Deprecated: mysql_escape_string(): This function is deprecated; use mysql_real_escape_string() instead. in /home2/powersel/public_html/dnn.su/engine/classes/mysqli.class.php on line 162 ДНН.су Дослідження Нової Науки - наукові роботи, дисертації, монографії, статті, реферати та автореферати українською мовою
Додати наукову роботу | Статистика | Правила | Контакти |



Навігація
Любі друзі DNN
Наше опитування
Які інформаційні топіки, по-вашому, недостатньо висвітлені в мережі Internet?
мистецтво
політологія
маркетинг
сексопатологія
менеджмент
юриспруденція
музика
будівництво
медицина
філософія
психоаналіз
література
Пошук
Пошук по сайту:


4 серпня 2009

Організм людини в процесі своєї жіттєдіяльності безперервно генерує різні шуми та звуки: звуки роботи серця, шуми та хрипи, що виникають при диханні, шуми потоку крові в судинах, звуки тракту травлення, скрипи суглобів і т.ін. Людина здавна цікавилася причинами виникнення таких звуків і намагалася за їх допомогою отримати уявлення про стан того чи іншого органу. Отже, результати, одержані при вивченні акустичних властивостей респіраторного тракту, мають не тільки непересічне фундаментальне та прикладне значення для фізики і науки про людину, але й велику цінність для медицини.
Попри багаторічну історію розвитку, аускультація респіраторного тракту та оцінка ауксультативних ознак до останнього часу багато в чому залишались мистецтвом, яке грунтується на досвіді лікаря, його суб'єктивному сприйнятті звуків та співставленні їх з певними слуховими образами, що сформувалися в нього в процесі практичної діяльності. Починаючи з другої половини XX сторіччя, коли почали застосовуватися нові електронні засоби і технології для реєстрації акустичних сигналів, з'явилась можливість об'єктивної реєстрації звуків дихання, документування такої інформації та використання нових методів її обробки і аналізу. Особливо прискорився цей процес за останні двадцять років у зв'язку з бурхливим розвитком комп'ютерної техніки, що дозволяє як здійснювати високоякісний цифровий звукозапис, так і ефективно обробляти одержану інформацію про респіраторні звуки. Можна стверджувати, що в наш час вже створено підвалини для досягнення принципово нового рівня розуміння процесів утворення та розповсюдження звуку в дихальних органах людини.
Однак, незважаючи на суттєві досягнення у вивченні акустики респіраторного тракту, насьогодні в цій сфері можна вказати кілька ключових напрямків, які потребують подальшого розвитку.
1.Вдосконалення експериментальної бази і, перед усім, електронних засобів багатоканальної реєстрації шумів та звуків, що генеруються в респіраторному тракті.
2.Розробка ефективних комп'ютерних методів обробки і візуалізації зареєстрованих сигналів.
3. Дослідження властивостей респіраторного тракту з точки зору аеродинаміки та акустики. 
4. Дослідження природи звукових феноменів респіраторного тракту.
5. Об'єктивізація традиційних аускультативних ознак (вербальних моделей): виявлення спектрально-часових характеристик, які можна поставити у відповідність тим, або іншим вербальним моделям.
В даній роботі розглядались усі перераховані напрямки досліджень. При цьому основна увага концентрувалася на одержанні нових якісних і кількісних даних про акустичні властивості респіраторного тракту людини, які б могли стати науковою базою для створення нових ефективних засобів діагностики респіраторних захворювань,
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертації є одержання нових якісних і кількісних даних про акустичні властивості та особливості респіраторного тракту людини, які дозволяють підвищити рівень розуміння фізичних процесів генерації і розповсюдження шумів та звуків в респіраторній системі, і як результат, виявити характерні об'єктивні акустичні ознаки її патологічних змін. Для досягнення цієї мети розв'язуються такі задачі.
• Розробка та вдосконалення методів реєстрації та обробки даних про коливання поверхні тіла людини, які збуджуються звуками дихання.
