Завантаження. Будь ласка, почекайте...
|
Навігація
Наше опитування
Які інформаційні топіки, по-вашому, недостатньо висвітлені в мережі Internet?
Друзья
Изготовление мебели на заказ: кухни на заказ от производителя. Все про Производителей.
| Пошук
4 серпня 2009
Ґрунтові водорості (фітоедафон) – екологічне угруповання водоростей, життя яких постійно пов’язане з ґрунтом. Ґрунтові водорості – невід’ємний компонент будь-якого біогеоценозу. Їх функції в ґрунті визначаються, насамперед, належністю до фотоавтотрофної групи організмів – первинних продуцентів органічної речовини. Продукти життєдіяльності водоростей – джерело накопичення в ґрунті гумусу і сполук азоту, доступних для інших організмів. Водорості впливають на кисневий режим ґрунтів, їх структуру. Таким чином, ґрунтові водорості є важливими чинниками процесів ґрунтотворення та підвищення родючості ґрунту. Як окремі види, так і угруповання ґрунтових водоростей – зручні біоіндикатори різних ґрунтових процесів, водного, газового та сольового режимів (Голлербах, Штина, 1969). Успішне використання ґрунтових водоростей в усіх зазначених напрямках можливе за умови знання видового складу ґрунтової альгофлори певного реґіону, її специфіки, складу основних альгоугруповань. Гірський Крим – унікальна, надзвичайно багата за генофондом територія України. Флора і рослинність Гірського Криму вивчені досить детально. Проте дані про ґрунтові водорості цього реґіону обмежені. Природні заповідники мають бути еталонами природних умов, флори і фауни реґіону, тому дослідження їх ґрунтової альгофлори є першочерговим завданням. На території більшої частини заповідних територій Гірського Криму ґрунтово-альгологічні дослідження раніше не проводились. В умовах інтенсивних змін навколишнього природного середовища, які нерідко призводять до збіднення біорізноманіття, вивчення видового складу великих екологічних груп, таких як ґрунтові водорості, має велике значення, особливо в контексті положень міжнародної конвенції про збереження біорізноманітності. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах науково–дослідних програм відділу спорових рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного “Критико-систематичне, номенклатурне та флористичне вивчення різноманітності спорових рослин України (на прикладі окремих груп)”. Мета та завдання. Метою нашої роботи було встановити видовий склад ґрунтових водоростей та основні альгоугруповання заповідників Гірського Криму і виявити їх специфіку. Серед основних завдань було: – виявити видовий склад ґрунтових водоростей заповідників; – скласти конспект флори ґрунтових водоростей заповідних територій Гірського Криму на основі оригінальних та літературних даних; – виявити найтиповіші угруповання ґрунтових водоростей основних типів фітоценозів заповідників Гірського Криму; – виконати флористичний аналіз та виявити особливості поясного розподілу ґрунтових водоростей Гірського Криму залежно від висоти над рівнем моря; – провести порівняння ґрунтових альгофлор різних типів фітоценозів заповідників Гірського Криму; – провести порівняння ґрунтової альгофлори Гірського Криму з ґрунтовими альгофлорами інших гірських територій Євразії; – провести критико-систематичне опрацювання окремих таксонів ґрунтових водоростей заповідників Гірського Криму. Наукова новизна роботи. Вперше досліджено видовий склад ґрунтових водоростей природних рослинних угруповань заповідників Гірського Криму, розташованих у різних висотних поясах. Складено конспект флори ґрунтових водоростей заповідників Гірського Криму, який нараховує 211 видів водоростей, серед них 162 види є новими для ґрунтів цього реґіону, 12 видів вперше наводяться для флори України. Вперше виявлено специфіку ґрунтової альгофлори Гірського Криму, яка простежується на родинному (наявність серед провідних родин Heterococcaceae), родовому (наявність серед провідних родів Heterococcus, Myrmecia, Stichococcus) та видовому (комплекс специфічних “гірських” видів) рівнях і тим самим встановлено існування специфічної гірської складової ґрунтової альгофлори. На флористичній основі описано 12 альгоугруповань, які виділяються згідно з типами фітоценозів. Найсвоєріднішими та найбагатшими за видовим складом, кількістю рідкісних видів виявилися ґрунтові альгофлори ялівцево-дубових рідколісь, гірсько-лучних степів та пухнасто-дубових лісів, які акумулюють в собі найбільшу кількість видів (від 25 до 50 %). На основі порівняльного аналізу ґрунтових альгофлор Гірського Криму та деяких найдослідженіших гірських територій Євразії вперше встановлено, що ґрунтова альгофлора Гірського Криму подібна до ґрунтових альгофлор Українських Карпат, Кавказу та Паміру. Для 15 критичних у систематичному відношенні видів, на основі поглибленого дослідження альгологічно-чистих культур подано детальні описи їх морфології на різних стадіях, виявлено особливості життєвих циклів, уточнено таксономічний статус, поповнено та узагальнено дані про екологію і географічне поширення. Практичне значення роботи. Результати роботи увійшли до звіту з теми проекту №5.3/194 “Флорогенетичні комплекси ґрунтових водоростей України” Державного фонду фундаментальних досліджень при ДКНТ України, а також враховані в “Чек-ліст водоростей України”. Результати досліджень будуть використані при підготовці флористичних зведень та визначників, укладанні критичних списків та визначника ґрунтових водоростей України. Дані про основні параметри виявлених альгоугруповань можуть бути використані як фонові під час проведення різноманітних екологічних експертиз методами альгоіндикації. Результати досліджень ґрунтових водоростей Гірського Криму використовуються в учбовому процесі при читанні курсу лекцій з ґрунтової альгологіїї для студентів біологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Дані про ґрунтові водорості окремих заповідників Гірського Криму будуть передані до відповідних заповідників для включення їх до “Літописів природи”. Колекція культур ґрунтових водоростей Гірського Криму передана до колекції культур IBASU–A Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного. Особистий внесок здобувача. Для виконання роботи здобувачем здійснено 8 експедиційних виїздів на територію заповідників Гірського Криму, під час яких зібрано 142 об’єднані ґрунтово-альгологічні проби. Проведено камеральну обробку зібраного матеріалу, виявлено 186 видів водоростей. Проведено поглиблений аналіз літератури та її узагальнення за темою роботи. Проведено аналіз альгофлори, виявлено основні альгоугруповання, які розвиваються в ґрунтах досліджуваних фітоценозів. Здійснено порівняння ґрунтових альгофлор різних висотних поясів, типів фітоценозів заповідників, а також ґрунтової альгофлори Гірського Криму в цілому з ґрунтовими альгофлорами деяких гірських територій Євразії. Досліджено життєві цикли деяких критичних у систематичному відношенні видів водоростей, складено їх розширені діагнози, виготовлено 13 аркушів оригінальних рисунків та 74 аркуші мікрофотографій. Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені на 6 конференціях, у т.ч. 3 міжнародних:“1st European Phycological Congress” (Cologne, 1996); “Biology and Taxonomy of Green Algae III” (Smolenice, 1997), “Lobarian lichenes as indicators of the primeval forests of the Eastern Carpathians” (Kostrino, 1998); “Збереження біорізноманітності в Україні” (Канів, 1997); “Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників” (Гримайлів, 1995); “Актуальные вопросы современной альгологии” (Київ, 1999); а також на засіданнях відділу спорових рослин та Вченої Ради Інституту ботаніки ім. М.Г. Хо¬лод¬ного, сектору нижчих рослин УБТ, кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 1994–1998 рр. Публікації. За результатами дисертації опубліковано 9 робіт, з них три статті у журналі “Альгологія” та тези 6-ти доповідей. Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації складає 223 сторінки, з них основного тексту 135. Вона ілюстрована 74 аркушами оригінальних мікрофотографій та 13 аркушами рисунків, 37 таблицями та 23 текстовими рисунками. Дисертаційна робота складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку літератури (183 літературних джерела, з них 64 іноземних) і двох додатків: Додаток А “Конспект флори ґрунтових водоростей заповідних територій Гірського Криму” і Додаток Б “Рисунки та мікрофотографії”. 4 серпня 2009
Організм людини в процесі своєї жіттєдіяльності безперервно генерує різні шуми та звуки: звуки роботи серця, шуми та хрипи, що виникають при диханні, шуми потоку крові в судинах, звуки тракту травлення, скрипи суглобів і т.ін. Людина здавна цікавилася причинами виникнення таких звуків і намагалася за їх допомогою отримати уявлення про стан того чи іншого органу. Отже, результати, одержані при вивченні акустичних властивостей респіраторного тракту, мають не тільки непересічне фундаментальне та прикладне значення для фізики і науки про людину, але й велику цінність для медицини. Попри багаторічну історію розвитку, аускультація респіраторного тракту та оцінка ауксультативних ознак до останнього часу багато в чому залишались мистецтвом, яке грунтується на досвіді лікаря, його суб'єктивному сприйнятті звуків та співставленні їх з певними слуховими образами, що сформувалися в нього в процесі практичної діяльності. Починаючи з другої половини XX сторіччя, коли почали застосовуватися нові електронні засоби і технології для реєстрації акустичних сигналів, з'явилась можливість об'єктивної реєстрації звуків дихання, документування такої інформації та використання нових методів її обробки і аналізу. Особливо прискорився цей процес за останні двадцять років у зв'язку з бурхливим розвитком комп'ютерної техніки, що дозволяє як здійснювати високоякісний цифровий звукозапис, так і ефективно обробляти одержану інформацію про респіраторні звуки. Можна стверджувати, що в наш час вже створено підвалини для досягнення принципово нового рівня розуміння процесів утворення та розповсюдження звуку в дихальних органах людини. Однак, незважаючи на суттєві досягнення у вивченні акустики респіраторного тракту, насьогодні в цій сфері можна вказати кілька ключових напрямків, які потребують подальшого розвитку. 1.Вдосконалення експериментальної бази і, перед усім, електронних засобів багатоканальної реєстрації шумів та звуків, що генеруються в респіраторному тракті. 2.Розробка ефективних комп'ютерних методів обробки і візуалізації зареєстрованих сигналів. 3. Дослідження властивостей респіраторного тракту з точки зору аеродинаміки та акустики. 4. Дослідження природи звукових феноменів респіраторного тракту. 5. Об'єктивізація традиційних аускультативних ознак (вербальних моделей): виявлення спектрально-часових характеристик, які можна поставити у відповідність тим, або іншим вербальним моделям. В даній роботі розглядались усі перераховані напрямки досліджень. При цьому основна увага концентрувалася на одержанні нових якісних і кількісних даних про акустичні властивості респіраторного тракту людини, які б могли стати науковою базою для створення нових ефективних засобів діагностики респіраторних захворювань, Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є одержання нових якісних і кількісних даних про акустичні властивості та особливості респіраторного тракту людини, які дозволяють підвищити рівень розуміння фізичних процесів генерації і розповсюдження шумів та звуків в респіраторній системі, і як результат, виявити характерні об'єктивні акустичні ознаки її патологічних змін. Для досягнення цієї мети розв'язуються такі задачі. • Розробка та вдосконалення методів реєстрації та обробки даних про коливання поверхні тіла людини, які збуджуються звуками дихання. • Аналіз респіраторного тракту людини як акустичного та аерогідродинамічного каналу; виявлення на базі цього загальних геометричних та фізичних особливостей такого каналу. • Дослідження фізичних та фізіологічних особливостей голосової щілини а також виявлення ступеня впливу її параметрів на характеристики шумів дихання • Аналіз спектрально-часових характеристик шумів і звуків дихання в нормі та патології і, як його результат, встановлення відповідності між акустичними характеристиками сигналу та традиційними ауксультативними ознаками, прийнятими у медицині. • Вивчення змін акустичних характеристик респіраторного тракту хворих в процесі їх одужання, оцінка чутливості та розрізнювальних можливостей методів, які використовуються для обробки та візуалізаціїї сигналу. Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації одержано такі нові результати. • Розроблено електронну аналогово-цифрову установку і експери¬ментальну методику для високоякісної одночасної реєстрації коливань поверхні тіла людини в кількох точках. • На основі проведеного аналізу існуючих методів обробки акустичних сигналів обрано адекватні методи, що дозволя¬ють ефективно виявляти інтегральні та локальні особливості спектрально-часових характеристик шумів та звуків дихання в нормі та патології. • На основі проведеного аналізу респіраторного тракту людини з позицій акустики та аерогідромеханіки виявлено особливості структури потоку повітря в гортані та бронхіальному дереві. Показано, що при нормальному диханні у голосовій щілині ви¬никають умови, що призводять до вихороутворення в потоці і, як наслідок, виникненню пульсацій тиску в бронхіальному дереві та на стінках його елементів. • Розроблена експериментальна методика, яка дозволяє вивчати форму і розміри голосової щілини. В результаті проведених натурних досліджень вперше одержано та узагальнено кількісні дані про розміри та варіабельність голосової щілини людини. Проведено оцінку відносних інтегральних рівней шумів, які генеруються в області голосової щілини. Встановлений кореляційний зв'язок між розмірами голосової щілини та рівнем шуму, що генерується в ній під час акту дихання. • За допомогою розроблених експериментальної установки та ме¬тодики в кліничних умовах проведено натурну реєстрацію та обробку шумів і звуків дихання у більш ніж сорока респіраторних хворих з діагнозами і ауксультативними ознаками, котрі були верифіковані медиками (всього одержано близько 500 високоякісних фонограм шумів і звуків дихання). На основі цих даних встановлена відповідність між об'єктивними акустичними характеристиками сигналу та найважливійшими ауксультативними ознаками. Проведено класифікацію ауксультативних ознак з точки зору кількісних та якісних особливостей спектрально-часових характеристик, які відповідають конкретним вербальним моделям ауксультативних ознак. В клінічних умовах проведено моніторінг акустичних характеристик респіраторного тракту пневмоніиних хворих в процесі їх одужання. Одержані дані дозволили вивчити динаміку акустичних характеристих респіраторного тракту і визначити чутливість та розрізняючу здатність використаних методів обробки. Практичне значення одержаних результатів. Розроблені експериментальна установка та методика, що являють собою єдиний апаратно-програмний комплекс для реєстрації та обробки шумів і звуків респіраторного тракту людини, в період з 1997 по 1999 pp. пройшли наукову, технічну й клінічну апробацію в Інституті гідромеханіки НАН України та Головному військовому клінічному госпіталі МО України. Аналіз та узагальнення одержаних за їхньою допомогою результатів дозволяють говорити про ви¬соку ефективність даного комплексу як прототипу нового неінвазивного екологічно чистого інструменту, призначеного для мониторингу стану респіраторного тракту, а, в майбутньому, і діагностики респіраторних захворювань. Це дає підстави стверджувати, що нові високі технології такого типу можуть виявитись альтернативою існуючим рентгенологічним засобам мониторингу та діагностики захворювань органів дихання. Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з науковим планом роботи Інституту гідромеханіки НАН України, а також науково-технічною роботою "Стоврення комп'ютерної системи реєстрації та аналізу звуків дихання з метою підвищення ефективності діагностики захворювань легенів" (договір N 8/19-98 від 11 березня 1998 р. між Міністерством України у справах науки і техноло¬гій та Інститутом гідромеханіки НАН України). Публікації эа темою дисертації. За темою роботи опубліковано чотири наукових статті [1-4] і тези доповіді на міжнародній науковій конференції [5]. З них, чотири публікації у фахових виданнях згідно переліку ВАК України. Особистий внесок здобувача. Ідейна основа теоретичних розробок та експериментальних досліджень, що знайшли своє відображення у матеріалах дисертації, в цілому належить здобувачеві. Зокрема, в роботі [І], виконаній спільно з професором І. В. Вовком, академіком В. Т. Грінченком та іншими співавторами, здобувач провів аналіз стану проблеми, а також приймав безпосередню участь у розробці експериментальної установки та методики для реєстрації шумів дихання з поверхні грудної клітки, проведенні натурних досліджень та аналізі одержаних експериментальних результатів. В роботі [2], виконаній спільно з професором І. В. Вовком та академіком В. Т. Грінченком, здобувачеві належить розробка експериментальної методики оцінки форми та розмірів голосової щілини, проведення натурних замірів, обробка і аналіз одержаних відеоматеріалів. Крім того, здобувач брав участь в оцінюванні рівнів інтегральної акустичної потужності шумів дихання і встановленні кореляційних зв'язків між розмірами голосової щілини та рівнем потужності шумів. В роботі [З], виконаній спільно з професором І. В. Вовком, академіком В. Т. Грінченком та іншими співавторами, здобувач здійснив ретроспективний аналіз проблем, зв'язаних з об'єктивізацією аускультативних ознак, провів експериментальні роботи по накопиченню фонограм шумів дихання в умовах клініки, а також брав участь в аналізі одержаного фактичного матеріалу, верифікації типів дихання на фонограмах у відповідності з прийнятою в медицині вербальною класифікацією та встановленні об'єктивних спектрально-часових характеристик сигналу, які відповідають тем чи іншим вербальним моделям. В роботі [4], виконаній спільно з профессором І. В. Вовком та двома іншими співавторами, здобувач організував, а також брав безпосередню участь у проведенні в умовах клініки серії експериментальних досліджень зі спостереження динаміки акустичних характеристик шумів дихання пневмонійних хворих, що одужують, проводив верифікацію типу, тяжкості та протікання захворювання, брав участь в обробці та аналізі одержаних результатів. Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень за темою дисертації доповідались на 8-ій Міжнародній конференції пульмонологів и алергологів (Польща, Закопане, 26-29 березня 1998 р.), 24-ій Міжнародній конференції з легеневих звуків - 24-th ILSA Conference (Німеччина, Марбург, 6-8 жовтня 1999 p.) [5], семінарі Національного технічного університету України "КПІ", кафедра аналітичного приладобудування та екологічних систем (Україна, Київ, грудень 1999 р.). та Республіканському семінарі з акустики під керівництвом академіка НАН України В. Т. Грінченка (Україна, Київ, лютий 2000 p.). Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків і списка літератури. Загальний обсяг роботи становить 163 сторінки, у тому числі 38 рисунків і 8 таблиць. Список літератури налічує 81 найменування. 4 серпня 2009
Збереження рідкісних та зникаючих видів рослин та їх раціональне використання є на сьогодні однією з найважливіших проблем охорони оточуючого середовища. До найбільш рідкісних видів рослин, які потребують охорони, відносяться всі види роду Galanthus L. (Amaryllidaceae). Зникають первинні місцезростання цих видів, різко скорочуються їх ареали. Підсніжники становлять інтерес також як декоративні та лікарські рослини, які заслуговують широкого впровадження в культуру. Окремі відомості з біології та екології українських видів роду Galanthus наведені в монографіях F.S.Stern [1956] Та З.Т.Артюшенко [1970]. Описи окремих місцезнаходжень видів в Україні наведені в роботах Т.Л.Андрієнко та ін. [1992, 1996, 1997,], В.М.Любченка [1988], В.П.Ткачика [1999], Л.В. Бакалиної, В.Л.Шевчика [1993], О.В.Лукаша [1996, 1997, 1999], О.Р.Баранського [1999], В.В.Баканової [1970], В.М.Голубєва, Л.П. Миронової [1983], Л.П.Миронової, В.Г.Шатка [1987], В.М.Косих [1978], В.М.Косих, В.М.Голубєва [1983]. В.І.Мельник [1987, 1993, 1994] узагальнює відомості про стан популяцій G. nivalis та G. elwesii на східних межах ареалів, наводить опис етапів онтогенезу видів. В такому ж аспекті вивчено G. nivalis на заході України В.В.Крічфалушієм, Г.Б.Будніковим [1992] та Г.Б.Будніковим [1996]. Результати інтродукції кавказьких видів в культурі в НБС НАН України наведені в роботах С.С.Харкевича [1962], В.Г.Собка [1996], І.І.Сікури, Т.А.Лисенко [1993], В.І.Мельника, Т.А.Лисенко [1994]. Незважаючи на багаторічне вивчення, види роду Galanthus в Україні вивчені не достатньо. В літературі існують лише окремі дані по хорології, фітоценології, стану популяцій видів підсніжників. Неповно вивчений життєвий цикл видів, онтоморфогенез деяких видів не досліджувався зовсім. Найменш вивченим лишився G. рlicatus. Необхідним також є дослідження інтродукційних популяцій, їх сучасного стану та динаміки. Це обумовило необхідність усестороннього вивчення біології цих видів, детального дослідження їх популяцій та визначення успішності інтродукції в Україні. Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалась у відділі природної флори Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України як складова частина НДР “Теоретичні основи та методи охорони рідкісних та зникаючих видів ex situ та збагачення культурної флори України” 314-ПФ № 0195У002741, “Дослідження Центральним ботанічним садом ім. М.М.Гришка та застосування автохтонної адаптованої рослинності для проектів екологічного оздоровлення міст України” № 0199U002245. Мета та завдання досліджень. Метою нашої роботи було вивчення географічного поширення видів роду Galanthus, які зростають в Україні, їх біологічних та екологічних особливостей, стану природних та інтродукційних популяцій, визначення перспектив їх охорони та раціонального використання. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: 1. провести хорологічний аналіз видів роду Galanthus флори України та визначення динаміки їх ареалів; 2. встановити екологічну та фітоценотичну приуроченість видів роду Galanthus флори України; 3. вивчити особливості розвитку підсніжників, дати порівняльну характеристику онтогенезу досліджуваних видів; 4. вивчити стан та структуру ценопопуляцій видів роду Galanthus в Україні; 5. підвести підсумки інтродукції видів роду Galanthus в Україні, визначити ступінь її успішності та розробити пропозиції щодо раціонального використання видів; 6. встановити причини скорочення чисельності видів, розробити систему заходів їх охорони. Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено монографічне вивчення видів роду Galanthus флори України. Складено карти ареалів та списки місцезростань, визначені межі суцільного та острівного поширення. Виявлено 6 нових місцезнаходжень G. nivalis, 2 – G. elwesii, 5 – G. plicatus. Вперше встановлені закономірності індивідуального розвитку видів роду Galanthus, виділено три групи видів, які відрізняються між собою особливостями проходження фаз онтогенезу та за морфологічною будовою рослин різних вікових станів. Встановлені еколого-ценотичні закономірності місцезростань, проведено аналіз структури популяцій, виявлені причини скорочення ареалів видів та густоти популяцій. Підведені підсумки інтродукції видів роду Galanthus в культурфітоценозах НБС НАН України, визначені ступені успішності їх інтродукції. Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження стану природних популяцій видів роду Galanhus в Україні, а також інтродукційних популяцій в НБС НАН України, можуть бути науковою основою моніторінгу популяцій цих видів. Розроблені рекомендації з охорони та використання підсніжників. За науковими обгрунтуваннями автора, переданими до Чернігівського обласного управління Мінекобезпеки рішенням Чернігівської обласної ради від 14 травня 1999 року створено заказник “Паньківський ліс” площею 207 га для охорони популяції G. nivalis на північно-східній межі ареалу. Поповнена колекція живих рослин відділу природної флори НБС НАН України новими особинами G. nivalis та G. plicatus. Зібрано та передано в гербарій НБС НАН України 80 гербарних зразків, в т.ч. гербарні зразки семи видів роду Galanthus на різних етапах онтогенезу. 4 серпня 2009
