Територіальні патентні фонди » ДНН.су Дослідження Нової Науки - наукові роботи, дисертації, монографії, статті, реферати та автореферати українською мовою

Навігація

Друзья

Пошук

Територіальні патентні фонди

14 серпня 2009

Увага! У вас немає прав для перегляду схованого тексту.

Жанна Барчук

Територіальні патентні фонди як складова частина Національної системи науково-технічної інформації України

Кардинальні зміни в соціально-політичній і економічній сферах життя України, процес формування ринкових відносин і відповідних їм ринкових механізмів потребують оцінки стану системи НТІ країни й вимог, які до неї нині висуваються, напрацювання нових підходів щодо її організації.
Йдеться про розробку концепції Національної системи науково-технічної інформації (НСНТІ) України, котра закладає підвалини інформаційного суверенітету як права країни формувати власні інформаційні ресурси (ІР), повністю ними володіти, розпоряджатися і здійснювати власну інформаційну по¬літику в своїх інтересах. Основоположне значення для системи НТІ в країні набуває прийнятий в Україні закон «Про інформацію»1, згідно з яким виділено НТІ в окрему інформаційну галузь. Це дало законодавчу підставу для розробки й прийняття закону «Про науково-технічну інформацію»2, котрий регулює правові, економічні, організаційні відносини всіх учасників інформаційної діяльності, закріплює право фізичних, юридичних осіб і держави на НТІ.
Науково-технічний розвиток у нашій країні передбачає інтенсивне використання здобутків в усіх галузях людських знань. Провідна роль в отриманні відомостей про нові науково-технічні досягнення належить патентній інформації, що включає відомості про заявлені та реєстровані відкриття, винаходи, товарні знаки, промислові зразки, корисні моделі. Це – унікальний вид інформації, оскільки обов’язково містить і науково-технічні, і кон’юнктурні знання. Згідно із законом «Про науково-технічну інформацію», патентна інформація (документація) є складовою частиною ІР системи НТІ. Тому простежується необхідність поглибленого вивчення НСНТІ з метою розкриття симбіозу науково-технічної й патентної інформації для забезпечення інформаційних потреб (ІП) ¬користувачів.
Розв’язання важливих соціально-політичних, організаційних, технічних, економічних, правових, інтелектуальних, а також проблем з міждержавних відносин та міжнародного співробітництва, котрі вимагають самостійного комплексного розгляду ¬– досить серйозний аргумент, врахований при розробці концепції становлення національної системи НТІ. Роз¬глянемо головну мету і принципи її побудови.
Згідно з «Положенням про Національну систему науково-технічної інформації України»4, НСНТІ може розглядатися як елемент інформаційної інфраструктури суспільства, призначений для реалізації національної політики в галузі НТІ. Орга¬нізаційно НСНТІ представлено сукупністю різних інформа¬ційних структур та правових форм їх взаємодії зі збору, обробки, збереження й розповсюдження різних видів НТІ та патент¬ної документації, що забезпечує інтеграцію БІР на всій території нашої країни.
Головна мета створення НСНТІ полягає у наданні кожному члену суспільства вільного доступу до необхідного обсягу вітчизняних і зарубіжних джерел науково-технічної й патентної інформації, доцільності розвитку внутрішнього ринку інформаційних продуктів і послуг та його поступовій інтеграції у світовий ринок на базі передових ІТ.
При розробці концепції НСНТІ враховувалися особливості становлення країни як суверенної, незалежної держави, тому НСНТІ має забезпечувати її інформаційний суверенітет.
«Національна система науково-технічної інформації України ¬– це організаційно-правова структура, яка сприяє виконанню державної політики в галузі науково-технічної інформації, а також здійснює координацію робіт щодо створення, користування, зберігання та розповсюдження національних ресурсів НТІ з урахуванням інтересів національної безпеки»4. Побудова й розвиток НСНТІ здійснюється на єдиній методологічній і нормативно-методичній основі. Організація, форми й методи інформаційного забезпечення, що реалізуються в рамках НСНТІ, мають відповідати ІП і національним, культурним та іншим традиціям, що склалися в суспільстві.
