ДО ПИТАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТ-ЦЕНТРІВ » ДНН.су Дослідження Нової Науки - наукові роботи, дисертації, монографії, статті, реферати та автореферати українською мовою

Навігація

Друзья

Пошук

ДО ПИТАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТ-ЦЕНТРІВ

4 серпня 2009

Увага! У вас немає прав для перегляду схованого тексту.

М. Ксеневич

ДО ПИТАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТ-ЦЕНТРІВ

Аналіз просторової організації та довгострокового розвитку ряду великих та надвеликих міст-центрів України свідчить, що існують значні відхилення фактичних результатів містобудівного процесу від тих, що плануються генеральними планами цих міст, виконаними на основі офіційно діючої сьогодні методології та методики. Природний розвиток вказаних населених пунктів не відповідає рамкам і підходам діючої методики прогнозування, планування і проектування. В результаті чого значно змінюються фактичні програми формування та розвитку міст-центрів. Має місце деформація історично складеної функціонально-планувальної структури міст, порушуються екологічні, соціальні, містобудівні та інші процеси, ускладнюється керованість ними. Іншими словами, характерним атрибутом сьогоднішніх містобудівних та агломераційних процесів різних географічних районів є їх конфліктний, незбалансований, не впорядкований, достатньою мірою, несталий і не прогнозований на далеку перспективу формування та розвитку. Виявлене таким чином очевидно може призвести в кінці кінців до багатосторонньої деградації міського середовища, якщо не задіяти інші механізми, методології та методику, що забезпечують сталий розвиток.
Проведені останнім часом нові наукові дослідження [1, 2, 3, 4 та інші], в тому числі автором цієї статті, виявили необхідність впровадження нових методичних підходів щодо вирішення важливих і актуальних проблем удосконалення управління процесом містобудівної діяльності, орієнтованої, як на сучасні умови, так і на перспективу. Це стосується, в першу чергу, вдосконалення просторової організації та забезпечення упорядкованості, сталості та ефективності розвитку аналізуємих населених пунктів.
До головних містобудівних основ нових методичних підходів слід віднести наступне.
Багаторівневі функціонально-планувальні структури міст-центрів формуються та розвиваються у відповідності до своїх специфічних форм урбанізації та об'єктивно діючих тенденцій, які потребують обов'язкового врахування при прогнозуванні, плануванні та проектуванні просторової організації і розвитку міст-центрів. Основними усталеними функціонально-планувальними формами розселення населення та розміщення містобудівних об'єктів міст-центрів є міські сталі комплексні райони, в тому числі: локальні, зональні, загальноміські і агломераційні та міські сталі комплексні мікрорайони, в тому числі: точечні, лінійні та очагові. Ці райони і мікрорайони дислокуються по зонах міста-центра, таких як: центральні, серединні, периферійні та приміські.
Визначена схема просторової організації великих та надвеликих міст-центрів дозволяє пов‘язати їх з історично складеною функціонально-планувальною структурою. Запропоноване структурування міст-центрів, що враховує місцеположення компонентів в системі розселення, містобудівну ієрархію та структуроформуючого ландшафту території, дозволяє також визначити об'єктивізовані межі, етапи і строки прогнозування та проектування, а також створює передумови для формування диференційованої схеми параметризації і нормування структури визначених міських сталих комплексних районів і мікрорайонів. Комплексне усталене зонування, районування і мікрорайонування території міст-центрів є основою просторової організації, а також вибору пріоритетів формування інфраструктури міського та позаміського рівнів, розпланування та задресованості містобудівних резервів розвитку.
В свою чергу, усталені функціонально-планувальні структури міст, що розглядаються, проходять, в основному, 4 етапи довгострокового формування і розвитку, в тому числі:
- 1 етап - освоєння територій піонерним будівництвом і благоустрієм та врахування резервів подальшого довго-строкового розвитку для наступних етапів;
- 2 етап - зростання сформованих на першому етапі функціонально-планувальних утворень міста-центру, що пов'язане зі збільшенням щільності або розміру існуючих структур та територій при збереженні містобудівних функцій територій та об'єктів;
- 3 етап - реконструкція, що обумовлює необхідність підвищення інтенсивності забудови, пропускної спроможності комунікацій, вдосконалення інших елементів міського організму та передбачає збереження функціонального призначення об'єтів та територій;
