проводилась у відповідності з “Комплексною програмою енергозбереження Запорізької області”, схваленої розпорядженням № 626 від 23.12.1997 р. Голови Облдержадміністрації; кафедральною комплексною держбюджетною роботою “Дослідження режимів роботи, технологічних параметрів та конструктивних особливостей систем водопостачання та водовідведення і їх елементів”, а також госпдоговірною роботою № 20/601-601 8-1/2000 на виконання “Розробки норм та нормативів водоспоживання та водовідведення комбінату “Запоріжсталь” на 2000-2005 роки”. Метою дисертаційної роботи є удосконалення систем водяного охолодження металургійних агрегатів шляхом підвищення надійності їх експлуатації, нормування витрат води та запобігання утворенню щільних сольових відкладень при сезонних коливаннях температури повітря та якості підживлюючої води. 15 вересня 2009
Прийняття нових, більш жорстких нормативів по енергозбереженню викликало необхідність радикального перегляду принципів проектування та будівництва споруд, тому що застосування традиційних для України будівельних матеріалів і технічних рішень не забезпечує необхідного термічного опору зовнішніх огороджуючих конструкцій. В новому будівництві все більше застосування знаходять легкі багатошарові конструкції стін із використанням сучасних теплоізоляційних матеріалів, які не мають достатньої міцності для сприйняття навантажень, через що функція сприйняття навантажень поступово переміщується на внутрішні стіни та каркас будівлі. Недивлячись на численні вирішення цього питання, з’являються нові цікаві пропозиції. Пошук та розробка варіанту ефективних енергозберігаючих конструкцій малоповерхових житлових будинків визначає актуальність теми. Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконувалась на кафедрі будівельних конструкцій Сумського державного агарного університету за програмою наукових досліджень “Розробка методів оцінки працездатності та підсилення будівельних конструкцій”, що ведуться в розрізі тематичного плану наукових робіт університету, тема №Б.-6.2.1999. Мета дослідження – розробка ефективних енергозберігаючих конструкцій малоповерхових житлових будинків у вигляді несучих внутрішніх перегородок, вспарушених плит розміром на кімнату, що працюють спільно з перегородками, та самонесучих зовнішніх теплоізоляційних стін. Задачі дослідження: - розробити і обґрунтувати конструктивну схему малоповерхових житлових будинків з несучими перегородками і плитами перекриттів розміром на кімнату; - оцінити напружений стан несучих перегородок і плит перекриття з врахуванням їх сумісної роботи; - провести експериментальні дослідження вспарушених плит-оболонок і співставити їх з результатами теоретичних розрахунків; - розробити методику розрахунку температурних полів огороджуючих конструкцій; - провести експериментальні дослідження теплопередачі стінових огорож; - розробити спосіб оцінки теплозахисних властивостей стінових огорож в умовах експлуатації; - оцінити теплозахисні властивості огороджуючих конструкцій в умовах експлуатації; - дати рекомендації щодо практичного використання плит-оболонок; - визначити економічну ефективність отриманих результатів. Об’єкт дослідження – несучі та огороджуючі конструкції малоповерхових житлових будинків. Предмет дослідження- напружено-деформований стан несучих перегородок і плит покриття, теплозахисні якості огороджуючих конструкцій. 15 вересня 2009
Підвищення ефективності очистки і доочистки стічних вод є однією з найбільш актуальних задач у напрямку поліпшення якості природної води, тобто захисту водних об?