Розвиток промисловості, її екологічно необґрунтоване розміщення, інтенсивне збільшення кількості автотранспорту у містах, супроводжується техногенним забрудненням довкілля, негативний вплив якого відбивається на фітоценотичному та ґрунтовому покриві і на здоров’ї людей. Завдяки цілому ряду біологічних особливостей, рослини є надійними індикаторами екологічних умов та стану забруднення довкілля. В урбанізованому середовищі чагарникові культурфітоценози, разом з деревними і трав'янистими фітоблоками, виконують важливу екосферну функцію, оскільки виступають як універсальні біологічні природні фільтри в очищенні атмосфери, ґрунту та води від техногенних забруднень, а також мають важливе архітектурно-художнє та естетичне значення (Бессонова, 1991; Коцюбинська, 1996; Лаптєв, 1998; Кучерявий, 1999). Пізнання особливостей нагрома¬дження ґрунтами та рослинністю важких металів, реакції організмів на анатомо-цитологічному рівні, є необхідною умовою і одним із важливих екологічних чинників створення і формування стійких санітарно-ефективних чагарникових культурфітоценозів. Такий сис¬темний методичний підхід вимагає проведення аут- і синекологічних досліджень у міській екосистемі. і має фундаментальне екологічне значення. Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація присвячена проблемі екологічної ролі чагарникових культурфіто¬ценозів в урбанізованій екосистемі м. Львова. Робота виконувалась в рамках досліджень лабораторії екології УкрНДІгірліс і має зв'язок з темами: "Розробити наукові та організаційні основи екологічного моніторингу лісів України" (№ ДР 0198U014655); "Вивчити вплив антропогенних факторів на ріст зелених насаджень і розробити рекомендації з підвищення стійкості існуючих та створенню нових насаджень" (№ ДР 0196U002163); "Розробка і впровадження комп'ютерної бази даних з обліку і стану зелених насаджень" (№ ДР 0197U014766); "Оцінка техногенного впливу на стан природних екосистем методами інтегрального моніторингу та біогеохімічної індикації лісів" (№ ДР 0199U003324). Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є аналіз екотопічних умов чагарникових культурфітоценозів у міській екосистемі Львова, з’ясування фітомеліоративної та фітоіндикаційної ролі основних видів чагарників при різному рівні забруднення довкілля важкими металами. Для виконання поставленої мети передбачалось вирішити такі основні завдання: 1) дати екотопічний та структурний аналіз чагарникових культурфітоценозів; 2) встановити особливості нагромадження важких металів у ґрунті і листках чагарників в зонах забруднення міста; 3) дослідити анатомо-цитологічну реакцію чагарників у зонах забруднення міської екосистеми; 4) рекомендувати екологоефективні види чагарників для створення культурфітоценозів у міській екосистемі. Наукова новизна отриманих результатів. Для міської екосистеми Львова вперше дана екотопічна характеристика чагарникових культурфітоценозів у зонах різної інтенсивності забруднення довкілля, оцінена фітоіндикаційна і фітомеліоративна роль чагарників через коефіціент геохімічної гетерогенності мікроедафотопу і коефіцієнт поглинання важких металів. Показана фітоіндикаційна придатність, листкова акумулятивна спроможність і видова реакція чагарників на анатомо-цитологічному рівні щодо важких металів. Практичне значення отриманих результатів. Чагарники на видовому рівні слугують біотичними індикаторами для тестування забруднення атмосфери і ґрунту важкими металами, тестами для екотопічного зонування міста. Отримані результати є теоретичною основою для створення і формування екологічно ефективних просторово-комбінованих культурфітоценозів у містах. Особистий внесок здобувача. Досліджено структурну організацію чагарникових культурфітоценозів, їх екотопічні умови. Визначено особливості нагромадження важких металів в ґрунті і листках чагарників, їх міграційну здатність. На анатомо–цитологіч¬ному рівні виявлено реакцію чагарників в залежності від забруднення міста. Рекомендований асортимент чагарникових видів для створення екологічно ефективних культурфітоценозів міста. Апробація результатів. Основні положення та результати досліджень доповідались на Міжнародній конференції "Лісотехнічна освіта і наука на рубежі ХХІ століття: сучасний стан, проблеми і перспективи" 1995 р.; Першій всеукраїнській конференції "Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології" 1996 р.; Першому міжнародному семінарі "Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць" 1997 р., на Вчених Радах УкрНДІгірліс в 1997-99 роках. Публікації. По темі дисертації опубліковано 3 статті у фахових наукових журналах і збірниках, та 6 – в матеріалах та тезах конференцій. Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 7 розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг роботи налічує 227 сторінок, має 10 рисунків, 29 таблиць, 7 додатків. Бібліографічний список складає 252 джерела. 4 серпня 2009
Інтенсивний розвиток промисловості, енергетики, сільського господарства, а також меліорація, урбанізація та інші соціально-економічні процеси призвели в 60-80-х рр. ХХ сторіччя до погіршення стану довкілля в Україні і, в першу чергу, її найбільшої річки - Дніпра. Великомасштабне гідротехнічне будівництво на Дніпрі, що почалося в 30-х і закінчилося в 70-х рр., перетворило лотичну екосистему річки в лентичну, створило штучні водойми нового типу - рівнинні водоймища. У Дніпрі та його водоймищах провідна роль в автотрофній ланці водних екосистем належить фітопланктону. Через енергетичні та трофічні зв'язки він формує структурно-функціональні особливості дніпровської біоти на різноманітних рівнях її організації: популяційно-видовому, біоценотичному та екосистемному. Істотна його роль у трофічних зв’язках планктону, а також у фотосинтетичній аерації водної товщі, у формуванні якості води, самоочищенні і самозабрудненні, в процесах міграції радіонуклідів. Необхідність вивчення дніпровського фітопланктону на сучасному етапі обумовлена принципово новою ситуацією, що склалася в Дніпрі в останні десятиріччя. Багаторічні дослідження українських гідробіологів: Д.О.Свиренка (1938); Я.В.Ролла (1929; 1940; 1945); О.В.Топачевського (1968; 1969); М.О.Литвинової (1972); Г.Д.Приймаченко (1981) проводились спочатку на незарегульованому Дніпрі, потім - у процесі зарегулювання його окремих ділянок і в перші роки існування водоймищ до створення суцільного каскаду з шести водоймищ. Після заповнення в 1976 р. Канівського водоймища основна частина української ділянки Дніпра перетворилася у велетенський каскад рівнинних водоймищ. Велика різноманітність природних і антропогенних чинників із властивою їм значною просторово-часовою динамікою, відповідно до ідеї Ю.Одума (1975), інтерпретованої Ю.В.Плігіним і Л.М.Зімбалевською (1987) стосовно до дніпровських водоймищ, характеризує їх гідробіологічний режим як імпульсно-стабільний, при якому можливі “сплески” і “спади” чисельності, біомаси і продукції популяцій окремих видів, угруповань, або “хвиль життя” за В.І.Вернадським (1926). Тому назріла теоретична і практична необхідність в узагальненні власних і літературних даних для встановлення основних закономірностей структури і функціонування фітопланктону водоймищ Дніпра після стабілізації їх режимів. Саме процес стабілізації екосистем дніпровських водоймищ після завершення гідробудівництва, котрий характеризується стабілізацією гідрологічного і гідробіологічного режиму, скороченням масштабів надходження у водоймища біогенних та органічних речовин внаслідок припинення затоплення нових територій (Денисова, 1979; 1989), визначає функціонування фітопланктону в даний час. Після аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), з 1986 р. на всій акваторії Дніпра сформувався підвищений радіоактивний фон. Він став одним з основних складових антропогенного пресу, що діє на біоту (Кузьменко, 1996). Дана робота є частиною комплексних досліджень Інституту гідробіології НАН України, виконаних нами в 1977-1998 рр. на основному водному об'єкті України - р. Дніпрі, каскаді його водоймищ, верхній, нижній (до м. Херсона) незарегульованій частинах річки, а також на водоймах зони відчуження ЧАЕС (р. Прип'ять від м. Чорнобиля до м. Прип'яті, водойма-охолоджувач ЧАЕС, оз. Глибоке). При виконанні роботи використані нові напрямки і методи дослідження на різних рівнях біологічної організації (популяційно-видовому, ценотичному), які раніше не застосовувалися при дослідженні фітопланктону Дніпра: експериментальне встановлення продукційно-трофічних характеристик домінуючих видів і відділів планктонних водоростей, просторово-часове розмежування цих показників; вивчення функціонування водоростевих угруповань в умовах інтенсивного впливу антропогенних чинників (токсичного, радіоактивного); встановлення участі фітопланктону в процесах самоочищення води від органічних речовин і міграції радіоактивних речовин у системі “вода – фітопланктон – зоопланктон”. Зв’язок роботи з основними науковими темами, які виконувались в Інституті гідробіології НАН України. Результати дисертаційної роботи входили складовою частиною в планові теми Інституту гідробіології НАН України: “Вивчити структуру і біопродуктивність екосистем дніпровських водоймищ і дати оцінку кормової бази риб”; “Вивчити закономірності міграції радіонуклідів у водних екосистемах в умовах впливу АЕС”; “Комплексна оцінка якості води і стан біоти водоймищ Дніпра при різних режимах експлуатації в зв’язку з їх реконструкцією та збільшенням водовіддачі”; “Дати оцінку сучасного стану еколого-токсикологічної ситуації екосистем дніпровських водоймищ і розробити прогноз їх змін на основі інформаційного банку даних та математичного моделювання”. 4 серпня 2009
Вплив людини на природні і штучні біоценози не вичерпується забрудненням, вилученням частини продукції, винищуванням окремих видів тощо. Вплив на природу нерідко викликає глибокі зміни в природних співтовариствах, порушення їх сталості, що призводить до спалахів чисельності одних видів і зникнення інших, виникнення небезпечних у медичному відношенні ситуацій, зниження продуктивності біоценозів. Вивчення біології окремих видів і їх взаємозв'язків у природних системах на сучасному рівні надає актуальності і вагомості питанню про зберігання видової різноманітності тваринного і рослинного світу. Берегова ластівка є одним із найбільш численних колоніальних видів птахів як на Україні, так і в Палеарктиці. Її чисельність у світі ще дуже висока і не викликає побоювань. Але в багатьох регіонах Західної Європи кількість гніздових колоній і їх чисельність настільки незначні, що вид оголошений рідкісним, а в деяких країнах навіть занесений у національні Червоні книги. Звичайно питання про зберігання або відновлення чисельності виникають лише тоді, коли виду погрожує реальне зникнення. У даному випадку, висока чисельність берегової ластівки на Україні дозволяє широко експериментувати з метою вивчення гніздової біології, демографічних параметрів, характеру зв'язку з територією тощо. Отримані результати можуть бути використані для розробки конкретних рекомендацій щодо збільшення чисельності, а також контролю розташування колоній. Берегова ластівка легко виявляється і визначається в природі, для неї розроблені добре доступні методи масового вилову, самці і самки, а також молоді птахи в гніздовий період легко відрізняються, тому вид є зручною моделлю для вирішення багатьох загальнозоологічних питань, а також питань популяційної екології (Кумари, 1981; Freer, 1981). Соціальність виду, як у репродуктивний період, так і поза ним, сприяє розробці теоретичних питань колоніальності. Мета дослідження полягає у визначенні структури і динаміки колоніальних поселень берегової ластівки, як специфічної репродуктивної системи, розробці шляхів її приваблювання та збереження. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань. 1. Оцінити чисельність і характер розміщення виду на досліджуваній території в репродуктивний період. 2. Визначити демографічні параметри угруповання, що гніздиться, вивчити особливості зв'язків із територією розмноження, взаємозалежність чисельності і територіально-демографічних характеристик. 3. Спираючись на дослідження біології розмноження виду, живлення та біоценотичних зв'язків, виявити структуру гніздових колоній, пристосувальні риси колоніального гніздування, переваги і недоліки такого типу соціальної організації, можливі шляхи становлення колоніальності виду. Наукова новизна. У результаті багаторічних досліджень вперше отримані дані з поширення, чисельності і біології виду на значній території України. Уперше визначені основні демографічні параметри берегової ластівки на півдні України. Вивчено характер зв'язку птахів із територією, виявлена наявність двох типів поселень (із колонією-домінантою, що формує поселення, і без неї), що забезпечує значну чисельність виду на територіях як із великою, так і малою кількістю придатних для гніздування обривів. Уперше широко проаналізований феномен колоніальності на прикладі представника ряду Горобцеподібних птахів, підтверджені або заперечені традиційні уявлення про різноманітні аспекти колоніальності. Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Такі теоретичні питання, як вивчення гніздового консерватизму, ролі демографічної структури популяції в її відтворенні, залежності чисельності виду від характеру зв'язку з територією вважаються одними з найбільш складних і суперечливих у сучасній орнітології. Розбіжності в розумінні цих питань призводять до різноманітних поглядів на еволюцію птахів, зокрема, на хід формотворчого процесу. Наші дослідження підтвердили як наявність територіального консерватизму, так і значного рівня дисперсії в досліджуваного виду, що обумовлює його широке поширення і високу чисельність в ареалі. Вивчено одне з найбільш актуальних питань зоології - демографія виду. Отримані дані дозволяють пояснити сучасний стан берегової ластівки, виходячи з демографічної структури популяцій. Аналіз берегової ластівки (представника ряду Горобцеподібних) як колоніального виду, що супроводжувався значним фактичним матеріалом, показав істотні відмінності від традиційних поглядів, розроблених в основному на колоніальних представниках ряду Сивкоподібних. Робота має істотне прикладне значення. Результати вивчення розміщення і чисельності виду на досліджуваній території, демографічних показників, а також характеру зв'язку з територією гніздування, дозволяють говорити про засоби керування і прогнозування станом природних популяцій берегової ластівки. За допомогою створення штучних обривів можна приваблювати вид на ті території, де він раніше був відсутнім. Пророблені нами такі експерименти мали позитивні наслідки . Результати дослідження виду використовувалися нами в педагогічній практиці під час роботи зі студентами Одеського державного університету, Мелітопольського педагогічного інституту, а також юннатами Одеської обласної та Іллічівської міської станцій юннатів. Обраний об'єкт може бути рекомендований як модельний при вивченні біології птахів, питань статевого і вікового диморфізму, адаптацій до нірного способу життя, демографічної і територіальної структури популяцій птахів тощо (Тишенських, Черничко, 1987; Черничко, Юрчук, 1985; Черничко и др., 1990 в). Результати вивчення біології і морфології виду використовувалися нами для розробки “Атласу-визначника птахів“, найбільш небезпечних для авіації. Особистий внесок здобувача. Участь автора у роботі полягала в самостійному обгрунтуванні теми, визначенні завдань і шляхів їх вирішення, всебічній особистій участі в зборі польових даних, самостійному опрацюванню отриманих матеріалів, аналізі матеріалу і формуванні висновків. У зборі матеріалів, присвячених чисельності виду на окремих територіях, брали участь як автор, так і колеги з різних регіонів країни. Опрацювання і інтерпретація отриманих матеріалів зроблена особисто автором і відбита в сумісній публікації (Черничко и др., 1996). Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень доповідалися на Науково-практичній конференції викладачів і студентів Одеського державного університету (Одеса, 1982); Нарадах Азово-Чорноморської орнітологічної робочої групи (Одеса, 1985; Донецьк, 1987, Одеса, 2000); 1 Всесоюзній нараді з теоретичних проблем колоніальності птахів (Москва, 1985); 9 Всесоюзній орнітологічній конференції (Вітебськ, 1986); Всесоюзній нараді з проблем кадастру й обліку тваринного світу (Уфа, 1989); Всесоюзній нараді зоологів педвузів (Махачкала, 1990); 2 Всесоюзній нараді з теоретичних проблем колоніальності у птахів (Мелітополь, 1990); Конференції молодих учених (Київ, 1991); наукових семінарах Азово-Чорноморської орнітологічної станції. 4 серпня 2009
Україна, як космічна держава, активно впроваджує власну наукову програму розвитку космічної біології. Дослідницька робота в галузі освоєння космічного простору потребує створення контрольованих екологічних систем життєзабезпечення, головним компонентом яких є рослини. У зв'язку з цим актуальності набуває вивчення впливу зміни сили тяжіння на рослинні організми, особливо на їх елементарну складову - клітину. Концепції гравічутливості, які існують сьогодні, не висвітлюють всіх деталей процесу гравісприйняття і не розкривають механізмів передачі гравітаційного стимулу у рослинах. Дослідження стану органел в умовах зміненої сили тяжіння і цитоскелету, який є одним із компонентів системи сприйняття гравітації, поповнюють знання і розширюють уявлення про роль цього клітинного компоненту в механізмах розвитку і адаптації рослин до зміни величини і напрямку дії вектора гравітації. Визначення сигнальних шляхів за участю елементів цитоскелету поглиблює можливості вивчення захисних реакцій рослин і також сприяє розвитку фундаментальних досліджень у галузі клітинної і молекулярної біології. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження впливу зміненої сили тяжіння на рослинну клітину і формулювання концепції гравічутливості рослин є головним завданням проектів по темі № 242 "Біологія клітини в умовах мікрогравітації" та № 305 "Обгрунтування пропозицій щодо дослідження впливу мікрогравітації на ріст і розвиток організмів", які затверджені Національним космічним агенством України і виконуються у відділі клітинної біології та анатомії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАНУ. Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи було з'ясування ролі елементів цитоскелету в гравічутливості кореневих волосків Beta vulgaris. Для досягнення мети в умовах стаціонарного контролю та повільного кліностатування передбачалося: візуалізувати мікрофіламенти та мікротрубочки на послідовних стадіях диференціації кореневих волосків, починаючи з клітин протодерми; дослідити дію інгібіторів елементів цитоскелету на розвиток кореневих волосків; виявити внутрішньоклітинний розподіл іонів кальцію у кореневих волосках; вивчити вплив модифікацій сили тяжіння на верхівковий та плагіотропний ріст кореневих волосків. Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведена роль цитоскелету та іонів кальцію у плагіотропному рості кореневих волосків; досліджена роль цитоскелету в гістогенезі епідермісу B. vulgaris та встановлений вплив зміни сили тяжіння на процес утворення кореневих волосків; вивчена природа гравічутливості кореневих волосків. Дістали подальший розвиток уявлення про роль цитоскелету та іонів кальцію у верхівковому рості рослинних клітин. Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані можуть використовуватися для дослідницьких робіт у галузі визначення молекулярних механізмів гравічутливості рослинних клітин з верхівковим ростом та сигнальних шляхів гравісприйняття. Особистий внесок здобувача. Результати і ідеї, викладені у дисертації, належать особисто автору. Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях відділу клітинної біології і анатомії Інституту ботаніки НАН України, на засіданнях групи клітинної біології Інституту ботаніки, м. Бонн (Німеччина) та були виголошені на наступних наукових з'їздах та конференціях: конференції молодих учених "Актуальные вопросы ботаники и экологии" (Харків, 1996), VI молодіжній конференції ботаніків у Санкт-Петербурзі, (1997), міжнародній конференції "Цитоскелет рослин" (Ялта, 1998), Всеукраїнській молодіжній науково-практичній конференції "Людина і космос" (Дніпропетровськ, 1999), IV з'їзді товариства фізіологів рослин Росії (Москва, 1999), 31-му та 32-му зібранні Міжнародного комітету з космічних досліджень (COSPAR) (Бірмінгем, 1996, Нагоя, 1998), 4-й конференції Міжнародного товариства біохімії і молекулярної біології (Едінбург, 1996), Європейському конгресі з питань молекулярної і клітинної біології (Брайтон, 1997), щорічних з'їздах федерацій європейських біохімічних товариств (FEBS) (Амстердам, 1997, Копенгаген, 1998), конгресі “Стрес і життя” (Будапешт, 1997), 17-му Міжнародному конгресі з питань біохімії і молекулярної біології (Сан Франциско, 1997), щорічному з'їзді федерацій європейських товариств з питань фізіології рослин (FESPP) (Варна, 1998), другій конференції Парнас (“Роль кальцію у сигнальних механізмах”) (Гданськ, 1998). Публікації. Результати праці опубліковані у вигляді 4 статей у фахових реферованих журналах та 14 тез у матеріалах з'їздів і конференцій. Структура дисертації. Дисертація викладена на 101 сторінці машинопису, включає 6 таблиць, 25 рисунків, які розміщені у чотирьох розділах додатків і безпосередньо у тексті. До складу дисертації входить вступ, три розділи (огляд літератури, експериментальна частина, аналіз і узагальнення результатів), висновки, додатки та список літератури, який містить 297 посилань. 4 серпня 2009
Панцирні кліщі – одна з найбільших груп кліщів, представлена в світовій фауні більш ніж 7000 видами, об'єднаними в 177 родин. Відповідно до систематики, що запропонована Гранжаном (Grandjean, 1954, 1969), вони утворюють підряд Oribatida (= Criptostigmata, Oribatei) ряду акаріформних кліщів (Acariformes), що поділяється на нищих орібатид – Oribatei Inferiores і вищих – Oribatei Superiores, представлених в фауні України щонайменше 697 видами, що відносяться до 208 родів і 85 родин (Ярошенко, 1992). Висока чисельність орібатид та відносна простота збору матеріалу для кількісних обліків дозволяють використовувати орібатид як модельні об'єкти грунтово-зоологічних і екологічних досліджень. В умовах розвитку антропогенних ландшафтів орібатиди залишаються "останнім реліктом" вихідного природного населення грунтів і набувають особливої цінності для біогеографії і екології (Панцирные клещи …, 1995), що дозволяє використовувати панцирних кліщів як зручний об'єкт для біоіндикації антропогенних впливів (Криволуцкий, 1976). Панцирних кліщів використовують, зокрема, для біоіндикації ступеня забрудненості повітряного і грунтового середовищ в містах, в умовах значного антропогенного навантаження (Эйтминавичуте, 1982), на територіях, що знаходяться під впливом викидів нафтопереробних і калійних комбінатів, меліоративної діяльності (Матвеенко, 1990), радіоактивних забруднень (Криволуцкий, 1970). Практично всі форми господарської діяльності людини впливають на населення панцирних кліщів, що чітко реєструється (Криволуцкий, Казадаев, Пономаренко, 1977). Особливо велике значення в житті біогеоценозів орібатиди відіграють у грунтотворних процесах. Вони пропускають через себе до 2% енергії, що надходить в грунт у вигляді органічних решток. В різних природних зонах біомаса орібатид коливається в межах 0,1–13 г/м2 живої ваги (Криволуцкий, 1976). Крім того, панцирні кліщі зареєстровані як проміжні хазяї стьожкових червів родини Anoplocephalidae – паразитів сільськогосподарських тварин (Потемкина, 1941, 1944; Шалдыбина, 1952; Кузнецов, 1971; Крамной, 1989 та ін.). Вони можуть також розповсюджувати збудників бактеріальних та грибкових захворювань, грунтових найпростіших та нематод (Буланова-Захваткина, 1952, 1967 та ін.). Недостатня вивченість структури та динаміки угруповань панцирних кліщів цілинних степових біогеоценозів Донбасу визначили вибір теми даного дослідження. Зв’язок роботи з планом НДР кафедри зоології ДонДУ. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною основного напрямку досліджень кафедри зоології Донецького державного університету “Екологія і фауна Південного Сходу України” Г 96/1 (номер державної реєстрації 0196И021121), а також держбюджетних тем: “Фауна і флора техногенних екосистем” 99–1вв–75 та “Вивчення зооценозів в екосистемах техногенних ландшафтів Донбасу” 96–1вв–68 (номер державної реєстрації 0196013132). Мета роботи. Основною метою дослідження є аналіз біогеоценотичної структури і циклічної динаміки населення панцирних кліщів в умовах всіх заповідних степів Південного Сходу України, що є унікальними і не мають аналогів в Європі. Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети передбачалось розв'язання таких завдань: 1. Встановити основні біоценотичні характеристики населення панцирних кліщів цілинних біогеоценозів, а саме, чисельність, видова різноманітність і вирівняність, відносна частка окремих видів, співвідношення морфо-екологічних груп і структура домінування. 2. Вивчити закономірності циклічної динаміки чисельності панцирних кліщів, характер добових вертикальних міграцій. 