- 4 етап - реорганізація, що припускає перетворення первинних реалізованих структур на попередніх етапах, історично складених міських утворень, відповідного функціонального призначення та можливості уточнення або зміну функцій, при необхідності або збереженні їх територіальних характеристик. Вказані етапи потребують врахування при моделюванні, нормуванні та методиці проектування сталого розвитку міст.
Важливою передумовою забезпечення вибору найбільш екологічно сприятливого, соціально орієнтованого, економічно раціонального усталеного розвитку міст-центрів є слідування, в процесі прогнозування, планування, проектування та управління, виявленим тенденціям довгострокового формування та сталого розвитку міст. Вказане найбільше відповідає природнім, урбанізаційним процесам, як міського, так і агломераційного рівнів.
До найважливіших, серед виявлених тенденцій, слід віднести наступні три групи.
Перша група тенденцій включає визначеність стійких істотних власти-востей (ознак) довгострокового формування та розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів, що охоплює:
- першочерговість освоєння центральних зон;
- функціонально-планувальну спеціалізацію та усталеність форм роз-селення населення та розміщення містобудівних об'єктів;
- тривку залежність структури та інфраструктури та взаємодетерміно-ваність основних природно-ландшафтних утворень і функціонально-плану-вальних структур, які включають основний набір міських функцій (сельбище, виробництво, обслуговування, комунікації, озеленення та резерви розвитку).
Друга група тенденцій визначає направленість упорядкованого і сталого розвитку, що включає:
- територіальну орієнтованість (пріоритетність) напрямків розселення, в першу чергу, вздовж загальноагломераційних та міських комунікацій, зовнішнього транспорту, раніше сформованих поселень і основного структуроутворюючого ландшафту та екологічно прийнятних територій;
- часову та просторову нерівномірність в інтенсивності освоєння тери-торій, розміщенні населення, розвитку міських функцій і відповідних плану-вальних структур;
- багатоваріантність напрямків розвитку функціональних елементів міста-центру, що потребує вишукання спеціальних засобів усунення конфліктів територіального розвитку.
Третя група тенденцій визначає послідовність упорядкованого та усталеного розвитку, що передбачає:
- циклічність доцентрових та відцентрових процесів, етапів відновлення міських фондів та середовища;
- зміну пріоритетів розвитку структурних елементів в процесі формування та амортизації міських фондів.
З'ясовано, що існуючі тенденції довгострокового формування та усталеного розвитку міст-центрів агломерацій пов’язані з проявом закономірностей, серед яких, в містобудівному плані, є визначальними наступні:
- багаторівневий стійкий вплив протилежно направлених і систематично діючих процесів, в тому числі, з одного боку, автономізації, усталеності функціонально-планувальних структур міст-центрів, а з іншого, - інтеграції в місто-центр, агломерацію та регіон;
- динамічність та домінантність тих чи інших факторів на кожному етапі розвитку, що пов'язані з рівнем економічного, соціального, екологічного та адміністративно-організаційного стану суспільства.
- саморегуляція та регуляція містобудівних процесів довгострокового формування та усталеного розвитку міст-центрів.
Крім того, забезпечення упорядкованості та сталості розвитку міст-центрів передбачає використання нових методичних підходів, що опрацьовані в теорії і практиці на цей період. Серед них автором пропонується виділити п'ять основних, (більш детально це висвітлено в монографії [5]):
- першочерговою передумовою вирішення містобудівних проблем розвитку є підвищення якості передпроектного аналізу, на базі виявлення, класифікації та використання факторів і умов, що включають 4 основні групи: природно-екологічні, соціально-демографічні, інженерно-технічні і архітектурно-містобудівні. Крім того використання систем вимог та критеріїв формування та розвитку функціонально-планувальних структур досліджуємих міст;
- визначальною передумовою поетапної реалізації містобудівних заходів впорядкованого та усталеного розвитку міст-центрів є дотримання принципів моделювання довгострокового формування та сталого розвитку міст-центрів. Найважливішими серед них є принципи домінантності однієї з функцій на певному етапі розвитку, сталості багаторівневої організації і циклічності розвитку, дотримання яких може сприяти отриманню комп-лексного соціального, екологічного, економічного і містобудівного ефекту;