Тому головними завданнями і функціями НСНТІ України є:
збір, обробка, збереження й розповсюдження НТІ, результатів науково-технічної діяльності підприємств, організацій, закладів та окремих громадян країни;
формування на основі вітчизняних і зарубіжних джерел бібліотечних та довідково-інформаційних фондів, баз і банків даних та забезпечення народного господарства НТІ;
організація надходжень в Україну, обробка, збереження і розповсюдження зарубіжної науково-технічної, економічної та патентної інформації на основі вивчення світового інформаційного потоку;
аналітико-синтетична обробка першоджерел, створення на цих засадах і розповсюдження інформаційної продукції та послуг;
реферування всіх опублікованих джерел НТІ, створюваних на території країни;
підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття рішень органами державної влади й управління з питань науково-технічного, економічного та соціального розвитку України;
розробка і впровадження сучасних технологій в практику патентної діяльності;
організація популяризації та сприяння широкому використанню досягнень науки й техніки, передового досвіду;
реєстрація, облік і розповсюдження результатів науко-во-технічної діяльності в Україні.
З метою забезпечення світового рівня розвитку науки, техніки й економіки країни має бути забезпечена державна підтримка формування національних ресурсів науково-технічної та патентної інформації, включення НСНТІ в міжнародні інформаційні мережі й системи, постійне розширення міждержавного і міжнародного співробітництва.
Ефективне функціонування НСНТІ можливе за умови враховування тенденції розвитку економіки країни, різноманітності форм власності, структури й методів управління народним господарством на основі поєднання принципів централізації та децентралізації управління.
Централізоване управління НСНТІ гарантує пріоритет загальнонаціональних інтересів відносно інтересів окремих інформаційних центрів і служб за рахунок сукупності різних економічних регуляторів: податків, нормативів, тарифів, заробітної плати, процентів за кредит, дотацій, різних пільг та законодавчої бази.
Централізована складова інформаційної інфраструктури реалізується державними органами й службами НТІ, науковими бібліотеками та НТБ, які є державними структурами й одиницею державного сектору НСНТІ.
Децентралізація в НСНТІ спрямована на поступове формування ринку інформаційних продуктів та послуг. Вона забезпечується різноманітністю організаційно-функціональних структур та форм власності працюючих на інформаційний ринок державних, суспільних, кооперативних, приватних й інших підприємств і організацій (комерційний сектор НСНТІ).
Управління децентралізованою складовою інформаційної інфраструктури будується, зважаючи на економічні методи, й орієнтується на отримання прибутків у результаті комерційної діяльності.
Сполучення зобов’язань державних органів НТІ, наукових бібліотек і НТБ з реалізації своїх соціальних функцій, які підтримуються за рахунок держбюджету в рамках держзамовлення і з правом на ведення за своїм поглядом інформаційної комерційної діяльності в рамках договірних відношень із замовником, сприяє ефективності цієї діяльності. Також передбачені загальносистемні зобов’язання і зв’язки, зокрема щодо територіальної ланки. Вони можуть будуватися на нижчевказаних принципах:
єдність мети – програмно-цільова орієнтація на інформаційне забезпечення науково-технічних і економічних програм, пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу;
єдність дій – координація роботи за головними напрямами взаємозв’язку інформаційних органів, взаємообмін інформаційною продукцією на компенсаційній основі;
правова й методологічна єдність – взаємоузгоджена нормативна і методична база, інформаційне законодавство;
комплексність – використання різних взаємодоповнюючих форм та методів інформаційного забезпечення й видів інформаційної про¬дукції і послуг.
Згідно з законами «Про науково-технічну інформацію»2, «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності»3 та «Положення про Національну систему науково-технічної інформації України»4, НСНТІ складається з державних інформаційних підприємств, установ і організацій, що належать до державного сектору НСНТІ, підприємств і організацій інших форм власності.
Відповідно до Положення, структура державного сектору НСНТІ представлена такими основними функціональними підсистемами:
наукові та науково-технічні бібліотеки, довідково-інформаційні фонди державних органів НТІ, що складають документальну базу НСНТІ;
галузеві й відомчі органи та служби НТІ, які вирішують завдання розвитку систем НТІ в окремих галузях народного господарства країни;
територіальні органи НТІ, котрі розв’язують проблеми задоволення ІП споживачів регіону;
органи й служби НТІ підприємств та організацій, які вирішують питання задоволення ІП своїх спеціалістів і пра¬цівників;
Український інститут науково-технічної й економічної інформації – головна установа з питань координації та науково-мето¬дичного забезпечення організацій НСНТІ.