3. Дослідити розподіл панцирних кліщів в природному градієнті середовища – на катенах цілинного степу, для встановлення їх екологічних параметрів. 4. Провести порівняльний аналіз структури угруповань орібатид на ділянках з різним режимом охорони, в різних варіантах степової рослинності. З'ясувати ступінь і характер впливу охоронного режиму на населення панцирних кліщів. 5. Дослідити можливість використання співвідношення морфо-екологічних груп як одного з критеріїв в грунтово-зоологічній діагностиці стану навколишнього середовища. 6. Встановити характер впливу промислових забруднень та сільсько-господарської діяльності на структуру угруповань панцирних кліщів, використовуючи як еталон одержані дані по структурі населення орібатид заповідних степів. Наукова новизна роботи. Вперше проведено комплексний порівняльний аналіз структури та динаміки населення панцирних кліщів на ділянках з різними типами степової рослинності та з різним режимом охорони. Для кожного угруповання орібатид наводяться основні біоценотичні характеристики, такі як чисельність, видова різноманітність, структура домінування та співвідношення морфо-екологічних типів. Вказано на можливість використання співвідношення морфо-екологічних угруповань орібатид для екологічної характеристики, як одного з критеріїв в грунтово-зоологічній діагностиці стану оточуючого середовища. Розглянуто циклічну динаміку чисельності панцирних кліщів у різних варіантах різнотравно-типчаково-ковилових степів. Вперше проведено дослідження угруповань орібатид на степових катенах з різним режимом охорони (в охоронній і абсолютно заповідній зонах), подано комплексний порівняльний аналіз основних біоцено¬тичних характеристик панцирних кліщів на кожній позиції катени. Вперше розглянуто особливості розміщення панцирних кліщів за грунтовим профілем з урахуванням міграційних особливостей і специфіки життєвих форм. Проведено порівняння основних біоценотичних характеристик орі¬батид техногенних біогеоценозів та заповідних цілинних територій. Продемонстровано негативний вплив промислових забруднень і сільськогосподарської діяльності (сінокіс, випас худоби і розорювання земель) на структуру угруповань панцирних кліщів. Дано рекомендації для проведення грунтово-зоологічного моніторингу ступеня впливу промислових забруднень і сільськогосподарської діяльності на населення панцирних кліщів. В результаті проведених нами досліджень на території заповідних степів Південного Сходу України знайдено 128 видів панцирних кліщів, що відносяться до 72 родів та 44 родин. З них 80 видів зазначаються вперше для заповідних степів, 22 види наводяться вперше для Південного Сходу України та 3 види – нові для фауни України. Для “Провальского степу” та “Станично-Луганського” відділень Луганського природного заповідника вперше встановлено видовий склад панцирних кліщів. Практичне значення. Дані по структурі та динаміці населення панцирних кліщів заповідних степів Південного Сходу України можуть бути використані як еталон для грунтово-зоологічного моніторингу стану навколишнього середовища при проведенні біоіндикаційних досліджень, а також для порівняльного аналізу природних біогеоценозів і агроценозів з метою розробки екологічних технологій в сільському господарстві та визначенні ступеня їх впливу на грунтове населення. Матеріали, отриманні в ході досліджень, використовуються при викла¬дан¬ні курсів ”Зоологія безхребетних”, “Акарологія”, “Місцева фауна”, “Еко¬логія тварин” на кафедрі зоології Донецького державного університету. Особиста участь автора в отриманих результатах, які представлені в дисертації. Дисертація є особистою науковою працею, яка виконувалась автором протягом 5 років. Автор самостійно проводив збір, обробку та визначення матеріалу, а також описував результати досліджень та готував наукові публікації. Апробація роботи. Основні наукові положення і висновки дисертації доповідались на міжнародній науковій конференції ”Биологические проблемы устойчивого развития природных экосистем” (Воронеж, 1996); на V з'їзді Українського ентомологічного товариства (Харків, 1998); наукових конференціях ”Роль охраняемых природных территорий в сохранении биоразнообразия” (Канів, 1998), ”Биологические исследования на природоохранных территориях и биологических стационарах” (Харків, 1999); на VII акарологічній нараді (Санкт-Петербург, 1999); семінарах і наукових конференціях Донецького державного університету (1995–1999 рр.). Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 праць, з них 6 – в наукових журналах, 3 – у збірниках наукових робіт, 6 – в матеріалах та тезах конференцій. Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, 8 розділів, висновків, списку літератури та додатків (А, Б). Загальний обсяг роботи 187 сторінок, включаючи 2 таблиці та 61 малюнок (37 сторінок). Список літератури (16 сторінок) містить 195 найменувань, серед яких 31 іноземних авторів. Додатки А, Б викладено на 118 сторінках і містять 37 таблиць. Додаток А містить таблиці до основного тексту дисертації, додаток Б – таксономічний спи¬сок панцирних кліщів заповідних степів Південного Сходу України. 4 серпня 2009
Змiни в екосистемi пелагіалі Чорного моря, зафiксованi наприкiнцi 60-х рокiв, супровод-жувались погiршенням екологiчного стану, аж до катастрофiчноi ситуацiї у його пiвнiчно-захiдному регiонi. Бiльшiсть дослiдникiв пояснювали виникнення змiн посиленним антропо-генним тиском, найбiльш iстотнi фактори якого були: збiльшення скидiв забруднюючих речо-вин в море; зарегулювання стоку рiчок та їх сезонний перерозподiл, що завдало змiн хiмiчного складу вод прибережної зони, i як наслiдок, складу бiоти (Виноградов и др., 1992). У вiдкритiй частинi моря цi змiни вважались не настiльки очевидними (Сапожников, 1991; Виноградов та iн., 1992; Георгиева, Сеничкина, 1996), але й тут були ознаки iї евтрофiкацiї (Брянцев та iн., 1985, 1991), обумовленi пiдняттям основного пiкноклiну та збiльшенням припливу глибинних вод, збагаченних бiогенними елементами, у верхнi шари. Пiдняття пiкноклину, в свою чергу, обумовлено незворотним водокористуванням i компенсуючим припливом середземноморсь-ких вод (Брянцев, 1994). Результати дослiджень змiн характеристик фiтопланктону – найбiльш важливої i, разом з тим, найбiльш вразливої ланки морських екосистем в цих умовах вiдзеркаленi у роботах (Bodeanu, 1984; Маштакова, Самышев, 1986; Сеничкина, 1989; 1991; Нестерова, 1991; Виноградова, Василева, 1992; Виноградова та iн., 1992; Зайцев 1992) та iн. Проблема полягає в тому, що дуже важко раздiлити дiї прямого забруднення i дiї не безпосереднi, що впливають на угруповання завдяки змiнi фiзико-хiмiчних параметрiв та вiдбуваються на фонi широкої природної змiнностi гiдробiологичних процесiв (Патин, 1982). Актуальнiсть проблеми. Внаслiдок дослiджень домiнуючим стало уявлення про ан-тропогенну природу механiзмiв посилення вегетацiї водоростей у 70-х – на початку 80-х рр., а природна складова (фiзичнi та бiотичнi фактори) випала з розгляду. Разом з тим, з серединi 80-х рокiв вiдмiчена чiтка тенденцiя падiння бiомаси фiтопланктону, як на заходi, так i на сходi моря, що не узгоджується з антропогенною гiпотезою. Порiвняння багаторiчних змiн у планктонi Чорного моря та iнших регiонiв Свiтового океану, зокрема, Пiвнiчного моря, дали пiдставу Л.Н.Грузову (Грузов и др., 1994; Грузов, 1994) припустити iх загальну природну (клiматичну) причину. Таким чином, питання про причини багаторiчних змiн у фiтопланктонi Чорного моря до цього часу залишається вiдкритим. В той же час данi по фiтопланктону Чорного моря, як правило, зiбранi в рiзнi мiсяцi ро-ку i в рiзних локальних акваторiях, в свою чергу обмежують можливостi їх порiвняння. У зв’язку з цим актуальним є дослiдження сучасного стану фiтопланктону на основi матерiалiв, одержаних нами в регулярних сезонних обстеженнях у пiвнiчної частини Чорного моря. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у вiдповiдностi з планами науково-дослiдноi теми вiддiлу функцiону-вання морських екосистем ІнБПМ НАН України: “Дослiдження механiзмiв та спрямованностi змiн структурно-функцiональних характеристик основних компонентiв пелагiчних екосистем морiв помiрної та тропiчної зони у рiзних умовах середовища з урахуванням антропогенного впливу (1991-1995 рр.). Мета та завдання дослiдження. Метою даної роботи є оцiнка сучасного стану фiтопланктону пiвнiчної частини Чорного моря на базi вивчення сезонних та багаторiчних змiн його структурних характеристик та визначення причин цих змiн. Для досягнення зазначеної мети були поставленi наступнi завдання: 1. Дослiдити особливостi сезонного розвитку фiтопланктону у пiвнiчнiй частинi Чорного мо-ря на пiдставi матерiалiв зйомок 1992-1993 рр. 2. З’ясувати основнi тенденцiї у багаторiчних змiнах його структурних характеристик. 3. Визначити причини просторових та часових змiн структурних характеристик фiтопланктону. Наукова новизна. Вперше одержанi найбiльш детальнi данi по фiтопланктону великої акваторiї пiвнiчної частини Чорного моря протягом рiчного циклу, на основi яких створено комп’ютерну базу даних. Разом з В.М. Нiкольським розроблено оригiнальнi програми для розрахункiв основних параметрiв фiтопланктону. На основi лiтературних даних складено перелiк видiв одноклiтинних водоростей Чорного моря з визначенням вiдповiдних iм геомет-ричних фiгур та формул для розрахункiв об’ємiв клiтин. Виконано аналiз статистичного розподiлу чисельностi фiтопланктону у визначених районах моря, якi вiдповiдають природним океанологiчним зонам. Встановлено, що розподiл частот чисельностi фiтопланктону в них вiдповiдає логнормальному закону. Вперше одержанi суттєвi зв’язки (з рiвнем значущостi ? 0,05) мiж структурними характеристиками фiтопланк-тону i океанографiчними параметрами e глибоководнiй частинi Чорного моря, показана вiдмiннiсть стану фiтопланктону у зонах пiдйому води у порiвняннi з сумiжними акваторiями. Показанi регiональнi особливостi в сезоннiй та багаторiчнiй динамiцi вiдношення бiомаси дiатомових водоростей до бiомаси перидiнiйових. Вперше порiвняно iндекси атмосферних переносiв з бiомасою дiатомових та перидiнiйових водоростей пiвнiчно-захiдноi та схiдноi частин Чорного моря i одержанi суттєвi (з рiвнем значущостi ?0,05) зв’язки мiж ними. Встановлена рiзниця у реакцiї фiтопланктону пiвнiчно-захiдної та схiд-ної частин моря на переважнi атмосфернi переноси, а також оцiнено внесок природної складової у дисперсiю фiтопланктону. Кiлькiсно пiдтверджено, що виявленi багаторiчнi змiни у фiтопланктонi вiдкритої частини Чорного моря обумовленi сумарною дiєю природних (атмосферна циркуляцiя) та антропогенних(незворотнє водокористування) факторiв. Практичне значення. Банк даних по фiтопланктону може бути використаний для рет-роспективного аналiзу, прогностичних оцiнок, моделювання та включення їх до загального iнформацiйного банку даних України. Оригiнальнi програми, якi дозволяють за допомогою комп’ютера розраховувати основнi параметри фiтопланктону (при значному скороченнi про-цесу математичної обробки даних), та перелiк видiв одноклiтинних водоростей використанi у ПiвденНІРО (м. Керч) та IнБПМ НАН України. Особистий внесок автора. Пошукувач брав безпосередню участь у збираннi та обробцi проб фiтопланктону у шести наукових рейсах 1992-1993 рр. Особисто автором опрацьовано 870 проб фiтопланктону, створено базу даних фiтопланктону та перелiк видiв одноклiтинних водоростей. Аналiз та iнтерпретацiя одержаних результатiв виконанi автором самостiйно. Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дисертацiї були репрезентованi: на конференцiї “Проблеми промислового прогнозування (Мур-манськ,1992); на Мiжнародних конференцiях:“Проблеми Чорного моря” (Се-вастополь, 1992); “Довгочаснi змiни у морських екосистемах” (Францiя, Аркашон, 1995); “Актуальнi проблеми альгологiї”(Киiв, 1999); на конференцiях молодих науковцiв: “Бiологiя i рацiональне використання гiдробiонтiв, їх роль у екосистемах” (Владивосток, 1993 та 1997), “Актуальнi проблеми ботанiки та екологiї” (Ялта, 1993); на IX Науковiй конференцiї з промислової океанологiї (Калiнiнград, 1993). Неодноразово доповiдалися на колоквiумах вiддiлу функцiонування морських екосистем IнБПМ НАНУ (1993-1998 рр.). 4 серпня 2009