єктів від прогресуючого забруднення. Чимале значення у рішенні вказа-них задач належить інтенсифікації біохімічних процесів, які протікають у воді. До останнього часу пристрої і системи, що використовувалися для аерації рідини, мали суттєві недоліки, які утруднюють експлуатацію, монтаж і демонтаж цих систем, потребують збільшених енергетичних витрат і, головне, не дозволяють забезпечити високий та стабільний ефект очистки стічних вод. Вказане свідчить про актуальність і необхідність розробки нових, високоефективних та надійних у експлуатації пристроїв для аерації рідини в процесі біохімічної очистки стічних вод, аерації води у природних водоймах, при очистці стічних вод флотаційними методами та в інших випадках. Роботу виконано в межах міжрегіональної програми "Екологічне оздоровлення басейну ріки Сіверський Донець", а також згідно з Державною програмою України по енергозбере-женню. Мета і задачі дослідження Мета дисертаційної роботи. Інтенсифікація процесу біохімічного окислення природних та стічних вод за допомогою ефективних і надійних у експлуатації систем аерації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні основні задачі: 1. Проаналізувати і узагальнити досвід застосування аераторів і систем аерації для біохімічного окислення органічних речовин, що знаходяться у природних і стічних во-дах. 2. Узагальнити теоретичні уявлення щодо аерації рідини, і на цій основі розробити необ-хідні фізичні і динамічні моделі, а також розрахункові залежності, які характеризують процеси утворення і спливання бульбашок повітря, розподілу напорів у трубчастих аера-торах з проміжною повітряною камерою. 3. Визначити швидкості спливання бульбашок повітря, розрахувати їх питому поверхню, визначити газовміст. Розрахувати величини коефіцієнтів масопередачі, як функції пара-метрів аераторів. 4. Здійснити експериментальне дослідження гідравлічних і масообмінних характеристик аераторів. 5. Здійснити конструювання і розрахунок, а також розробити технологію виготовлення но-вих полімерних трубчастих аераційних систем. 6. Узагальнити досвід експлуатації створених аераційних елементів і систем. 7. Виконати техніко-економічний аналіз і обгрунтування використання нових аераційних елементів та систем. Обєкт дослідження. Процес біохімічного окислення природних і стічних вод. Предмет дослідження. Аератори та аераційні системи для очистки стічних вод. Методи дослідження. Розроблено методику експериментальних досліджень характерис-тик пневматичних аераторів, і створені нові прилади для визначення газовмісту і розміру бу-льбашок у водоповітряній суміші. Встановлено гідравлічнi і масообмінні характеристики трубчастих аераторів розроблених конструкцій, а також вплив структури пористого шару диспергуючої оболонки на розмір утворених бульбашок повітря. Наукова новизна одержаних результатів 1. На підставі аналізу і теоретичного узагальнення розроблена динамічна модель зро-стання газових бульбашок при аерації рідини дрібнопористими диспергаторами. Отримана нова система диференціальних рівнянь, рішення якої визначає взає-мозв?язок діаметра бульбашок, що створюються, з характеристиками диспергуючого шару і технологічними параметрами процесу. 2. Теоретично обгрунтовані і експериментально підтверджені залежності швидкості спливання бульбашок газу для полідисперсних газорідинних потоків. 3. На підставі аналізу рівнянь двофазної гідромеханіки і дисипації енергії висхідного га-зового потоку застосовані залежності, які визначають структуру водоповітряного по-току і швидкості висхідних і низхідних потоків рідини. Отримані напівемпіричні за-лежності газовмісту у газорідинному потоці від технологічних параметрів процесу і схеми розташування аераторів. 4. На підставі отриманих залежностей розроблена з застосуванням математичного паке-ту MathCAD програма розрахунку швидкості переносу кисню з повітря у воду при пневматичній аерації. Результати розрахунків згідно програми, що запропонована, дозволяють прогнозувати ефективність різноманітних за конструкцією і властивостя-ми аераторів вже на стадії їх розробки та проектування. 5. Доведена можливість створення системи аерації з низькими гідравлічними опорами і високою рівномірністю розподілу газового потоку на експериментальних стендах і в промислових умовах. 6. Запропоновано нову концепцію створення аераторів, на підставі якої розроблено нові конструкції трубчастих полімерних аераторів, які об?єднують повітропровід для роз-поділу повітря по дну аеротенка і диспергатор, що забезпечує дрібнобульбашкову ае-рацію. 