- важливим засобом удосконалення методів обгрунтування функціо-нально-планувальної структури міст-центрів є розробка альтернатив розвитку з широким діапазоном реалізації структурування і розподілу ресурсів і інвестицій, що охоплює адміністративно-виробничий, транспортно-планувальний і ландшафтно-урбаністичний підходи. При цьому вибір пріоритетного варіанту на певному етапі довгострокового формування та сталого розвитку міста-центра повинен спрямовуватися на ліквідацію несприятливих наслідків різних підходів і поглибленню позитивних рис історично складених тенденцій і закономірностей освоєння територій міст-центрів, розселення населення та розміщення об'єктів міста-центра з врахуванням зони його впливу;
- в основу методики прогнозування та проектування просторової організації і сталого розвитку міст-центрів покладена цільова ресурсно-нормативна модель. Специфікою розробленої моделі є визначення мети, на базі якої визначаються ресурсні можливості та нормативи довгострокового сталого формування і усталеного впорядованого розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів. Розробка моделі у наочних (графічних) та аналітичних видах дозволяє реалізувати як якісні, так і кількісні задачі дослідження та проектування формування функціонально-планувальних структур міст-центрів з врахуванням зони їх впливу, що довгостроково і стало розвиваються. Апробація розробленої моделі виконана автором на прикладі міст-центрів Києва, Донецька, Макіївки, Житомира і може бути використана для інших міст з умовою певного коригування для врахування їх специфіки;
- вдосконалення містобудівного нормування, в тому числі територіально-просторовий, процесуально-часовий і функціонально-інформаційний аспекти, які можуть сприяти забезпеченню впорядкованого управ-ління розвитком міст, що розглядаються. Вказане орієнтоване на формування і розвиток функціонально-планувальних структур міських усталених комплексних районів та мікрорайонів у напрямку поетапного використання внутрішніх резервів. Вони створюються за рахунок взаємоув'язки динаміки міського капітального фонду з показниками динаміки міського населення, а також за рахунок природної амортизації міських фондів та за рахунок резервів довгострокового формування та сталого розвитку, в складі міських комплексних районів та мікрорайонів міст-центрів.
Найважливішою складовою методики прогнозування, планування і проектування, що пропонується, є врахування організації коротко-, середньо-, довгострокових та перспективних прогнозів, планів та проектів розвитку базових складових міст-центрів - міських усталених комплексних районів і мікрорайонів. Глибина прогнозів пов’язується з циклами зміни поколінь сімей, амортизації і регенерації містобудівних фондів, структурованих як багаторівневі комплексні міські утворення. Передбачається враховувати також нові соціальні, екологічні, економічні, законодавчі умови у сфері землекористування і містобудування, відновлення приватної власності, значне зменшення ресурсів і централізованих інвестицій, ускладнення екологічної ситуації тощо.
Зрозуміло, що практичний результат викладених в статті містобудівних основ поетапного довгострокового формування та забезпечення впорядкованого і усталеного розвитку міст-центрів може бути реалізовано лише при умові подальшого використання запропонованого органами управління та містобудівниками-проектувальниками. З цією метою та надією ця стаття і друкується.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Верховної Ради України “Про концепцію сталого розвитку населених пунктів”, 1999 р.
2. Бранч М. Проектирование городской среды.-М.:Стройиздат, 1979.-176с.
3. Гутнов А.Э. Эволюция градостроительства.-М: Стройиздат,1984.-256с.
4. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем.- К.: Будівельник,1991.-185с.
5. Ксеневич М.Я. Просторова організація і сталий розвиток міст-центрів (моделювання, нормування та методика на прикладі Донецька-Макіївки). - К.:КиївНДІПмістобудування, Вінниця: “Тезіс”, 2001. -157с.
6. Тимохин В.А. Территориальный рост и планировочное развитие города.-К.:Будівельник, 1989.-104с.
7. Ткачев А.А. Черепанов Ю.Г. Эффективность градостроительного проектирования. - К:Будівельник, 1982.-80с.
8. Фильваров Г.И. Закономерности пространственной организации социально-производственного комплекса города. Автореф.дис... д-ра архит. 18.00.04. -М.,1989.-43с.
9. Фомин И.А. Город в системе населенных мест.-К.:Будівельник, 1986.-111с.
10. Фомін І.О. Основи теорії містобудування: Підручник.- К.: Наукова думка, 1997.-191с.
11. Форрестер Дж. Динамика развития городов. Пер.с англ.-М.: Прогресс, 1974.-287с.