Сьогодні державна система НТІ включає в себе: Українську інформаційну корпорацію «УкрНТІ», в структурі якого діють Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ), Державна науково-технічна бібліотека (ДНТБ) та виробничо-поліграфічне підприємство «Патент», 18 центрів НТІ в регіонах, 12 галузевих центрів НТІ, 272 НТБ (виконують функції органів НТІ), близько 548 інформаційних служб в інститутах і на підприємствах. Усього в них працює майже дев’ять тис. чол., ці установи мають 170 млн. од. довідково-інформаційних фондів.
Головна діяльність Національного центру науково-технічної інформації спрямована на:
створення державного видового або політематичного фонду науково-технічної літератури (НТЛ) і патентної документації, де відображаються інтелектуальний потенціал країни й світові досягнення науки, техніки, виробництва;
інформаційна експертиза формування та інформаційне забезпечення національних, галузевих і територіальних (ре¬гіональних) науково-технічних програм та проектів;
патентно-інформаційне забезпечення пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки;
підготовка і випуск реферативної інформації, що відображає вітчизняні й зарубіжні досягнення науки та техніки, патентознавства;
створення реєстраційно-облікового механізму результатів науково-технічної діяльності (НСНТІ), дисертацій, нових речовин, матеріалів, устаткувань, що випускають в Україні, і формування відповідних баз та банків даних;
проведення наукових досліджень і розробок з метою вдосконалення й розвитку інформаційної діяльності та патент¬но-інформаційного забезпечення.
Базові органи НТІ – органи НТІ, що мають статус базових, вирішують загальногалузеві або регіональні інформаційні завдання й представлені в НСНТІ відомчими (галузевими) органами НТІ, які функціонують при відповідних міністерствах і відомствах України та фінансуються в рамках цих структур, і територіальними органами НТІ з відповідними територіальними фондами, котрі функціонують в регіонах країни.
До сфери діяльності базових органів НТІ відносяться традиційні послуги, пов’язані з пошуком і представленням НТІ й патентної інформації, формуванням «вихідного потоку» інформації, що надходить від підприємств, закладів, організацій обслуговуючих галузі народного господарства, а також виконання робіт з аналізу, оцінки новизни й якості продукції, інформаційного маркетингу, участі в комерційній та впроваджу¬вальній діяльності.
Об’єктом обслуговування базового регіонального центру НТІ з його патентним фондом є соціально-економічний район країни, який не збігається з прийнятим на сьогодні адміністративно-господарським поділом.
Під соціально-економічним районом (зоною) розуміється територіальна частина народного господарства України з певним економіко-географічним положенням, територіально-господарською єдністю, своєрідністю природних і економічних умов, виробничою спеціалізацією та культурою, що історично склалися. Той центр у своїй соціально-економічній зоні виконує рль базовго.
Головні напрями діяльності центрів:
створення на регіональному рівні проблемно-орієнтованих інформаційних фондів, що забезпечують вирішення питань патент¬но-ліцензійної діяльності, соціально-економічних і науково-технічних проблем регіону, баз та банків даних, які мають національне, загальнодержавне значення;
науково-аналітична діяльність (разом із науковими орга¬нізаціями або самостійно) з підготовки аналітичної, прогнозної та рекомендаційної інформації і на цій основі інформаційне забезпечення органів місцевого самоврядування;
інформаційне забезпечення реалізації регіональних науково-технічних програм і проектів, патентної діяльності.
Зрозуміло, що повною мірою робота ЦНТЕІ може успішно виконуватися тільки у взаємодії з іншими органами НТІ на основі спеціалізації та кооперування.
Служби науково-технічної інформації підприємств і організацій спеціалізуються на вирішенні інформаційних завдань розвитку відповідних підприємств, організацій та закладів.