7. Розроблено методику експериментальних досліджень характеристик пневматичних аераторів, і створені нові прилади для визначення газовмісту і розміру бульбашок у водоповітряній суміші. Практичне значення одержаних результатів 1. Розроблено і впроваджено нові конструкції аераційних пристроїв і систем для біологічної очистки міських і промислових стічних вод, а також для аерації води у природних водних об?єктах. Впровадження здійснено більш ніж на 200 об?єктах в Україні, Росії та інших країнах СНД, а також у багатьох країнах далекого зарубіжжя. 2. Розроблено і освоєно технологію промислового виробництва аераційних пристроїв, конструкції яких створено у процесі виконання дисертаційної роботи. 3. Введені в експлуатацію промислові потужності по виробництву аераційних пристро-їв, що повністю забезпечують потребу станцій очистки стічних вод підприємств і міст України. 4. Розроблену аераційну продукцію сертифіковано, затверджено ДСТУ, що створило основу для її використання при проектуванні очисних споруд. Вказані розробки використані шістьма проектними установами. 5. Втілення розроблених аераційних систем увійшло до Державної програми України по енергозбереженню і дозволило суттєво скоротити витрати електроенергії на очистку стічних вод. Загальна економія електроенергії склала більше 50 млн. квт-год. на рік, а у розрахунку на одну станцію очистки стічних вод середньою продуктивністю 70 тис. м3/добу економія електроенергії склала – 250 тис. квт-год. на рік. 6. Втілення розроблених аераційних систем дозволило підвищити ефективність очистки стічних вод від органічних забруднень по БПК і сполуках групи азоту приблизно на 20-30%, що дозволило довести якість очищених стічних вод до вимог скиду у рибого-сподарські водні обєкти. 15 вересня 2009
Для досягнення високих показників українським будівельникам в непростих сучасних соціально-економічних умовах, що склалися в Україні, в короткі терміни необхідно створити нові прогресивні форми, що поєднують науку і виробництво, управління науково-технічним прогресом в галузі технології монтажу будівельних конструкцій багатоповерхових каркасних будівель. Нині досягненню світового рівня в багатоповерховому каркасному будівництві перешкоджає сучасний стан справ у всьому комплексі технологічних, організаційних та інших складових їх зведення взагалі і процесі монтажу будівельних конструкцій зокрема. Для удосконалення функціонування цього комплексу існуючих наукових розробок недостатньо. Це стосується, насамперед, сучасних організаційних форм, пов’язаних з ринковими відносинами всіх компонентів будівельного комплексу, світового досвіду (аналіз передових технологій і технічних засобів відсутній). Концептуальним базисом індустріально-технологічної системи є уявлення про складну систему як про адитивну сукупність об’єктів і відношень та відповідний математичний апарат, внаслідок чого спостерігається не тільки ускладнення формалізації цілісності і адаптивності системи, але й визначення рівнів організації та автономності всіх компонентів системи. Результатом такого ускладнення є неадекватність моделей, частковий відхід від комплексності дослідження і обмеження прикладних рекомендацій, що в свою чергу не відповідає вимогам діючої економічної політики, новим організаційним формам, які випливають з ринкових відносин, світовому досвіду, соціальним задачам і, отже, не може застосовуватись в сучасних умовах. Таким чином, вдосконалення технологічного процесу монтажу будівельних конструкцій багатоповерхових каркасних будівель необхідно розглядати як системну трансформацію, що здійснюється на основі фундаментальних наукових досліджень в умовах якісних змін економічної ситуації. Фактично це означає, що необхідно створити технологічні основи процесу монтажу будівельних конструкцій багатоповерхових каркасних будівель. Рішення цієї проблеми є актуальним як в науковому, так і в прикладному аспектах. 9 вересня 2009
