Завантаження. Будь ласка, почекайте...
|
Навігація
Наше опитування
Які інформаційні топіки, по-вашому, недостатньо висвітлені в мережі Internet?
Друзья
Нужен гинеколог? Врач гинеколог Киев занимается профилактикой и лечением женских заболеваний.
| Пошук
2 серпня 2009
Ішемічна хвороба серця (ІХС) є однією із основних причин смертності населення економічно розвинутих країн (К.М.Амосова, 1997), частота якої упродовж минулого століття збільшилась в декілька разів. Питання патогенезу, діагностики та лікування цього захворювання посилено вивчаються вченими різних країн світу (М.І.Лутай, 1999, M.J. Chapman, 1998). Однак, залишається нез’ясованою в повній мірі роль ендокринної системи, зокрема, гормонів щитовидної залози в патогенетичних механізмах атеросклерозу та ІХС. Деякі автори розглядають гіпофункцію щитовидної залози як фактор ризику в розвитку і прогресуванні ІХС (Л.И. Левина, 1989, S. Miura, 1996). Проте з метою з’ясування механізмів розвитку атеросклерозу і ІХС при тиреоїдній дисфункції в цих роботах були досліджені тільки порушення ліпідного обміну. Роль порушень в системі ПОЛ?АОЗ, стан гемодинаміки та агрегаційно-адгезивних властивостей тромбоцитів у даної категорії хворих досі взагалі не вивчалися. Особливо актуальною є проблема субклінічних порушень функції щитовидної залози. За даними В.A. Liang (1996), латентна гіпофункція щитовидної залози зустрічається в 5-9% населення, а у жінок 50-60 років вона досягає 20%. Діагностика латентного гіпотиреозу серед хворих на ІХС вимагає особливої уваги. Це зумовлено, насамперед, повідомленнями про порушення ліпідного метаболізму вже на ранніх стадіях дисфункції щитовидної залози (JJ. Staub, 1992, M. Yildizimkaya, 1996). Головною перепоною на шляху повнішого виявлення субклінічного гіпотиреозу є недостатній рівень лабораторної діагностики та її висока вартість, що вимагає пошуку доступних методів діагностики. В цьому зв’язку перспективним є активне виявлення таких хворих за допомогою скринінг-тестів з подальшим поглибленим дослідженням прихованих порушень функції щитовидної залози. Патогенетична терапія поєднаної кардіо-ендокринної патології також вивчена недостатньо (Н.Б.Зелінська, 1999, FM. Ellyin, 1992). Загальновизнаним є використання нітратів, антиагрегантів і засобів заступної терапії. Проте залишається актуальним пошук нових препаратів або нових властивостей відомих засобів, які б поєднували в собі комплекс фармакодинамічних ефектів, здатних вплинути на різні ланки патогенетичного ланцюга поєднаної патології. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Фрагмент роботи виконано в рамках НДР академічної групи академіка АМН України, професора Є.М.Нейка “Екологічні, генетичні, патохімічні та клінічні аспекти ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, виразкової хвороби та хронічних гепатитів серед населення Прикарпаття та розробка новітніх лікувальних технологій з використанням лікарських засобів української фармацевтичної промисловості” (ВН 01.02.058.SIF.99). Мета дослідження: встановлення закономірності розвитку та перебігу ішемічної хвороби серця на фоні гіпофункції щитовидної залози і удосконалення на цій основі методів лікування таких хворих. Завдання дослідження: 1. Вивчити особливості клінічного перебігу ІХС у хворих із зниженою функцією щитовидної залози. 2. Дослідити стан ліпідного обміну, перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту, а також реологічні властивості крові і агрегацію тромбоцитів у хворих на ішемічну хворобу серця в залежності від вираженості гіпофункції щитовидної залози. 3. Оцінити стан центральної гемодинаміки, діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на ІХС із зниженою функцією щитовидної залози. 4. Оптимізувати методичні підходи до лікування хворих на ІХС з різними ступенями гіпофункції щитовидної залози. Наукова новизна одержаних результатів. 1. Встановлено особливості клінічного перебігу ІХС із стабільною стенокардією навантаження в залежності від вираженості дисфункції щитовидної залози. Зокрема, у хворих з ІХС на фоні маніфестного гіпотиреозу у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією щитовидної залози типовий загрудинний больовий синдром спостерігається менш, ніж у половини хворих, водночас у них більш характерною є задишка, яка виявляється у 85,7% хворих. Визначено особливості патогенетичних зрушень при ІХС на фоні зниженої функції щитовидної залози, де поряд із змінами ліпідного обміну істотну роль в прогресуванні коронарної недостатності відіграють також порушення вільнорадикального окислення ліпідів, системи антиоксидантного захисту, тромбоцитарної ланки гемостазу і гемодинаміки. Доведена залежність глибини порушень ліпідного обміну, оксидазно-антиоксидантної системи, зсідання крові і гемодинаміки від вираженості гіпотиреозу, встановлені прямі кореляційні зв’язки середнього ступеня між рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) і ХС ЛПНГ, МДА, ММЛШ, зворотній кореляційний зв’язок – між ТТГ та активністю сироваткової каталази. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування кверцетину і аевіту в комплексній терапії хворих на ІХС із зниженою функцією щитовидної залози. Встановлено синергічний вплив цих препаратів на процеси ліпопероксидації, центральної гемодинаміки, агрегаційний стан тромбоцитів. Практичне значення одержаних результатів. Розроблена скринінг-система визначення функції щитовидної залози для діагностики гіпотиреозу на ранніх його стадіях. 2 серпня 2009