• Аналіз респіраторного тракту людини як акустичного та аерогідродинамічного каналу; виявлення на базі цього загальних геометричних та фізичних особливостей такого каналу.
• Дослідження фізичних та фізіологічних особливостей голосової щілини а також виявлення ступеня впливу її параметрів на характеристики шумів дихання
• Аналіз спектрально-часових характеристик шумів і звуків дихання в нормі та патології і, як його результат, встановлення відповідності між акустичними характеристиками сигналу та традиційними ауксультативними ознаками, прийнятими у медицині.
• Вивчення змін акустичних характеристик респіраторного тракту хворих в процесі їх одужання, оцінка чутливості та розрізнювальних можливостей методів, які використовуються для обробки та візуалізаціїї сигналу. 
Наукова новизна одержаних результатів.
У дисертації одержано такі нові результати.
• Розроблено електронну аналогово-цифрову установку і експери¬ментальну методику для високоякісної одночасної реєстрації коливань поверхні тіла людини в кількох точках.
• На основі проведеного аналізу існуючих методів обробки акустичних сигналів обрано адекватні методи, що дозволя¬ють ефективно виявляти інтегральні та локальні особливості спектрально-часових характеристик шумів та звуків дихання в нормі та патології.
• На основі проведеного аналізу респіраторного тракту людини з позицій акустики та аерогідромеханіки виявлено особливості структури потоку повітря в гортані та бронхіальному дереві. Показано, що при нормальному диханні у голосовій щілині ви¬никають умови, що призводять до вихороутворення в потоці і, як наслідок, виникненню пульсацій тиску в бронхіальному дереві та на стінках його елементів.
• Розроблена експериментальна методика, яка дозволяє вивчати форму і розміри голосової щілини. В результаті проведених натурних досліджень вперше одержано та узагальнено кількісні дані про розміри та варіабельність голосової щілини людини. Проведено оцінку відносних інтегральних рівней шумів, які генеруються в області голосової щілини. Встановлений кореляційний зв'язок між розмірами голосової щілини та рівнем шуму, що генерується в ній під час акту дихання.
• За допомогою розроблених експериментальної установки та ме¬тодики в кліничних умовах проведено натурну реєстрацію та обробку шумів і звуків дихання у більш ніж сорока респіраторних хворих з діагнозами і ауксультативними ознаками, котрі були верифіковані медиками (всього одержано близько 500 високоякісних фонограм шумів і звуків дихання). На основі цих даних встановлена відповідність між об'єктивними акустичними характеристиками сигналу та найважливійшими ауксультативними ознаками. Проведено класифікацію ауксультативних ознак з точки зору кількісних та якісних особливостей спектрально-часових характеристик, які відповідають конкретним вербальним моделям ауксультативних ознак. В клінічних умовах проведено моніторінг акустичних характеристик респіраторного тракту пневмоніиних хворих в процесі їх одужання. Одержані дані дозволили вивчити динаміку акустичних характеристих респіраторного тракту і визначити чутливість та розрізняючу здатність використаних методів обробки.
Практичне значення одержаних результатів.
Розроблені експериментальна установка та методика, що являють собою єдиний апаратно-програмний комплекс для реєстрації та обробки шумів і звуків респіраторного тракту людини, в період з 1997 по 1999 pp. пройшли наукову, технічну й клінічну апробацію в Інституті гідромеханіки НАН України та Головному військовому клінічному госпіталі МО України. Аналіз та узагальнення одержаних за їхньою допомогою результатів дозволяють говорити про ви¬соку ефективність даного комплексу як прототипу нового неінвазивного екологічно чистого інструменту, призначеного для мониторингу стану респіраторного тракту, а, в майбутньому, і діагностики респіраторних захворювань. Це дає підстави стверджувати, що нові високі технології такого типу можуть виявитись альтернативою існуючим рентгенологічним засобам мониторингу та діагностики захворювань органів дихання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами.
Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з науковим планом роботи Інституту гідромеханіки НАН України, а також науково-технічною роботою "Стоврення комп'ютерної системи реєстрації та аналізу звуків дихання з метою підвищення ефективності діагностики захворювань легенів" (договір N 8/19-98 від 11 березня 1998 р. між Міністерством України у справах науки і техноло¬гій та Інститутом гідромеханіки НАН України).
Публікації эа темою дисертації.
За темою роботи опубліковано чотири наукових статті [1-4] і тези доповіді на міжнародній науковій конференції [5]. З них, чотири публікації у фахових виданнях згідно переліку ВАК України. 
Особистий внесок здобувача.
Ідейна основа теоретичних розробок та експериментальних досліджень, що знайшли своє відображення у матеріалах дисертації, в цілому належить здобувачеві.
Зокрема, в роботі [І], виконаній спільно з професором І. В. Вовком, академіком В. Т. Грінченком та іншими співавторами, здобувач провів аналіз стану проблеми, а також приймав безпосередню участь у розробці експериментальної установки та методики для реєстрації шумів дихання з поверхні грудної клітки, проведенні натурних досліджень та аналізі одержаних експериментальних результатів.
В роботі [2], виконаній спільно з професором І. В. Вовком та академіком В. Т. Грінченком, здобувачеві належить розробка експериментальної методики оцінки форми та розмірів голосової щілини, проведення натурних замірів, обробка і аналіз одержаних відеоматеріалів. Крім того, здобувач брав участь в оцінюванні рівнів інтегральної акустичної потужності шумів дихання і встановленні кореляційних зв'язків між розмірами голосової щілини та рівнем потужності шумів.
В роботі [З], виконаній спільно з професором І. В. Вовком, академіком В. Т. Грінченком та іншими співавторами, здобувач здійснив ретроспективний аналіз проблем, зв'язаних з об'єктивізацією аускультативних ознак, провів експериментальні роботи по накопиченню фонограм шумів дихання в умовах клініки, а також брав участь в аналізі одержаного фактичного матеріалу, верифікації типів дихання на фонограмах у відповідності з прийнятою в медицині вербальною класифікацією та встановленні об'єктивних спектрально-часових характеристик сигналу, які відповідають тем чи іншим вербальним моделям.
В роботі [4], виконаній спільно з профессором І. В. Вовком та двома іншими співавторами, здобувач організував, а також брав безпосередню участь у проведенні в умовах клініки серії експериментальних досліджень зі спостереження динаміки акустичних характеристик шумів дихання пневмонійних хворих, що одужують, проводив верифікацію типу, тяжкості та протікання захворювання, брав участь в обробці та аналізі одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали досліджень за темою дисертації доповідались на 8-ій Міжнародній конференції пульмонологів и алергологів (Польща, Закопане, 26-29 березня 1998 р.), 24-ій Міжнародній конференції з легеневих звуків - 24-th ILSA Conference (Німеччина, Марбург, 6-8 жовтня 1999 p.) [5], семінарі Національного технічного університету України "КПІ", кафедра аналітичного приладобудування та екологічних систем (Україна, Київ, грудень 1999 р.). та Республіканському семінарі з акустики під керівництвом академіка НАН України В. Т. Грінченка (Україна, Київ, лютий 2000 p.).
Структура та обсяг дисертації.
Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків і списка літератури. Загальний обсяг роботи становить 163 сторінки, у тому числі 38 рисунків і 8 таблиць. Список літератури налічує 81 найменування.

4 серпня 2009

Збереження рідкісних та зникаючих видів рослин та їх раціональне використання є на сьогодні однією з найважливіших проблем охорони оточуючого середовища. До найбільш рідкісних видів рослин, які потребують охорони, відносяться всі види роду Galanthus L. (Amaryllidaceae). Зникають первинні місцезростання цих видів, різко скорочуються їх ареали. Підсніжники становлять інтерес також як декоративні та лікарські рослини, які заслуговують широкого впровадження в культуру.