Робота присвячена проблемі підвищення ефективності будівництва і покращення якості підземних споруджень, що зводяться методом "стіна у ґрунті", шляхом використання малорухомих бетонних сумішей, що ущільнюються направленими коливаннями, шляхом попередньої напруги таких конструкцій та інтенсифікації процесу утворення протифільтраційного екрана на стінках траншеї. Поряд з високою ефективністю методу "стіна у грунті" існуючі технології для його реалізації мають ряд недоліків. Вони знижують якість підземних споруджень і ефективність методу. Аналіз стану питання показує, що є певні резерви для підвищення його ефективності, зниження витрат і підвищення якості споруд, що зводяться цим методом. Для комплексного вирішення проблеми і розробки нових ефективних технологій не вистачає достатньої теоретичної та експериментальної бази, відповідного обладнання. Підставою і вихідними даними для розробки теми є: • можливість одержання високоміцних бетонів та істотна економія цементу при використанні малорухомих бетонних сумішей у звичайних умовах і відсутність ефективних технологій та обладнання для їх укладення в траншеї під глинястим розчином; • позитивний досвід створення залізобетонних конструкцій з покращеними деформативними характеристиками у звичайних умовах і труднощі, що виникають при зведенні в траншеях під глинястим розчином; • відоме явище утворення гідроізоляційної кірки на стінках траншеї, заповненої глинястим розчином тривалий час, наявний певний досвід її використання та відсутність інтенсивної технології її одержання; • успішне використання явищ електроосмосу і електрофорезу для осушення та закріплення ґрунтів і відсутність технологій, що дозволяють використовувати їх при спорудженні протифільтраційних екранів у ґрунті. Необхідність проведення досліджень визначена таким. Рішення проблеми, що була сформульована, неможливе без створення відповідної теоретичної бази, виконання експериментальних робіт, наукового аналізу результатів, оцінки їхньої вірогідності та перевірки в натурних умовах будівництва. Тільки після виконання повного комплексу перерахованих досліджень можна рекомендувати нові технології в практику будівництва. Актуальність теми. При виконанні будівельних робіт значна частина їх зв'язана зі зведенням заглиблених і підземних споруд. В умовах ринкової економіки, коли в більшості розвинених країн земля є товаром, роль таких споруд особливо велика. Вони дозволяють використати ділянку, виділену під забудівлю, більш ефективно. Додаткова корисна площа не вимагає орендної плати за землю. Для приміщень, розташованих під землею, значно знижуються експлуатаційні витрати на опалення і охолоджування. На Україні виконані дослідження, присвячені виявленню оптимальних сфер застосування основних методів будівництва заглиблених споруд. За даними НДІБВ Держбуду України застосування методу "стіна у ґрунті" забезпечує зниження кошторисної вартості будівництва заглиблених споруд до 25%, підпірних стін та огорож – до 50%, протифільтраційних діафрагм – до 65% у порівнянні з іншими рішеннями. Дослідження показали, що метод “стіна у ґрунті” має цілий ряд позитивних якостей, а в деяких випадках є незамінним. Незважаючи на переваги та високу ефективність методу "стіна у ґрунті" в цілому, він має і ряд недоліків, зв'язаних з особливостями традиційних технологій проведення робіт, механізмами і матеріалами, що застосовуються. Для монолітних несучих стін – це висока витрата цементу, велика кількість домішок глинястих часток і, як наслідок, зниження міцності бетону при використанні литих бетонних сумішей; низькі показники його зчеплення з арматурою, що призводить до передчасного розкриття тріщин, скорочує терміни безпечної експлуатації таких споруд. Для протифільтраційних завіс – це великі економічні витрати при необхідності одержання високих якісних показників; відсутність технологій, що дозволяють використовувати недорогі матеріали для заповнення траншей. Рішення питань про ліквідацію цих недоліків набуває особливого значення в умовах гострої обмеженості фінансування будівельних об'єктів в Україні. Таким чином, значні обсяги будівництва підземних споруд, висока ефективність методу “стіна у ґрунті” в цілому і недоліки традиційних технологій для його реалізації визначають актуальність роботи. 9 вересня 2009