В 1995 році в Україні офіційно об'явлено епідемію туберкульозу. Підвищення рівня захворюваності відзначається на всієї території України, а найвищі показники зареєстровано в Херсонській області (73,7 на 100 тис. населення), в Одеській області цей показник складає 61, 3 на 100 тис. (Фещенко Ю.І., 2000). В останні роки клінічна картина туберкульозу зазнала змін у порівнянні з "класичними" описами цього захворювання, що пояснюють змінами екологічної обстановки, зростанням частоти інфікування хворих штамами мікобактерій з первинною лікарською стійкістю до низки хіміопрепаратів, розповсюдження мікобактеріозів серед осіб молодого віку. а також розповсюдженням СНІДу (Sherer R, 1986; Sippola A. A; 1993, Payen M C, 1997). Саме наслідком СНIДУ є розвиток опортуністичних інфекцій, спричинених атиповими мікобактеріями (Delaunois L., 1997). Найбільше значення серед цих захворювань мають мікобактеріози, спричинені M. avium. (Cavent W, 1997). Починаючи з 1986 року в Україні спостерігається підвищення кількості захворювань, спричинених атиповими мікобактеріями. Так, наприклад, у 1995 році серед усіх мікобактеріозів хвороби, причиною яких були атипові мікобактерії, становили 3,1 %. Збудниками більшої частини цих мікобактеріозів були M. avium (Липкан Г. Н., 1999). Особливу тривогу викликає той факт, що на сьогодні не існує ефективних засобів диференційної діагностики захворювань, які спричинені мікобактеріями. Встановлено, що M. avium, на відміну від туберкульозних мікобактерій, звичайно первинно стійкі до протитуберкульозних препаратів першого ряду (Ільїна Т. Б, 1980). Таким чином, на сучасному етапі велике значення набуває створення диференціально-діагностичних тест-систем, які дозволили б швидко і без великих витрат ідентифікувати M. avium. Найбільші труднощі в напрямку розв'язання цієї проблеми пов'язані з великою антигенною спорідненістю мікобактерій різних видів, що значно ускладнює створення специфічних діагностикумів. Тому можливі два шляхи для створення тест-систем. По-перше, можна обмежитися диференціацією атипових мікобактерій від туберкульозних. Створення діагностичних препаратів з цією метою, хоча і дозволило б віддиференціювати туберкульозні мікобактерії від атипових, але не в змозі забезпечити типування збудників нетуберкульозного процесу. Хоча на цьому шляху є серйозні напрацювання, але остаточного вирішення цієї проблеми поки немає (Лисенко А.П., 1992). Другим напрямком є пошук шляхів точної видової ідентифікації різних видів мікобактерій. Такий підхід має важливе значення в медичній та ветеринарній практиці, оскільки це можна використати в розробці стратегії лікування і попередження мікобактеріозів людини і тварин. Тому ми поставили перед собою завдання виявити та ідентифікувати видоспецифічні компоненти у M. avium. Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукових розробок кафедри мікробіології, вірусології та імунології Одеського державного медичного університету № 0199U002025 "Вивчення видоспецифічних протеїнмістячих поверхневих компонентів мікобактерій з метою створення діагностичної тест-системи", та Одеського інституту клінічної біохімії та санітарії тварин УААН № 01.01.02 "Ідентифікувати, виділити та вивчити специфічні детермінанти мікобактерій туберкульозу", № 01.06.2 "Вивчити антигенну структуру атипових мікобактерій з застосуванням ІФА-методів та виділити видоспецифічні антигени з метою розробки антигенних діагностикумів". Мета і задачі дослідження. Виявити видоспецифічні компоненти M. avium для подальшої розробки методів міжвидової диференціації мікобактерій. Для досягнення поставленої мети було потрібно вирішити наступні задачі: 1. Отримати поверхневі протеїнові компоненти M. avium шляхом екстрагування бактерійної маси та імунні сироватки до них шляхом імунізації тварин. 2. Провести фракціонування екстрактів M. avium для виділення компонентів з антигенними властивостями. 3. Вивчити антигенну структуру нативних і фракціонованих екстрактів M. avium у серологічних реакціях. 4. Провести порівняльний аналіз антигенної структури екстрактів M. avium і представників інших груп мікобактерій. Об'єкт дослідження – Mycobacterium avium. DNN.SU Дослідження новоі науки |
Користувач
Популярне
Партнеры
Экскурсии по Золотому кольцу: Тула. Покупка и продажа авто.
Лічильники
|
Просмотров:
Автор: 
Восстановление пароля