Окремі відомості з біології та екології українських видів роду Galanthus наведені в монографіях F.S.Stern [1956] Та З.Т.Артюшенко [1970]. Описи окремих місцезнаходжень видів в Україні наведені в роботах Т.Л.Андрієнко та ін. [1992, 1996, 1997,], В.М.Любченка [1988], В.П.Ткачика [1999], Л.В. Бакалиної, В.Л.Шевчика [1993], О.В.Лукаша [1996, 1997, 1999], О.Р.Баранського [1999], В.В.Баканової [1970], В.М.Голубєва, Л.П. Миронової [1983], Л.П.Миронової, В.Г.Шатка [1987], В.М.Косих [1978], В.М.Косих, В.М.Голубєва [1983]. В.І.Мельник [1987, 1993, 1994] узагальнює відомості про стан популяцій G. nivalis та G. elwesii на східних межах ареалів, наводить опис етапів онтогенезу видів. В такому ж аспекті вивчено G. nivalis на заході України В.В.Крічфалушієм, Г.Б.Будніковим [1992] та Г.Б.Будніковим [1996]. Результати інтродукції кавказьких видів в культурі в НБС НАН України наведені в роботах С.С.Харкевича [1962], В.Г.Собка [1996], І.І.Сікури, Т.А.Лисенко [1993], В.І.Мельника, Т.А.Лисенко [1994].
Незважаючи на багаторічне вивчення, види роду Galanthus в Україні вивчені не достатньо. В літературі існують лише окремі дані по хорології, фітоценології, стану популяцій видів підсніжників. Неповно вивчений життєвий цикл видів, онтоморфогенез деяких видів не досліджувався зовсім. Найменш вивченим лишився G. рlicatus. Необхідним також є дослідження інтродукційних популяцій, їх сучасного стану та динаміки. Це обумовило необхідність усестороннього вивчення біології цих видів, детального дослідження їх популяцій та визначення успішності інтродукції в Україні.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалась у відділі природної флори Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України як складова частина НДР “Теоретичні основи та методи охорони рідкісних та зникаючих видів ex situ та збагачення культурної флори України” 314-ПФ № 0195У002741, “Дослідження Центральним ботанічним садом ім. М.М.Гришка та застосування автохтонної адаптованої рослинності для проектів екологічного оздоровлення міст України” № 0199U002245.
Мета та завдання досліджень. Метою нашої роботи було вивчення географічного поширення видів роду Galanthus, які зростають в Україні, їх біологічних та екологічних особливостей, стану природних та інтродукційних популяцій, визначення перспектив їх охорони та раціонального використання.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1. провести хорологічний аналіз видів роду Galanthus флори України та визначення динаміки їх ареалів;
2. встановити екологічну та фітоценотичну приуроченість видів роду Galanthus флори України;
3. вивчити особливості розвитку підсніжників, дати порівняльну характеристику онтогенезу досліджуваних видів;
4. вивчити стан та структуру ценопопуляцій видів роду Galanthus в Україні;
5. підвести підсумки інтродукції видів роду Galanthus в Україні, визначити ступінь її успішності та розробити пропозиції щодо раціонального використання видів;
6. встановити причини скорочення чисельності видів, розробити систему заходів їх охорони.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено монографічне вивчення видів роду Galanthus флори України. Складено карти ареалів та списки місцезростань, визначені межі суцільного та острівного поширення. Виявлено 6 нових місцезнаходжень G. nivalis, 2 – G. elwesii, 5 – G. plicatus. Вперше встановлені закономірності індивідуального розвитку видів роду Galanthus, виділено три групи видів, які відрізняються між собою особливостями проходження фаз онтогенезу та за морфологічною будовою рослин різних вікових станів. Встановлені еколого-ценотичні закономірності місцезростань, проведено аналіз структури популяцій, виявлені причини скорочення ареалів видів та густоти популяцій. Підведені підсумки інтродукції видів роду Galanthus в культурфітоценозах НБС НАН України, визначені ступені успішності їх інтродукції.
Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження стану природних популяцій видів роду Galanhus в Україні, а також інтродукційних популяцій в НБС НАН України, можуть бути науковою основою моніторінгу популяцій цих видів. Розроблені рекомендації з охорони та використання підсніжників. За науковими обгрунтуваннями автора, переданими до Чернігівського обласного управління Мінекобезпеки рішенням Чернігівської обласної ради від 14 травня 1999 року створено заказник “Паньківський ліс” площею 207 га для охорони популяції G. nivalis на північно-східній межі ареалу.
Поповнена колекція живих рослин відділу природної флори НБС НАН України новими особинами G. nivalis та G. plicatus. Зібрано та передано в гербарій НБС НАН України 80 гербарних зразків, в т.ч. гербарні зразки семи видів роду Galanthus на різних етапах онтогенезу.

4 серпня 2009

Розвиток промисловості, її екологічно необґрунтоване розміщення, інтенсивне збільшення кількості автотранспорту у містах, супроводжується техногенним забрудненням довкілля, негативний вплив якого відбивається на фітоценотичному та ґрунтовому покриві і на здоров’ї людей. Завдяки цілому ряду біологічних особливостей, рослини є надійними індикаторами екологічних умов та стану забруднення довкілля.
В урбанізованому середовищі чагарникові культурфітоценози, разом з деревними і трав'янистими фітоблоками, виконують важливу екосферну функцію, оскільки виступають як універсальні біологічні природні фільтри в очищенні атмосфери, ґрунту та води від техногенних забруднень, а також мають важливе архітектурно-художнє та естетичне значення (Бессонова, 1991; Коцюбинська, 1996; Лаптєв, 1998; Кучерявий, 1999). Пізнання особливостей нагрома¬дження ґрунтами та рослинністю важких металів, реакції організмів на анатомо-цитологічному рівні, є необхідною умовою і одним із важливих екологічних чинників створення і формування стійких санітарно-ефективних чагарникових культурфітоценозів. Такий сис¬темний методичний підхід вимагає проведення аут- і синекологічних досліджень у міській екосистемі. і має фундаментальне екологічне значення.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація присвячена проблемі екологічної ролі чагарникових культурфіто¬ценозів в урбанізованій екосистемі м. Львова. Робота виконувалась в рамках досліджень лабораторії екології УкрНДІгірліс і має зв'язок з темами: "Розробити наукові та організаційні основи екологічного моніторингу лісів України" (№ ДР 0198U014655); "Вивчити вплив антропогенних факторів на ріст зелених насаджень і розробити рекомендації з підвищення стійкості існуючих та створенню нових насаджень" (№ ДР 0196U002163); "Розробка і впровадження комп'ютерної бази даних з обліку і стану зелених насаджень" (№ ДР 0197U014766); "Оцінка техногенного впливу на стан природних екосистем методами інтегрального моніторингу та біогеохімічної індикації лісів" (№ ДР 0199U003324).
Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є аналіз екотопічних умов чагарникових культурфітоценозів у міській екосистемі Львова, з’ясування фітомеліоративної та фітоіндикаційної ролі основних видів чагарників при різному рівні забруднення довкілля важкими металами.
Для виконання поставленої мети передбачалось вирішити такі основні завдання:
1) дати екотопічний та структурний аналіз чагарникових культурфітоценозів;
2) встановити особливості нагромадження важких металів у ґрунті і листках чагарників в зонах забруднення міста;
3) дослідити анатомо-цитологічну реакцію чагарників у зонах забруднення міської екосистеми;
4) рекомендувати екологоефективні види чагарників для створення культурфітоценозів у міській екосистемі.
Наукова новизна отриманих результатів. Для міської екосистеми Львова вперше дана екотопічна характеристика чагарникових культурфітоценозів у зонах різної інтенсивності забруднення довкілля, оцінена фітоіндикаційна і фітомеліоративна роль чагарників через коефіціент геохімічної гетерогенності мікроедафотопу і коефіцієнт поглинання важких металів. Показана фітоіндикаційна придатність, листкова акумулятивна спроможність і видова реакція чагарників на анатомо-цитологічному рівні щодо важких металів.