Фізіологічна функція яєчника ссавців складається з ендокринної функції та генеративної (утворення статевих клітин). Оогенез - багатофакторний процес мітотичного і мейотичного поділу статевої клітини від оогонію до яйцеклітини. Перший поділ ооцита починається ще в зародку. Відновлення мейозу ооцитом, який призупинений з моменту народження і до статевої зрілості, є абсолютно необхідним для нормального запліднення і подальшого розвитку плода. Регулювання розвитку ооцитів ссавців і процес відновлення мейозу вивчено недостатньо. Роль гормонів і ростових факторів, які керують цими процесами, складна, особливо беручи до уваги вплив фолікулярного оточення ооцита. У більшості видів, які вивчаються в наш час, точки контролю мітотичного і мейотичного циклів клітини визначені за фактом зростання рівня внутріклітинного кальцію (Busa, Nucitelli, 1985; Swann, Whitaker, 1986; Kline, 1988; Steinhardt, 1990; Whitaker, Patel, 1990). Більшість робіт було проведено на ооцитах, яйцях та ембріонах безхребетних або нижчих хребетних. Проте область досліджень швидко розширюється, включаючи ооцити ссавців, де роль кальцію в мейозі визнається надзвичайно важливою. Актуальність теми. В літературі є дані про роль кальцію в дозріванні ооцита. Встановлено, що відбувається вхід Са2+ в яйцеклітину при заплідненні, а також Са2+ є необхідним для звільнення від другого арешту метафази яєць ссавців (мишей (Cuthbertson et al., 1981; Kline, Kline, 1992), хом’яків (Miyazaki, 1990), корів (Collas et al., 1993)). Тоді як роль позаклітинного кальцію та кальцієвих каналів у звільненні першого арешту метафази, тобто у відновленні мейозу ооцитами ссавців точно не встановлено (Homa et al., 1993, 1995). Відомо, що при цілому ряді порушень в жіночій репродуктивній системі присутній аутоімунний компонент, пов’язаний з появою в сироватцi кровi антиоваріальних антитіл (запальний процес при неспецифічних ураженнях органів репродуктивної системи (Niauru, 1995), розвиток передчасної недостатності яєчників (Wheatcroft et al., 1994), при пошкодження тканин яєчника жінок після повторних пункцій фолікулів з метою екстракорпорального запліднення (Hovav et al., 1994), в безплiдних жiнок (Crha et al., 1995)). Механізм дії цих антитіл вивчений недостатньо. Для моделювання дії аутоантитіл в експеpименті викоpистовують ксеногенні антитіла, які за своєю пpиpодою не відpізняються від аутоантитіл (Letteres, 1970; Krishnan et al., 1996). Показано, що антиоваpіальні антитіла (антиоваpіальна цитотоксична сиpоватка) дозозалежно впливають на моpфостpуктуpу яєчників самок щуpів та їх естpальний цикл (Зеленська Т. М., 1965, 1967; Спасокукоцький Ю. А., 1977) сліджено вплив антиоваріальних антитіл на моpфологічні (Вербицкий М.Ш., Гоцуляк Я.Н., 1997; Гоцуляк Я.М., Янчій Р.І., 1999) та електрофізіологічні (Гоцуляк Я.М. і співавт., 1991) особливості ооцитів мишей. Але участь кальцієвих каналів в дії антиоваріальних антитіл на ооцити не встановлено. Тому дослідження процесу відновлення мейозу ооцитами миші на різних стадіях естрального циклу в нормі та при дії антиоваріальних антитіл є актуальним як для встановлення механізмів реініціації гонадотропінами мейозу ооцитами ссавців in vivo, так і для вивчення нових сторін ефекту дії антиоваріальних антитіл на статеві залози тварин (яєчники). Метою дослідження було вивчення участі кальцій-залежних механізмів у відновленні мейозу ооцитами мишей на різних стадіях естрального циклу в нормі та при дії антиоваріальних антитіл, що вимагало виконання таких завдань: 1. Дослідити здатність ооцитів до відновлення мейозу при їх неферментативному виділенні з фолікулів в залежності від розмірів фолікулів та самих ооцитів, а також від стадії естрального циклу миші. 2. Вивчити вплив кальцію в різних його концентраціях в культуральному середовищі на відновлення мейозу ооцитами миші на стадіях проеструс та еструс І естрального циклу. 3. Встановити роль кальцієвих каналів (за допомогою блокатора Са-каналів верапаміла) у відновленні мейозу ооцитами кумулюсно-ооцитарних клітинних комплексів та ооцитами без кумулюсних клітин на різних стадіях естрального циклу миші. 4. Оцінити вплив великих доз антиоваріальної цитотоксичної сироватки (АОЦС) та виділених з неї антитіл (г-АОЦС) при застосуванні їх in vivo на морфофункціональні особливості фолікулів та ооцитів мишей. 5. Оцінити вплив великих доз АОЦС, г-АОЦС, та виділеної з АОЦС небілкової термостабільної фракції (АОЦСт) при застосуванні їх in vitro на відновлення мейозу ооцитами. 6. Дослідити вплив низької концентрації кальцію в культуральному середовищі на відновлення мейозу ооцитами на стадіях проеструс та еструс І естрального циклу миші при дії г-АОЦС in vitro. 7. Оцінити роль кальцієвих каналів (за допомогою специфічних блокаторів: амілорида як блокатора Т-типу, та верапаміла як блокатора L-типу) у відновленні мейозу ооцитами миші на стадіях діеструс та еструс І при застосуванні г-АОЦС in vitro. Наукова новизна. Вперше встановлено, що після двох годин культивування в середовищі без кальцію відновлення мейозу ооцитами миші на стадії проеструс естрального циклу було повністю пригніченим. Тоді як на стадії еструс І блокування відновлення мейозу ооцитами в безкальцієвому середовищі було неповним. Вперше виявлено, що верапаміл пригнічував відновлення мейозу ооцитами кумулюсно-ооцитарних клітинних комплексів, які були виділені з “великих” фолікулів яєчників мишей на стадії проеструс та на стадії еструс І. Це вказує на те, що Са2+ канали кумулюсних клітин та ооцита проявляють активність саме в цей період, і що це має вирішальне значення для набуття ооцитом здатності до відновлення мейозу. Вперше показано, що великі дози антиоваріальної цитотоксичної сироватки та антиоваріальних антитіл, при одноразовому внутрівенному мишам, викликали дозозалежне зменшення кількості ооцитів, які виділяли з одного яєчника, а також пригнічення відновлення мейозу ооцитами in vitro. Вперше встановлено, що вплив великих доз термостабільної фракції антиоваріальної цитотоксичної сироватки виразився в збільшенні кількості ооцитів, які відновлювали мейоз після 2 та 20 годин культивування. Культивування в середовищі з 0,4 ммоль/л СаCl2 та великими дозами антиоваріальних антитіл, (протягом 2 та 20 годин) зменшувало гальмівну дію антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцити мишей на стадії еструс І естрального циклу. Вперше одержано дані, про участь кальцієвих каналів L-і Т-типу у відновленні мейозу ооцитами, а також що більшою є роль L-типу, ніж T-типу, кальцієвих каналів у впливові антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцитами миші на стадії еструс І естрального циклу. Теоретичне i практичне значення роботи. Отримані результати розкрили участь кальцій-залежних механiзмів у відновленні мейозу ооцитами ссавців, що має фундаментальне значення для розуміння процесів оогенезу - нормального розвитку, дозрівання і активацiї яйцеклiтини. Через встановлення ролі кальцію в дiї антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцитами відбувся поступ у розумінні механізмів розвитку безпліддя імунного походження. Встановлення нових аспектів дії специфічних речовин таких як антиоваріальна цитотоксична сироватка та її фракції (термостабільна та гамма-глобулінова) на здатність ооцитів відновлювати мейоз in vitro має практичне значення для розробки нових методик по регулюванню репродуктивної функції ссавців. Запропоновані та обгрунтовані в дисертації експериментальні моделі для вивчення спонтанного та індукованого відновлення мейозу ооцитами в подальшому можуть бути використані для фундаментальних досліджень впливу факторів, які є важливими для росту і розвитку ooцита, а також для прикладних досліджень і розробок допоміжних репродуктивних технологій у медицині і тваринництві. Отримані результати були використані при читанні курсу нормальної фізіології на кафедрі медичного інституту УАНМ та на кафедрі фізичної та біомедичної техніки КПІ. 4 серпня 2009
У сучасний період антропогенне навантаження на природні екосистеми досягло критичного рівня і охоплює все нові території. Це призводить до деструкції та деградації рослинного та ґрунтового покриву, тваринного світу. Найбільш значні техногенні ландшафти утворюються у місцях розробок кам’яного вугілля та супроводжуються пошкодженнями рельєфу, гідрологічних умов, що, в свою чергу, призводить до засолення ґрунтів, вод підземного та надземного стоку, водойм. У світі рішення цих проблем на перше місце виходить розробка шляхів рекультивації порушених земель. Усе більша увага до проблем охорони природи зумовила необхідність проведення ретельного обстеження біогеоценозів на території такого промислового району, як Західний Донбас. Необхідно виявити напрямки сукцесій, які мають місце у даному регіоні, щоб прогнозувати вирогідні зміни. Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є оцінка сучасного стану степових, лучних, солончаково-солонцевих біогеоценозів, що знаходяться в екстремальних умовах існування, їх структурно-функціональної організації та розробка схем сукцесійних рядів. Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких задач: • виявити найбільш поширені типи біогеоценозів в еталонних та антропогенно порушених місцезростаннях; • дослідити флористичний склад, структуру, продуктивність фітоценозів та розподіл фітомаси по біогеогоризонтах; • дослідити структуру популяцій домінуючих видів рослин та закономірності адаптаційної реакції різних біоморф на дію екологічних і фітоценотичних факторів; • здійснити екологоценотичний аналіз флори; • виявити напрямки сукцесійних змін. Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше зроблена екологічна паспортизація біогеоценозів моніторингових пробних площ Присамарського біосферного стаціонару, що раніше не досліджувалися. Проведено вивчення біогеоценозів деструктивних місцезростань на території Західного Донбасу, фітоценоз яких представлений трав’яною рослинністю на різних стадіях сукцесії. Уперше для даного регіону розроблена детальна схема трансформації трав’яної рослинності під впливом антропогенних факторів. Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження трав’яної рослинності дозволяють визначити форми господарського використання, яке б не призводило до зниження продуктивності, зменшення флористичного різноманіття, спрощення структури фітоценозів. Схема трансформації рослинного покриву, складена на підставі одержаних результатів, дозволяє прогнозувати можливі зміни як окремих структурних блоків біогеоценозів, так і заміну одного біогеоценозу іншим. Запропонована схема може бути використана для вибору найбільш раціональних напрямків та видів рекультивації порушених земель на території Західного Донбасу. Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалася під час перебування в цільовій очній аспірантурі на кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського державного університету згідно з тематикою досліджень Комплексної експедиції Дніпропетровського університету (КЕДУ) з вивчення лісів степової зони в межах планових держбюджетних і договірних тем (теми: г/б 01-9-97, г/б 01-132-97, х/т №216). Зазначена тематика координується науковою радою з проблем ґрунтознавства НАНУ, Придніпровським регіональним відділенням УЕАН. Особистий внесок здобувача. Дисертація виконувалася автором протягом 6 років у складі Комплексної експедиції Дніпропетровського університету з вивчення лісів степової зони України. Особисто автором зібрані, визначені та оброблені польові матеріали, на підставі яких була написана дисертаційна робота. Крім того, в дисертації використані матеріали сумісних із співробітниками КЕДУ польових та лабораторних досліджень, що відображено в публікаціях. Упровадження результатів роботи. Матеріали дисертаційної роботи і конкретні рекомендації щодо поліпшення екологічної ситуації на території Західного Донбасу є основою теоретичного обґрунтування засобів рекультивації порушених земель, яку проводять співробітники КЕДУ разом з управлінням “Павлоградвугілля”. Матеріали використовуються в навчальному процесі в курсах загальних та спеціальних дисциплін на кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського державного університету, при проведенні навчальної польової практики студентів біологічного факультету Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, виконанні курсових та дипломних робіт. Апробація роботи. Результати досліджень доповідалися на 1 Міжнародній науково-практичній конференції “Стійкий розвиток: забруднення навколишнього середовища і екологічна безпека” (Дніпропетровськ, 1995), на конференції молодих учених біологічного факультету і НДІ біології Харківського держуніверситету (Харків, 1996), на конференції молодих учених та спеціалістів (Харків, 1996), на III та IV Міжнародних конференціях “Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1996, 1997), на національній конференції “Збереження біорізноманітності в Україні” (Канів, 1997), на II та III Всеукраїнських конференціях “Проблеми фундаментальної екології” (Кривий Ріг, 1997, 1998), на засіданні кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології біологічного факультету Дніпропетровського держуніверситету (Дніпропетровськ, 1997). Публікації. За результатами досліджень опубліковано 16 наукових праць, 3 з яких статті у фахових виданнях. Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку літератури, який містить 156 найменувань, додатків. Основний зміст викладений на 125 сторінках машинописного тексту. Містить 25 таблиць, 17 рисунків. 20 липня 2009