Саме від цієї ланки залежить ефективність використання створюваних в інших ланках НСНТІ інформаційних масивів і БД. Нині такі традиційні функції служби НТІ підприємств і організацій, як задоволення разових запитів, бібліотечне обслуговування, поточне й ретроспективне інформаційне забезпечення спеціалістів, переклади, участь у виставках та інші, мають доповнитися новими. До них можуть відноситися комплексне патентно-інформаційне забезпечення кожної стадії життєвого циклу продукції з урахуванням її специфічних особливостей і наскрізне поінформування профільних напрямів діяльності підприємств, організацій для оцінки технічного рівня продукції й визначення потреб у ній. Однією з головних функцій служби НТІ підприємства стає маркетингова діяльність, реклама та виявлення попиту на продукцію, що розробляється й виготовляється.
Інформаційну базу державного сектору НСНТІ складають довідково-інформаційні фонди державних органів НТІ, фонди державних відомчих наукових і науково-технічних бібліотек, спеціалізованих бібліотек підприємств та організацій, розміщених на території країни.
Територіальні патентні фонди функціонують у містах, де зосереджено близько 90% спеціалістів народного господарства, що свідчить про велику зацікавленість фахівців у патентній документації.
Структурно ця інформаційна база являє собою взаємодіючу мережу об’єднаних загальносистемними зобов’язаннями фондів НТЛ і патентної документації, які формуються державними органами НТІ, науковими бібліотеками.
Однак, сьогодні відбуваються принципові зміни у виконанні окремих функцій НСНТІ. Це пов’язане, передусім, із послабленням і частково навіть з розривом інформаційних зв’язків, порушенням технологічних ланок підготовки та каналів розповсюдження інформації, а звідси – різким зниженням якості ІР. Також зазнали змін функції комплектування патентних фондів.
Створення й розвиток НСНТІ більшою мірою залежить від рішень на державному рівні ряду правових, організаційних, управлінських, техніко-технологічних, економічних проблем і проблем міждержавного співробітництва в галузі НТІ та патентної діяльності.
Правові проблеми. Розв’язання багатьох питань, зумовлених становленням НСНТІ, можливе тільки на правовій, законодавчій основі, що допоможе повною мірою використати будів¬ничу силу інформації для науково-технічного прогресу країни, ліквідувати перекоси й обмеження в науково-інформаційній діяльності, визначити не існуючий раніше економічний механізм її функціонування. Цій меті слугують уже прийнятий Верховною Радою України Закон «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»3, Закони «Про інформацію»1 та «Про науково-технічну інформацію»2.
Правові засоби, що регулюють відносини в інформаційній сфері, потребують удосконалення й подальшого розвитку в напрямі об’єднання їх в єдиний комплексний правовий блок, який має ввійти до законодавства щодо державної науково-технічної політики або виділитися в самостійний інститут інформаційного права, котрий включив би в себе і пакет законів про патентно-ліцензійну діяльність, наукову й науково-технічну експертизу, авторське право, інтелектуальну власність, захист БД, інформацію про особистість, засоби масової інформації та ін.
Організаційні проблеми. Особливість сучасного розвитку НСНТІ – поява нової складової інформаційної інфраструктури – ¬комерційних підприємств, заснованих на приватній або колективній власності.
Комерційний сектор формує свою інформаційну політику самостійно, має високу пристосовуваність до потреб замовників, оперативніше реагує на запити сьогоднішнього дня, мобільніше організовує свою роботу. Маючи ці та ряд інших переваг перед державними органами НТІ, він тимчасом не в змозі вести широкомасштабну інформаційну роботу в інтересах держави в цілому. Необхідна ефективна взаємодія цих двох секторів. Цьому сприяють принципи ринкового підходу до управління ІР суспільства.
Економічні проблеми. Відомо, що інформаційна продукція й послуги є об’єктами товарних відношень. Інформаційні органи і служби незалежно від форм власності здійснюють вільний продаж своєї продукції, є товаровиробниками й беруть участь в утворенні інформаційного ринку. Вони вільні у виборі постачальників інформації, форм взаємовідносин між ними, методів та видів інформування, номенклатури інформаційної продукції і послуг.
Державні ж органи й служби НТІ, котрі використовують державні ІР, здійснюють пошук та передачу інформації на безприбутковій основі.