Практичне значення отриманих результатів. Чагарники на видовому рівні слугують біотичними індикаторами для тестування забруднення атмосфери і ґрунту важкими металами, тестами для екотопічного зонування міста. Отримані результати є теоретичною основою для створення і формування екологічно ефективних просторово-комбінованих культурфітоценозів у містах.
Особистий внесок здобувача. Досліджено структурну організацію чагарникових культурфітоценозів, їх екотопічні умови. Визначено особливості нагромадження важких металів в ґрунті і листках чагарників, їх міграційну здатність. На анатомо–цитологіч¬ному рівні виявлено реакцію чагарників в залежності від забруднення міста. Рекомендований асортимент чагарникових видів для створення екологічно ефективних культурфітоценозів міста.
Апробація результатів. Основні положення та результати досліджень доповідались на Міжнародній конференції "Лісотехнічна освіта і наука на рубежі ХХІ століття: сучасний стан, проблеми і перспективи" 1995 р.; Першій всеукраїнській конференції "Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології" 1996 р.; Першому міжнародному семінарі "Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць" 1997 р., на Вчених Радах УкрНДІгірліс в 1997-99 роках.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 3 статті у фахових наукових журналах і збірниках, та 6 – в матеріалах та тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 7 розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг роботи налічує 227 сторінок, має 10 рисунків, 29 таблиць, 7 додатків. Бібліографічний список складає 252 джерела.

4 серпня 2009

Інтенсивний розвиток промисловості, енергетики, сільського господарства, а також меліорація, урбанізація та інші соціально-економічні процеси призвели в 60-80-х рр. ХХ сторіччя до погіршення стану довкілля в Україні і, в першу чергу, її найбільшої річки - Дніпра. Великомасштабне гідротехнічне будівництво на Дніпрі, що почалося в 30-х і закінчилося в 70-х рр., перетворило лотичну екосистему річки в лентичну, створило штучні водойми нового типу - рівнинні водоймища.
У Дніпрі та його водоймищах провідна роль в автотрофній ланці водних екосистем належить фітопланктону. Через енергетичні та трофічні зв'язки він формує структурно-функціональні особливості дніпровської біоти на різноманітних рівнях її організації: популяційно-видовому, біоценотичному та екосистемному. Істотна його роль у трофічних зв’язках планктону, а також у фотосинтетичній аерації водної товщі, у формуванні якості води, самоочищенні і самозабрудненні, в процесах міграції радіонуклідів. 
Необхідність вивчення дніпровського фітопланктону на сучасному етапі обумовлена принципово новою ситуацією, що склалася в Дніпрі в останні десятиріччя. Багаторічні дослідження українських гідробіологів: Д.О.Свиренка (1938); Я.В.Ролла (1929; 1940; 1945); О.В.Топачевського (1968; 1969); М.О.Литвинової (1972); Г.Д.Приймаченко (1981) проводились спочатку на незарегульованому Дніпрі, потім - у процесі зарегулювання його окремих ділянок і в перші роки існування водоймищ до створення суцільного каскаду з шести водоймищ. Після заповнення в 1976 р. Канівського водоймища основна частина української ділянки Дніпра перетворилася у велетенський каскад рівнинних водоймищ.
Велика різноманітність природних і антропогенних чинників із властивою їм значною просторово-часовою динамікою, відповідно до ідеї Ю.Одума (1975), інтерпретованої Ю.В.Плігіним і Л.М.Зімбалевською (1987) стосовно до дніпровських водоймищ, характеризує їх гідробіологічний режим як імпульсно-стабільний, при якому можливі “сплески” і “спади” чисельності, біомаси і продукції популяцій окремих видів, угруповань, або “хвиль життя” за В.І.Вернадським (1926). Тому назріла теоретична і практична необхідність в узагальненні власних і літературних даних для встановлення основних закономірностей структури і функціонування фітопланктону водоймищ Дніпра після стабілізації їх режимів.