Іонам кальцію належить важлива роль в активації скорочення гладеньких м'язів [Шуба и др.,1991; Horowitz et al.,1996; Smith et al., 1996; Somlyo et al.,1998; Taggart et al.,1998; Burdyga et al., 1999]. Гладеньком'язові клітини (ГМК) матки є складною тензоелектричною системою, скоротлива активність якої контролюється чисельними факторами, а саме: статевими гормонами, гормонами гіпофіза, зокрема окситоцином, медіато-рами, іонами, а також механічним розтягуванням [Остин и др.,1987; Wray et al.,1993; Szal et al.,1994; Sanborn et al.,1998; 2000]. Фундаментальне значення у забезпеченні внутрішньоклітинного кальцієвого гомеостазу належить системам пасивного та активного транспорту цього катіона [Kostyuk et al., 2000]. Серед останніх у гладеньких м'язах ідентифіковані Mg2+,АТФ-залежні Са2+-транспортуючі системи, що локалізовані як у плазматичній мембрані (ПМ), так і у внутрішньоклітинних мембранних структурах - у мітохондріях (МХ) та ендоплазматичному ретикулумі (ЕР) [Garfield et al.,1994; Kosterin et al.,1994; Taggart et al.,1998; Pozzan et al.,2000; Rizzuto et al.,2000; Sanborn et al.,2000]. Ізольовані МХ міометрія здатні накопичувати іони Са із значною швидкістю, ці субклітинні структури мають велику кальцієву ємність [Костерин,1990; Gunter et al.,1994; Duchen et al.,1999; 2000; Pozzan et al.,2000]. ЕР міоцитів матки циклічно звільняє та акумулює іони Са у процесі фармакомеханічного спряження, індукованого агоністами [Missiaen et al.,1991; Berridge et al.,1993; Shmigol et al., 1999; Corbet et al.,2000; Fu et al.,2000]. Але слід зазначити, що відносний парціальний внесок систем акумуляції Са2+ у МХ та ЕР міоцитів матки у забезпечення внутрішньоклітинного кальцієвого гомеостазу остаточно не визначений. Значною мірою це пов'язано з відсутністю одержаних у біохімічних дослідах за однакових експериментальних умов порівняльних даних щодо кінетичних властивостей електрофоретичної Са2+-акумулюючої системи МХ та Mg2+,АТФ-залежної окситоцинчутливої кальцієвої помпи ЕР міометрія. Встановлено, що внаслідок хронічного вживання алкоголю порушується Са2+-залежна скоротлива активність міокарда, скелетних, а також гладеньких м'язів, зокрема міометрія [Urbano-Marquez et al.,1989; Capasso et al.,1992; Lieber et al.,1995; Mitidieri et al.,1995; Pagala et al.,1995; Oba et al.,1997; Сударикова и др.,1999; Vasdev et al.,1999; Cofan et al.,2000]. Останнім часом у багатьох країнах світу збільшується тенденція до алкоголізму [Lieber et al.,1995;1997; Фридман и др.,1998; Добровольский и др.,1999; Шабанов,1999]. У випадку алкоголізму у жінок частішають (у 2 - 4 рази) такі патології, як спонтанні аборти, невиношування плода, передчасні пологи, слабість пологової діяльності, а також атонія, гіпотонус та гіпертонус міометрія [Лещинский,1983; Комиссарова и др.,1986; Фридман и др.,1998; Шабанов,1999]. Слід зазначити, що етанол, якому притаманні ліпофільні та гідрофільні властивості, дуже добре проникає крізь слизові оболонки та біологічні мембрани. Вважають, що в основі дії етанолу на клітини та тканини є комплексний ефект: прямий вплив цього спирту на внутрішньоклітинні біохімічні та фізико-хімічні процеси, структурно-функціональні властивості біологічних мембран та опосередкований - через продукти метаболічного перетворення етанолу [Goldstein et al.,1981; Gandhi et al.,1989; Rottenberg et al.,1992; Lieber et al.,1995; Mitidiery et al.,1995; Ho et al.,1997; Cervino et al.,1998; Гулий,2000; Cofan et al.,2000; Oide et al.,2000]. 20 липня 2009
Для розуміння природи структурних перетворень, динамічних характеристик макромолекул і їхньої термодинамічної стабільності необхідно з'ясувати механізми взаємодії макромолекул нуклеїнових кислот (НК) з молекулами води. У зв'язку з цим активно здійснюється експериментальне та теоретичне вивчення гідратації НК. Місця локалізації молекул води в різних структурах НК визначено із кристалографічних досліджень. Для з'ясування ролі води у стабілізації НК багатообіцяючими виявилися результати, що одержані при комп'ютерному моделюванні азотистих основ у парах і в стопках. Однак зараз практично відсутні експериментальні дані, які можна порівняти з теоретичними результатами для того, щоб більш глибоко зрозуміти енергетичну і пов'язану з нею структурну роль води у формуванні канонічних форм НК. Тому виникла необхідність одержання коректних експериментальних даних для оцінки енергії взаємодії біомолекул з водою, енергій водневих зв'язків в уотсон-криківських парах, стекінг- та інших типів взаємодії. Вибір НК різного нуклеотидного складу як об'єкта дослідження пов'язано з тим, що збільшення кількості GC - пар призводить до підвищення термостабільності та ентальпії теплового переходу спіраль-клубок. Проведення термодинамічного дослідження переходу НК різного нуклеотидного складу з неупорядкованого стану в спіральні А- і В-форми дало б змогу виявити внесок молекул води в їхню термостабільність. Інтерес до вивчення структурного стану НК при малому вмісті води і впливу низьких температур на структуру ДНК пов'язаний з проблемою вибору умов тривалого зберігання генетичного матеріалу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності з держбюджетними темами відділу молекулярної та прикладної біофізики Інституту радіофізики та електроніки НАН України "Структура и стабильность системы биополимер-вода-биологически активное вещество при воздействии температуры и излучений" (шифр "Кор", № 01.92U027978, постанова Бюро ВФА НАН України від 11.12.91, протокол №10), "Дослідження фізичних особливостей гідратованих біополімерів з урахуванням впливу іонізуючої радіації" (шифр "Гран", №01.96U006110, постанова Бюро ВФА НАН України від 19.12.95, протокол №9), "Експериментальні та теоретичні дослідження гідратно-залежних процесів стабілізації структури природних та модельних нуклеїнових кислот" (№2.4/759, виконується за проектом Державного фонду фундаментальних досліджень). Фінансова підтримка роботи частково забезпечувалася за рахунок гранта INTAS-97-31753.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи було з'ясування ролі гідратного оточення у формуванні та стабілізації спіральних структур синтетичних і природних НК різного нуклеотидного складу. Для досягнення мети вирішувались такі задачі:
20 липня 2009
Проблема генетичної нестабільності є однією з центральних у вивченні спонтанного та індукованого мутагенезу. Відкриття та дослідження мобільних генетичних елементів (МГЕ) у еукаріотичних організмів дозволило встановити, що важливим джерелом мінливості молекулярної структури геному є транспозиції МГЕ, а підвищена мутабільність окремих генів є фенотиповим проявом цих процесів [Ильин, 1982; Хесин, 1985; Ананьев, 1989]. В ряді робіт [Ананьев, 1989; Герасимова и др., 1990; Smith, Corces, 1991; Мурадян, 1992; Щербата та ін., 1999] було проведено детальний аналіз транспозиційних подій у D. melanogaster, в геномі якої виявлено декілька родин мобільних елементів, і яка є хорошою тест-системою для обліку мутацій і виявлення характеру мутаційних змін. Однак, природа нестабільних локусів у дрозофіли вивчена, в основному, на індукованих різними типами схрещувань [Engels, 1979; Ильин, 1982; Георгиев, Могила, 1988] і хімічними реагентами [Гершензон, Александров, 1982; Александров, Гершензон, 1985; Максимів та ін., 1995; Щербата, Максимів, 1997] системах нестабільності. Актуальним на даний час є вияснення впливу малих доз рентгенівського опромінення (РО) на мінливість геному та розробка методів прогнозування віддалених генетичних наслідків дії радіації. Різноманітні радіобіологічні дослідження проводяться і на дрозофілі. В ряді робіт показано, що радіоіндукована відповідь залежить від стадії розвитку, фізіологічної зрілості та статі імаго [Ватти, Джапаридзе, 1980; Giess, 1980; Моссэ и др., 1986]; проаналізовано вплив РО на тривалість життя і плодючість [Сущенко и др., 1985; Вайсерман и др., 1993]. Разом з тим дані про мінливість геному D. melanogaster з проходженням транспозиційних процесів при дії радіації в літературі є поодинокими та фрагментарними [Eeken, Sobels, 1986; Александрова и др., 1989; Забанов и др., 1995]. 20 липня 2009
Вивчення процесів саморегуляції системи дихання організму людини являє собою особливий науковий напрямок, що одержав останнім часом широкий розвиток завдяки успіхам математичного моделювання, методам системного аналізу, теорії керування динамічними процесами, обчислювальної математики і створенню потужних засобів обчислювальної техніки. Це призвело до розробки великої кількості математичних моделей як окремих підсистем системи дихання, так і спільного їх функціонування як єдиного цілого. У цій галузі працювали М. М. Амосов, П. К. Анохін, Д. Грей, Ф. Гродінз, А.З. Колчинська, А. Г. Місюра, Ю. М. Онопчук, В. М. Новосельцев та інші вчені. Проте дотепер недостатньо вивчені механізми функціональної самоорганізації системи дихання, внесок систем зовнішнього дихання та кровообігу в цей процес, роль гіпоксичного та гіперкапнічного стимулів регуляції, а також їхнього спільного впливу. Не проводилися дослідження чутливості математичної моделі системи дихання до зміни фізіологічних параметрів при збурюючих впливах різноманітної природи. Неможливість здійснення таких досліджень була пов'язана з труднощами експериментального визначення ряду найважливіших параметрів та з відсутністю адекватних математичних моделей динаміки цих процесів. Тому актуальним залишається питання дослідження чутливості математичної моделі процесу масопереносу респіраторних газів в організмі, вибору адекватного критерію оптимальності при функціональній саморегуляції системи дихання в умовах напруженого м'язового навантаження й у складній ситуаційній обстановці при прийнятті рішень. Вирішенню цих і пов'язаних з ними часткових питань присвячена запропонована дисертаційна робота. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НДР “Розвиток теорії багатозначних відображень і її застосування до задач оптимізації, аналізу конфліктних ситуацій і моделювання біологічних об'єктів” (номер державної реєстрації 01.8.60045698), НДР “Розробити і дослідити математичні моделі функціонально-організованих систем і керування ними стосовно до об'єктів біологічної і технічної природи” (номер державної реєстрації 01.9. 00054292), ВФ.170.01 “Дослідження на математичних моделях реакції механізмів регуляції системи дихання організму при гіпоксичних та гіперкапнічних тренуваннях”. Мета і задачі дослідження. Метою роботи є створення і дослідження комплексу математичних моделей, що реалізують функціональну самоорганізацію системи дихання організму людини за схемою оптимального керування з різноманітними критеріями оптимізації. Для досягнення зазначеної мети поставлені і вирішені такі задачі: · розробити і провести якісний аналіз математичної моделі процесу масопереносу газів в організмі; дослідити чутливість математичної моделі до зміни параметрів; · розробити концептуальні моделі саморегуляції системи дихання, засновані на різноманітних критеріях оптимізації і провести їхній порівняльний аналіз при математичному моделюванні; · створити комплекс програм для імітації на ЕОМ процесу регуляції масопереносу газів з критерієм оптимальності, заснованим на принципі гомеостазу напружень кисню в артеріальній крові; · розробити комплекс програм для імітації на ЕОМ процесу керування газообміном із вирішенням конфліктних ситуацій; · провести чисельний аналіз моделей керування газообміном з різноманітними критеріями оптимізації, порівняти отримані результати з даними фізіологічних дослідів; · на підставі модельних експериментів оцінити роль запропонованих критеріїв оптимальності в процесі самоорганізації системи дихання. При вирішенні поставлених у роботі задач використовувалися методи математичного моделювання, теорії чутливості, апарат звичайних диференціальних рівнянь, теорії оптимального керування, обчислювальної математики. Отримані в роботі теоретичні результати реалізовані на ПЕОМ. 20 липня 2009