Наукові, науково-технічні бібліотеки надають свої послуги безкоштовно, крім випадків, коли потрібен спеціальний пошук інформації або її копіювання. Аналітична інформаційна продукція реалізується на комерційних засадах, за винятком підготовлених за державним замовленням. У цьому разі вони реалізуються також на безприбутковій основі.
Працюючі в комерційному секторі, виробники НТІ реалізують свою продукцію та послуги за самостійно встановленими договірними цінами, а в окремих випадках – за регульованими цінами, якщо це передбачено законодавством.
Без державної підтримки, в т.ч. і фінансової, неможливе становлення й розвиток НСНТІ України та вирішення завдань, до числа яких належать:
проведення науково-дослідних робіт з удосконалення та розвитку НСНТІ;
створення національних баз і банків даних, формування загальнодоступних фондів НТЛ і документації, призначених для широкого використання в інтересах розвитку науково-технічного прогресу країни;
підготовка оглядово-аналітичної та прогнозної інформації для органів державної влади й управління.
Придбання зарубіжних джерел НТІ, баз і банків даних може здійснюватися й за рахунок безвалютного обміну цією інформацією, і за рахунок інвалютних засобів, які щорічно слід передбачати цільовим призначенням у держбюджеті.
Весь різновид форм господарського механізму, що застосовують в органах НТІ, наукових і науково-технічних бібліотеках, має один суттєвий недолік – відсутність гарантій державної підтримки у виборі форм господарської діяльності, що визначаються характером і змістом вирішуваних ними завдань. Можливі форми таких гарантій варто розглядати в наданні кожному органу НТІ або бібліотеці одного з трьох економіко-правових статусів: культурного центру, безприбуткового та комерційного підприємств.
Однак будь-які гарантії, включаючи пільги, мають надаватися державою на певний строк в обмін на певні зобов’язання органів НТІ, бібліотек, підприємств, організацій та за умов контролю виконання цих чинників.
Рішення щодо надання того чи іншого статусу конкретному органу НТІ, бібліотеці чи підприємству, організації, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, приймаються органами державного управління, відповідальними за формування та проведення інформаційної політики.
Техніко-технологічні проблеми. У відповідності з визначеними складовими НСНТІ потрібно створювати національні і комерційні БД. Національні БД забезпечують інформаційну незалежність України і мають відповідати загальнодержавним інтересам. Необхідність формування комерційних БД зумовлена процесом ринкових відносин.
Національні БД мають формуватися за рахунок бюджетних коштів та використовуватися в масштабі країни будь-якими споживачами інформації на безоплатній чи комерційній засадах. Це такі БД: про результати науково-технічної діяльності (НДР і ДКР), дисертацій, креслярсько-конструкторська документація тощо, вітчизняних та зарубіжних стандартів, промкаталогів, рефератів першоджерел, науково-технічного потен¬ціалу України, пріоритетних напрямів розвитку науки й тех¬ніки, патентної інформації тощо. Ці БД покликані захистити інформаційний суверенітет України.
Комерційні БД створюються з метою задоволення попиту на інформаційну продукцію та послуги на інформаційному ринку. Вони формуються за рахунок коштів комерційної організації чи замовника і можуть продаватися повністю або частково користувачу інформації. До них належать, наприклад, БД про твори, послуги та їх виробників, наявність і номенклатуру продукції, їх характеристики, інформація про фірми, ціни, рівень продажу, рекламу тощо.
Автоматизовані системи НТІ (АСНТІ), які забезпечують генерування баз та банків даних, надання абонентам прямого доступу до ІР цього виду, обчислювальні мережі різного рівня та потужності для потреб інформаційного обслуговування, зосереджені на сьогодні насамперед у державному секторі.
Проблеми міждержавного співробітництва та організація взаємодії НСНТІ України з іншими державами сприятимуть подальшому забезпеченню патентною інформацією спе¬ціалістів. У зв’язку з розпадом загальносоюзної державної системи НТІ, порушенням інформаційних зв’язків і каналів налагодження інформації постала важлива проблема – збереження єдиного інформаційного простору. Вільне розповсю¬дження інформації, «інформація без кордонів», вільний доступ до світових ІР є невід’ємним правом людини. На цьому шляху державами СНД зроблено певні кроки. У червні 1992 р. урядами 8 країн СНД – Вірменії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Та¬джикистану, Узбекистану, Киргизької Республіки, Росії та України підписано угоду про міждержавний обмін НТІ. Для реалізації цієї Угоди створено Міждержавну раду з НТІ7. Її секретаріат знаходиться в Києві при Національному інформаційному центрі України –¬ УкрІНТІ.