Саме процес стабілізації екосистем дніпровських водоймищ після завершення гідробудівництва, котрий характеризується стабілізацією гідрологічного і гідробіологічного режиму, скороченням масштабів надходження у водоймища біогенних та органічних речовин внаслідок припинення затоплення нових територій (Денисова, 1979; 1989), визначає функціонування фітопланктону в даний час.
Після аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), з 1986 р. на всій акваторії Дніпра сформувався підвищений радіоактивний фон. Він став одним з основних складових антропогенного пресу, що діє на біоту (Кузьменко, 1996).
Дана робота є частиною комплексних досліджень Інституту гідробіології НАН України, виконаних нами в 1977-1998 рр. на основному водному об'єкті України - р. Дніпрі, каскаді його водоймищ, верхній, нижній (до м. Херсона) незарегульованій частинах річки, а також на водоймах зони відчуження ЧАЕС (р. Прип'ять від м. Чорнобиля до м. Прип'яті, водойма-охолоджувач ЧАЕС, оз. Глибоке). 
При виконанні роботи використані нові напрямки і методи дослідження на різних рівнях біологічної організації (популяційно-видовому, ценотичному), які раніше не застосовувалися при дослідженні фітопланктону Дніпра: експериментальне встановлення продукційно-трофічних характеристик домінуючих видів і відділів планктонних водоростей, просторово-часове розмежування цих показників; вивчення функціонування водоростевих угруповань в умовах інтенсивного впливу антропогенних чинників (токсичного, радіоактивного); встановлення участі фітопланктону в процесах самоочищення води від органічних речовин і міграції радіоактивних речовин у системі “вода – фітопланктон – зоопланктон”.
Зв’язок роботи з основними науковими темами, які виконувались в Інституті гідробіології НАН України. Результати дисертаційної роботи входили складовою частиною в планові теми Інституту гідробіології НАН України: “Вивчити структуру і біопродуктивність екосистем дніпровських водоймищ і дати оцінку кормової бази риб”; “Вивчити закономірності міграції радіонуклідів у водних екосистемах в умовах впливу АЕС”; “Комплексна оцінка якості води і стан біоти водоймищ Дніпра при різних режимах експлуатації в зв’язку з їх реконструкцією та збільшенням водовіддачі”; “Дати оцінку сучасного стану еколого-токсикологічної ситуації екосистем дніпровських водоймищ і розробити прогноз їх змін на основі інформаційного банку даних та математичного моделювання”.

4 серпня 2009

Вплив людини на природні і штучні біоценози не вичерпується забрудненням, вилученням частини продукції, винищуванням окремих видів тощо. Вплив на природу нерідко викликає глибокі зміни в природних співтовариствах, порушення їх сталості, що призводить до спалахів чисельності одних видів і зникнення інших, виникнення небезпечних у медичному відношенні ситуацій, зниження продуктивності біоценозів. Вивчення біології окремих видів і їх взаємозв'язків у природних системах на сучасному рівні надає актуальності і вагомості питанню про зберігання видової різноманітності тваринного і рослинного світу. 
Берегова ластівка є одним із найбільш численних колоніальних видів птахів як на Україні, так і в Палеарктиці. Її чисельність у світі ще дуже висока і не викликає побоювань. Але в багатьох регіонах Західної Європи кількість гніздових колоній і їх чисельність настільки незначні, що вид оголошений рідкісним, а в деяких країнах навіть занесений у національні Червоні книги. Звичайно питання про зберігання або відновлення чисельності виникають лише тоді, коли виду погрожує реальне зникнення. У даному випадку, висока чисельність берегової ластівки на Україні дозволяє широко експериментувати з метою вивчення гніздової біології, демографічних параметрів, характеру зв'язку з територією тощо. Отримані результати можуть бути використані для розробки конкретних рекомендацій щодо збільшення чисельності, а також контролю розташування колоній. Берегова ластівка легко виявляється і визначається в природі, для неї розроблені добре доступні методи масового вилову, самці і самки, а також молоді птахи в гніздовий період легко відрізняються, тому вид є зручною моделлю для вирішення багатьох загальнозоологічних питань, а також питань популяційної екології (Кумари, 1981; Freer, 1981). Соціальність виду, як у репродуктивний період, так і поза ним, сприяє розробці теоретичних питань колоніальності.