Вивчення процесів саморегуляції системи дихання організму людини являє собою особливий науковий напрямок, що одержав останнім часом широкий розвиток завдяки успіхам математичного моделювання, методам системного аналізу, теорії керування динамічними процесами, обчислювальної математики і створенню потужних засобів обчислювальної техніки. Це призвело до розробки великої кількості математичних моделей як окремих підсистем системи дихання, так і спільного їх функціонування як єдиного цілого. У цій галузі працювали М. М. Амосов, П. К. Анохін, Д. Грей, Ф. Гродінз, А.З. Колчинська, А. Г. Місюра, Ю. М. Онопчук, В. М. Новосельцев та інші вчені. Проте дотепер недостатньо вивчені механізми функціональної самоорганізації системи дихання, внесок систем зовнішнього дихання та кровообігу в цей процес, роль гіпоксичного та гіперкапнічного стимулів регуляції, а також їхнього спільного впливу. Не проводилися дослідження чутливості математичної моделі системи дихання до зміни фізіологічних параметрів при збурюючих впливах різноманітної природи. Неможливість здійснення таких досліджень була пов'язана з труднощами експериментального визначення ряду найважливіших параметрів та з відсутністю адекватних математичних моделей динаміки цих процесів. Тому актуальним залишається питання дослідження чутливості математичної моделі процесу масопереносу респіраторних газів в організмі, вибору адекватного критерію оптимальності при функціональній саморегуляції системи дихання в умовах напруженого м'язового навантаження й у складній ситуаційній обстановці при прийнятті рішень. Вирішенню цих і пов'язаних з ними часткових питань присвячена запропонована дисертаційна робота. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НДР “Розвиток теорії багатозначних відображень і її застосування до задач оптимізації, аналізу конфліктних ситуацій і моделювання біологічних об'єктів” (номер державної реєстрації 01.8.60045698), НДР “Розробити і дослідити математичні моделі функціонально-організованих систем і керування ними стосовно до об'єктів біологічної і технічної природи” (номер державної реєстрації 01.9. 00054292), ВФ.170.01 “Дослідження на математичних моделях реакції механізмів регуляції системи дихання організму при гіпоксичних та гіперкапнічних тренуваннях”. Мета і задачі дослідження. Метою роботи є створення і дослідження комплексу математичних моделей, що реалізують функціональну самоорганізацію системи дихання організму людини за схемою оптимального керування з різноманітними критеріями оптимізації. Для досягнення зазначеної мети поставлені і вирішені такі задачі: · розробити і провести якісний аналіз математичної моделі процесу масопереносу газів в організмі; дослідити чутливість математичної моделі до зміни параметрів; · розробити концептуальні моделі саморегуляції системи дихання, засновані на різноманітних критеріях оптимізації і провести їхній порівняльний аналіз при математичному моделюванні; · створити комплекс програм для імітації на ЕОМ процесу регуляції масопереносу газів з критерієм оптимальності, заснованим на принципі гомеостазу напружень кисню в артеріальній крові; · розробити комплекс програм для імітації на ЕОМ процесу керування газообміном із вирішенням конфліктних ситуацій; · провести чисельний аналіз моделей керування газообміном з різноманітними критеріями оптимізації, порівняти отримані результати з даними фізіологічних дослідів; · на підставі модельних експериментів оцінити роль запропонованих критеріїв оптимальності в процесі самоорганізації системи дихання. При вирішенні поставлених у роботі задач використовувалися методи математичного моделювання, теорії чутливості, апарат звичайних диференціальних рівнянь, теорії оптимального керування, обчислювальної математики. Отримані в роботі теоретичні результати реалізовані на ПЕОМ. 20 липня 2009
Внаслiдок неухильного зростання антропогенного впливу на природнi екосистеми, в сучасних умовах особливої актуальностi набувають питання збереження біотичної різноманітності, раціонального використання природних ресурсів. Передовсім, це стосується гірських регіонів, де поряд з окультуреними територіями збереглися на значних площах природні ценози. Це характерно для Сколiвських Бескидів, яким властиве поєднання рiзних ступенiв антропогенної трансформацiї екосистем. Для пiзнання процесiв i явищ, якi вiдбуваються в природi регiону на сучасному етапi, їх прогнозування, а також призупинення негативних наслідків впливу антропогенних чинників, виникає необхiднiсть поглибленого вивчення екосистем та їх окремих компонентiв, зокрема орнiтофауни. Важливе значення має дослiдження процесiв, причиною яких є вплив господарської діяльності на орнiтофауну в усiх його формах i проявах. Таких комплексних дослiджень в окремих регiонах Карпат ще не проводилося. Значення їх зростає в аспекті положень міжнарожних конвенцій (Бонн, 1979; Ріо-де-Жанейро, 1992; Берн, 1994). На цiй основi можливе здiйснення прогнозу загальних тенденцiй антропогенної трансформацiї орнiтокомплексiв, розробка перспективних заходiв щодо збереження біотичної рiзноманiтностi. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у вiддiлi екосистемологiї Iнституту екологiї Карпат НАН України протягом 1993-1997 рр. у рамках науково-дослідної тематики відділу "Базова оцінка екологiчної ситуацiї на пiвнiчно-схiдному макросхилi Українських Карпат" (№ держреєстрації О193 U 018313). Мета i завдання дослiджень. Метою роботи було: встановити динамiчні тенденцiї орнiтокомплексiв у конкретних умовах антропогенного навантаження, шляхи їх формування, запропонувати можливі заходи для збереження їх біорізноманітності. Для виконання запланованої роботи були поставлені такi завдання:
20 липня 2009
Підвищення радіаційного фону після аварії на Чорнобильській АЕС створює додаткове навантаження на організм за умов забруднення навколишнього середовища продуктами техногенного походження. З навколишнього середовища хімічні речовини надходять в організм людини через органи дихання, шкіру, з продуктами харчування та питною водою [Любченко, 1990]. Сумісна дія іонізуючої радіації та ксенобіотиків (до них відносяться і всі важкі метали) може призводити до суттєвих патологічних зрушень в організмі, і тому актуальним стає дослідження реакції біологічних об'єктів на поєднаний вплив факторів радіаційної та хімічної природи. Не менш важливою проблемою є вивчення захисно-компенсаторної ролі біомолекул за цих умов. В теоретичній та прикладній розробці пріоритетних аспектів радіобіології, радіоекології та токсикології особливе місце займає проблема дії чинників низької інтенсивності та концентрації. Слід враховувати, що іонізуюча радіація та важкі метали, як хімічні забрудники, впливають на організм людини та інші біооб'єкти вже на рівні відносно низьких доз [Трахтенберг, 1994]. Сполуки кадмію є одним із найшкідливіших забруднювачів навколишнього середовища. Обмін іонів кадмію в організмі характеризується: 1) відсутністю ефективного механізму контролю; 2) тривалою затримкою в організмі та довгим періодом напіввиведення; 3) інтенсивною взаємодією з іншими двохвалентними металами в процесі всмоктування (яке проходить в тонкому відділі кишечника) та на тканинному рівні; 4) переважним накопиченням в печінці та нирках [Авицын и др., 1991; Богомазов, Габиян, 1992]. Клітинні та субклітинні мембрани - основні мішені впливу ендогенних факторів на клітини [Сапини, Билич, 1989; Хижняк и др., 1999] - приймають участь в регуляції обміну речовин та перетворенні енергії. Важливу роль в цих процесах відіграють ліпіди, які мають подвійні зв'язки (ненасичені жирні кислоти та їх залишки в ліпідах), тому легко та швидко пошкоджуються активними метаболітами кисню. Порушується рівновага в системі оксидант-антиоксидант. При цьому різні фізіологічні системи, що підтримують гомеостаз, часто зазнають неадекватних навантажень і перенапруження, зокрема порушується структурно-функціональний стан біомембран [Барабой, Судковой, 1997]. Взаємодія важких металів з компонентами клітин, клітинних органел та мембран лежить в основі їх токсичного впливу. Встановлення механізмів розвитку патологічних процесів потребує подальших досліджень на рівні клітин, субклітинних структур, їх мембранних та ферментних систем. Відомо, що за характером впливу на організм тварин іонізуюча радіація та важкі метали мають багато спільного: активується синтез ДНК та інших функціональних структур, збільшується частота хромосомних аберацій, ініціюються процеси вільнорадикального окислення, ушкоджується структура та функції клітинних мембран, пригнічується імунітет та порушується гормональний статус [Wentink at all., 1988; Буштуева и др., 1989; Yiin at all., 1999]. Комбінація радіації та важких металів може проявляти синергічну дію на живі організми з коефіцієнтом (за канцерогенною ефективністю) 2 - 10 [Богомазов, Гарибян, 1992]. Разом з тим, недостатньо вивчені характер (тип) такої дії та внесок кожного із факторів в їх сумарний біологічний ефект. Зв'язок з науковою тематикою організації. Робота виконана у рамках теми № 97083 "Біохімічні механізми розвитку променевого ураження після дії іонізуючої радіації" кафедри біохімії біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягала в дослідженні особливостей ефекту сумісної дії сублетальних доз іонізуючої радіації та низької дози хлориду кадмію на структурно-функціональні властивості тонкої кишки і печінки для оцінки спільного впливу цих факторів на організм. В зв'язку з цим в роботі було поставлено наступні задачі: 1. Дослідити сумісну дію іонізуючої радіації (1,0 і 2,0 Гр) та хлориду кадмію (1 мг/кг) на: а) морфофункціональний стан печінки та різних відділів тонкої кишки. б) кількісний вміст основних ліпідів слизової оболонки тонкої кишки та печінки; в) протікання процесів ПОЛ в слизовій оболонці тонкої кишки та печінки; г) активність мембранозв'язаних ферментів тонкої кишки та печінки; 2. Провести факторний аналіз сумісної дії іонізуючої радіації та іонів кадмію на організм. Об'єкт дослідження - сумісний вплив іонізуючого випромінювання та іонів кадмію на організм. Предмет дослідження - епітеліальні клітини різних відділів тонкої кишки та печінки. 19 липня 2009
Гетерозис має безсумнівно важливе економічне значення для сільського господарства. Але підвищення ефективності використання цього феномену на практиці неможливе без більш детального розгляду механізмів формування та реалізації гібридної сили в онтогенезі. Адже за думкою провідних вітчизняних та зарубіжних вчених (Шахбазов В. Г., 1974; Бердишев Г. Д., 1984; Конарев В. Г. 1991; Струнников В. А., 1994; Спрэг Дж. Ф., 1987; Джинкс Дж. Л., 1987), загальна теорія, що пояснювала б перевагу гібридних форм над інбредними, усе ще не сформульована. 19 липня 2009
Сарматський басейн, що простягався від передгір'їв Альп і Карпат до Закаспію, займав значну частину території України. Тут з його відкладами пов'язана низка родовищ корисних копалин - газ, розсипні й поліметалічні родовища, різноманітні будівельні матеріали. На геологічних картах Українського кристалічного щита основний фон складають саме сарматські осади, тому правильне стратиграфічне розчленування, а також ідентифікація дрібних стратонів сармату дуже важливі для геологічного картування. Вивчення регіональних викопних фаун складає необхідну основу для аргументованого рішення комплексу теоретичних і прикладних проблем, що стоять перед сучасною палеонтологією і стратиграфією. Не зважаючи на тривалу історію палеонтологічних досліджень сармату, малакофауну яруса вивчено нерівномірно. В основу стратиграфічних схем і кореляцій сарматських відкладів до цього часу кладуться, в основному, відомості про фауну двостулкових молюсків, в той час як гастроподи залишаються недостатньо вивченими, а в результаті їх стратиграфічне значення залишається недооціненим. DNN.SU Дослідження новоі науки |
Користувач
Популярне
Партнеры
Лічильники
|
Просмотров:
Автор: 
Восстановление пароля