Чітка та дійова організація інших країн надасть можливість, передусім, достатньо повно комплектувати бібліотечні та довідково-інформаційні фонди НТІ.
Взаємодія інформаційних організацій України, які входять до складу НСНТІ, з подібними організаціями країн СНД, Центральної та Східної Європи може здійснюватися за кількома напрямами. Зокрема, це участь нашої держави і її інформаційних структур у діяльності міжнародних організацій інформаційного профілю, створених на базі країн цього регіону.
Зараз таких організацій три: МЦНТІ – Міжнародний центр наукової і технічної інформації (об’єднує країни колишньої РЕВ та СНД й Прибалтики) – усі питання НТІ (на комерційній і некомерційній основі); МКРНТІ – Міжнародна координаційна рада з НТІ, створеної відповідно до міжурядової Угоди про міждержавний обмін НТІ (включає країни СНД) – обмін НТІ (в основному, на некомерційних засадах); міжнародна корпорація «Информсоюз» (акціонерами є інформаційні організації Росії та УкрНТІ) – обмін науково-технічною і будь-якою іншою інформацією (на комерційних засадах).
Україна як самостійна держава була прийнята до МЦНТІ в 1993 р., хоча до цього брала участь у його роботі через СРСР. Зараз Центр значно розширив свій склад: окрім країн колишнього РЕВ, до нього входить ряд країн СНД та Прибалтики. Перспективою є участь зарубіжних інформаційних фірм як асоційованих членів, що істотно підсилює комерційний складник у діяльності МЦНТІ.
У рамках МЦНТІ було б доцільним здійснити ряд напрямів у співробітництві за участю інформаційних організацій України, а саме:
обмін ІР країн-членів МЦНТІ й асоційованих членів;
підключення УкрІНТЕІ до хост-центру МЦНТІ і за рахунок цього організувати обмін БД;
участь у спільних (комерційних і некомерційних) проектах зі створення нових інформаційних продуктів та послуг і БД;
створення єдиної системи перекладу, реферування й анотування зарубіжних джерел інформації;
сприяння в створенні правової бази з НТІ в країнах – членах МЦНТІ як складника частини інформаційного права цих держав;
узагальнення та обмін досвідом зі створення і функціонування національних систем НТІ в країнах – членах МЦНТІ;
спільна підготовка наукових видань, довідників, іншої літератури, організація її розповсюдження;
спільне проведення наукових конференцій, семінарів, симпозіумів тощо з проблем інформаційної діяльності, інформування про ці заходи всіх країн – членів МЦНТІ;
підготовка, перепідготовка й стажування інформаційних працівників.
У 1993 р. УкрНТІ уклала з МЦНТІ двосторонню угоду і розпочала діяльність МКРНТІ, штаб-квартира й Секретаріат якої знаходяться в Києві на базі УкрІНТЕІ. Силами національних центрів НТІ та інших інформаційних організацій країн-учасниць МКРНТІ було виконано дві програми, що започаткували організаційну діяльність МКРНТІ: концептуальні засади і нормативно-методична база міждержавного обміну НТІ; рекомендації з розробки механізмів координованого розвитку ІР держав-учасниць, Угоди про міждержавний обмін НТІ. В рамках цих програм затверджено Положення про програми (проекти) розвитку міждержавного обміну НТІ та схвалені Рекомендації щодо організації діяльності національного інформаційного центру з координації міждержавного обміну НТІ.
Механізм координованого формування і використання ІР держав-учасниць Угоди розроблено в 1995 р., а в його рамках – порядок обміну НТЛ, БД, інформацією про НДДКР, патент¬ною інформацією, нормативно-технічною документацією (НТД), інформацією про виробничий досвід, сформовано БД «Органи НТІ держав-учасниць Угоди», систему передплати й розповсюдження інформаційної продукції органів НТІ.