Аналіз екологічної ситуації в Україні свідчить про те, що до негативних факторів, які впливають на навколишнє середовище, можуть бути віднесені тверді побутові відходи. Кількість побутових відходів збільшується з кожним роком. Одним із методів ліквідації твердих побутових відходів (ТПВ), який найбільше відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, є термічний метод (спалювання). Метод спалювання ТПВ використовується у кількох містах України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Севастополь). В Одесі та Іллічівську планується будівництво заводів по термічної переробці побутових відходів. Але спалювання ТПВ не дозволяє відмовитись від звалищ. Тому використання продуктів спалювання ТПВ по аналогії з використанням горілих порід, зол та шлаків від спалювання рядового палива в якості сировини в промисловості будівельних матеріалів дозволить вирішити ряд екологічних питань: знизити пресинг на навколишнє середовище у разі зменшення об'ємів добутку первинної сировини; зменшити об'єми складування продуктів спалювання ТПВ у золовідвалах, які не тільки займають дорогокоштовні міські та приміські території, але й негативно впливають на довкілля (ґрунт, воду, повітря). Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота виконана згідно з координаційним планом НДР Міністерства освіти та науки України на 1998 – 2000 роки “Створення нових ефективних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій на основі компонентів органічного та неорганічного походження, технологій та обладнання для їх виробництва” за темою “Модифікація заповнювачів із золошлакових відходів промисловості для бетонів та виробів на їх основі” № держреєстрації 0198И004272 (тема № 77 з 04.1998 по 31.12.2000). Мета і задачі дослідження. Мета – одержання бетонів із заданими будівельно-технологічними властивостями з використанням продуктів спалювання ТПВ як заповнювачів і їх санітарно-гігієнічна оцінка. Для реалізації вказаної мети розв’язувались наступні задачі: - Встановити вплив гранулометрії продуктів спалювання ТПВ як заповнювачів на їх фізико-технічні та хімічні властивості. - Дослідити хімічні властивості та гідравлічну активність продуктів спалювання ТПВ, а також вивчити їх взаємодію з продуктами гідратації цементу. - Визначити основні напрямки використання бетонів на основі заповнювачів із продуктів спалювання ТПВ з урахуванням їх санітарно-гігієнічної оцінки. Визначити ресурсозберігаючі напрямки розвитку галузі будівельних матеріалів, які спроможні покращити екологічний стан за рахунок використання вказаних відходів. - Встановити оптимальні склади бетонів на основі заповнювачів з продуктів спалювання ТПВ за допомогою методів математичного планування експерименту. - Виконати санітарно-гігієнічну оцінку продуктів спалювання ТПВ і бетонів на їх основі. - Розробити технічні умови на використання продуктів спалювання ТПВ у якості заповнювачів для бетонів. Виконати втілення результатів експериментально-теоретичних досліджень у виробництво. Об’єкт дослідження – продукти спалювання твердих побутових відходів. Предмет дослідження – хімічні та фізико-технічні властивості продуктів спалювання ТПВ у разі їх використання в якості заповнювачів для бетонів. Методи дослідження – при дослідженні продуктів спалювання ТПВ застосовувались фізико-хімічні, фізико-механічні та хімічні методи сучасного аналізу будівельних матеріалів, при обробці експерименталь-них даних застосовувався метод математичного планування експеримен-ту з побудовою математичних моделей залежності досліджувальних факторів. Наукова новизна одержаних результатів: - Встановлено, що фракціювання продуктів спалювання ТПВ дозволить стабілізувати їх хімічний склад та зменшити кількість сірки у великих фракціях. - Встановлено, що гідравлічна активність продуктів спалювання ТПВ незначна. Спостерігається їх взаємодія з вапном та іншими в’яжучими. Хімічний склад несталий і залежить від пори року, складу ТПВ та технологічних параметрів спалювання. - Отримані оптимальні склади бетонів на основі заповнювачів із продуктів спалювання твердих побутових відходів за допомогою методів математичного планування експерименту, досліджені їх фізико-технічні властивості. - Виконана комплексна екологічна оцінка бетонів на основі продуктів спалювання ТПВ. DNN.SU Дослідження новоі науки |
Користувач
Популярне
Партнеры
Лічильники
|
Просмотров:
Автор: 
Восстановление пароля