Створення міжнародної корпорації «Информсоюз» – відповідь на «вакуум» в організації інформаційного обміну між країнами СНД. І перебрання на себе корпорацією «Информсоюз» передплати видань інформаційних організацій Російської Федерації та розповсюдження їх (з доставкою на місця) в країнах СНД – явище позитивне.
Важливою і вже реальною зараз є взаємодія інформаційних організацій НТІ України з країнами СНД та Прибалтики через укладання і здійснення двосторонніх угод та договорів на урядовому і неурядовому рівнях (на рівні національних центрів НТІ).
Найефективнішим, як показує досвід, є двосторонні договори безпосередньо між інформаційними організаціями НТІ різних країн. Вони передбачають співробітництво на комер¬ційних і некомерційних засадах. УкрНТІ і УкрІНТЕІ підписали двосторонні угоди про співробітництво з національними інформаційними органами Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Узбекистану, Китайським та Сичуанським інститутом НТІ, Польським центром обробки інформації, словацькими: інститутом НТІ в сільському господарстві, технічною бібліотекою та агроінститутом. У 1992–1993 рр. УкрІНТЕІ виконував замовлення зі створення БД німецьких інформаційних фірм «GVD» (Бонн), «Scientific consalting» (Кельн), 1993–1994 ¬– фірми «FAB» (Берлін)6.
Особливе місце в забезпеченні України ІР за вищеприведених обставин посідали та посідають інформаційні організації Росії. У 1993 р. було укладено двосторонні договори про спільну діяльність з «ВИНИТИ», «ВИМИ», «ВНТИ»-центром, підготовлено відповідну угоду з об’єднанням «Росінформресурс» щодо поновлення обміну між ЦНТІ України та ЦНТІ Росії інформаційними листками про передовий виробничий досвід і науково-технічні досягнення.
Наприклад, з «ВИНИТИ» починається робота стосовно кооперування в організації перекладів, реферування зарубіжних видань і видання реферативних збірок. Передусім це стосується зарубіжних журналів. Справа у тому, що придбання однією країною великої кількості цих видань, їх переклад та реферування ¬– справа надто дорога. Тому варто скооперувати зусилля декількох країн з передплати зарубіжних журналів (передплачувати один прим. усіх журналів), їх перекладу, реферування та видання реферативних збірників.
Одним із варіантів розв’язання проблеми інформаційного обміну між країнами СНД може бути введення взаємообміну інформаційними виданнями та відповідного взаємозаліку без оплати в його межах, наприклад, за обсягами в друкованих аркушах. Усе інше підлягатиме оплаті. До таких спроб зараз вдається корпорація «УкрІНТЕІ» щодо обміну виданнями з інформаційними органами Польщі та Словаччини5.
Проголосивши курс на здобуття асоційованого членства в Європейському Союзі, Україна взяла на себе зобов’язання протягом п’яти років від дати набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (березень 1998 р.) забезпечити рівень захисту прав інтелектуальної власності, аналогічний існуючому в країнах ЄС. З 1993 р. дедалі поглиблюються й розвиваються тісні стосунки з Європей¬ським патентним відомством стосовно обміну інформаційними ресурсами НТІ. Під час візиту президента ЄПВ до України влітку 1998 р. було узгоджено програму спільних дій на най¬ближчі роки.
Ряд міжнародних договорів і угод, стороною яких є Україна, передбачає запровадження в нашій державі комплексу заходів, що забезпечують ефективну реалізацію прав на об’єкти промислової власності. Так, діють двосторонні міжурядові договори з питань співробітництва в сфері охорони промислової власності з Росією, Білоруссю, Узбекистаном. Укладено угоду про обмін інформацією між Держпатентом України та національними патентними відомствами Казахстану, Болгарії, Польщі, Угорщини6.
Усе це сприяє підвищенню міжнародного авторитету нашої країни й проникненню принципово-важливих інформаційних потоків науково-технічної і патентної інформації до фондів України.
Економічна криза в країні негативно впливає на всі сфери науково-технічної діяльності, в т. ч. і на патентно-інформаційне забезпечення. Тому питання про збереження національної системи НТІ є життєво важливим. Адже без такої системи ні про який розвиток науки, техніки та виробництва мови йти не може.
Оскільки головна функція НСНТІ полягає у створенні в Україні умов для вільного обміну досягненнями сучасної науки, техніки й виробництва та швидкого їх впровадження в різні галузі народного господарства, то в основу діяльності НСНТІ має лягти безперервне збирання всіх видів НТЛ і патентної документації на будь-яких носіях, що мають відношення до розвитку науки, техніки, виробництва, їх бібліотечно-бібліо¬графічна обробка, впорядковане зберігання і розповсюдження. Тому наступним рівнем інформаційної роботи НСНТІ є цілеспрямований відбір першоджерел, їх аналітико-синтетична переробка, створення на цій основі аналітичних довідок, оглядів, доповідей та інших видів інформаційної продукції.
Отже, підсистеми наукових, НТБ та довідково-інформаційних фондів органів НТІ виконують функції формування фондів першоджерел НТІ. При цьому на наукові та науково-технічні бібліотеки покладається завдання формування національного ІР, зокрема щодо НТЛ (книги, брошури, періодичні видання, депоновані рукописи, переклади НТЛ і документації тощо), а на довідково-інформаційні фонди органів НТІ – стосовно спеціальних видів НТІ (патентна, нормативно-технічна, конструкторська документація, промислові каталоги, патентно-асоційована література, звітна науково-технічна документація з НДР та ДКР).
Підсистема галузевих та відомчих органів і служб НТІ діє в інтересах задоволення ІП галузі й виконує функції формування висхідного потоку НТІ (взаємодіючи з державними територіальними органами НТІ), довідково-інформаційних фондів, БД галузевого і профільного характеру, ІР, доступ до яких стане можливим завдяки її інтеграції з іноземними й міжнародними комп’ютерними мережами.
Важливою ланкою в системі управління рівнем конкурентоспроможності техніки є інформаційне забезпечення винахід¬ників і раціоналізаторів патентною та НТІ про раніше створені винаходи аналогічного призначення в країні й за кордоном. Воно має бути обов’язковим, оперативним, цілеспрямованим і повним. Поки що інформаційне забезпечення потенційних споживачів цим вимогам повною мірою не відповідає. Тому робота створеної мережі територіальних патентних фондів у взаємодії з усіма структурними підрозділами НСНТІ потребує докорінної перебудови в напрямі її активізації. Тобто, на підсистему державних територіальних органів НТІ, зокрема територіальні патентні фонди, відповідно до основних завдань НСНТІ покладено виконання таких функцій:
формування регіонально орієнтованих довідково-інформаційних фондів і автоматизованих БД;
збір інформації про науково-технічні досягнення й передовий досвід, участь у формуванні та актуалізація відповідної національної БД;
інформаційно-аналітична діяльність (разом із науковими організаціями чи самостійно);
патентно-інформаційне забезпечення будь-яких споживачів НТІ регіону;
розробки науково-методичного характеру в його ¬інтересах;
підвищення фахового рівня інформаційних працівників регіону;
пропагування науково-технічних досягнень, включаючи виставкову діяльність;
організація передплати й розповсюдження вітчизняних і зарубіжних видань на замовлення підприємств, організацій та фірм регіону.

1. Закон України. Про інформацію: прийнятий 02. 10. 92, № 2657–XII // Закони України. – 1996. – Т. 4. – С. 72–88.
2. Закон України. Про науково-технічну інформацію: прийнятий 25. 07. 93, № 3322–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993.¬ № 33. – С. 843–851.
3. Закон України. Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної інформації: прийнятий 13. 12. 91, № 1977–XII // Закони України. – 1996. – Т. 2. – С. 441–453.
4. Положення про Національну систему науково-технічної інформації України від 04. 09. 97, № 248.
5. Проблеми і шляхи збереження національної системи НТІ Українив умовах економічної кризи / М. М. Єрмошенко // Інформація і ринок. – № 2. – 1994. – С. 9–18.
6. Державній системі охорони промислової власності – сім років / В. Петров // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 1. – С. 8.
7. Концепция развития и принципы построения системы научно-технической информации Украины / Н. Н. Єрмошенко, А. М. Грабченко, В. М. Бирбраев // Інформація і ринок. – № 2. – 1994. – С. 2–8.