Мета дослідження полягає у визначенні структури і динаміки колоніальних поселень берегової ластівки, як специфічної репродуктивної системи, розробці шляхів її приваблювання та збереження. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань.
1. Оцінити чисельність і характер розміщення виду на досліджуваній території в репродуктивний період.
2. Визначити демографічні параметри угруповання, що гніздиться, вивчити особливості зв'язків із територією розмноження, взаємозалежність чисельності і територіально-демографічних характеристик.
3. Спираючись на дослідження біології розмноження виду, живлення та біоценотичних зв'язків, виявити структуру гніздових колоній, пристосувальні риси колоніального гніздування, переваги і недоліки такого типу соціальної організації, можливі шляхи становлення колоніальності виду.
Наукова новизна. У результаті багаторічних досліджень вперше отримані дані з поширення, чисельності і біології виду на значній території України. Уперше визначені основні демографічні параметри берегової ластівки на півдні України. Вивчено характер зв'язку птахів із територією, виявлена наявність двох типів поселень (із колонією-домінантою, що формує поселення, і без неї), що забезпечує значну чисельність виду на територіях як із великою, так і малою кількістю придатних для гніздування обривів. Уперше широко проаналізований феномен колоніальності на прикладі представника ряду Горобцеподібних птахів, підтверджені або заперечені традиційні уявлення про різноманітні аспекти колоніальності.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Такі теоретичні питання, як вивчення гніздового консерватизму, ролі демографічної структури популяції в її відтворенні, залежності чисельності виду від характеру зв'язку з територією вважаються одними з найбільш складних і суперечливих у сучасній орнітології. Розбіжності в розумінні цих питань призводять до різноманітних поглядів на еволюцію птахів, зокрема, на хід формотворчого процесу. Наші дослідження підтвердили як наявність територіального консерватизму, так і значного рівня дисперсії в досліджуваного виду, що обумовлює його широке поширення і високу чисельність в ареалі. Вивчено одне з найбільш актуальних питань зоології - демографія виду. Отримані дані дозволяють пояснити сучасний стан берегової ластівки, виходячи з демографічної структури популяцій. Аналіз берегової ластівки (представника ряду Горобцеподібних) як колоніального виду, що супроводжувався значним фактичним матеріалом, показав істотні відмінності від традиційних поглядів, розроблених в основному на колоніальних представниках ряду Сивкоподібних.
Робота має істотне прикладне значення. Результати вивчення розміщення і чисельності виду на досліджуваній території, демографічних показників, а також характеру зв'язку з територією гніздування, дозволяють говорити про засоби керування і прогнозування станом природних популяцій берегової ластівки. За допомогою створення штучних обривів можна приваблювати вид на ті території, де він раніше був відсутнім. Пророблені нами такі експерименти мали позитивні наслідки .
Результати дослідження виду використовувалися нами в педагогічній практиці під час роботи зі студентами Одеського державного університету, Мелітопольського педагогічного інституту, а також юннатами Одеської обласної та Іллічівської міської станцій юннатів. Обраний об'єкт може бути рекомендований як модельний при вивченні біології птахів, питань статевого і вікового диморфізму, адаптацій до нірного способу життя, демографічної і територіальної структури популяцій птахів тощо (Тишенських, Черничко, 1987; Черничко, Юрчук, 1985; Черничко и др., 1990 в). 
Результати вивчення біології і морфології виду використовувалися нами для розробки “Атласу-визначника птахів“, найбільш небезпечних для авіації.
Особистий внесок здобувача. Участь автора у роботі полягала в самостійному обгрунтуванні теми, визначенні завдань і шляхів їх вирішення, всебічній особистій участі в зборі польових даних, самостійному опрацюванню отриманих матеріалів, аналізі матеріалу і формуванні висновків. У зборі матеріалів, присвячених чисельності виду на окремих територіях, брали участь як автор, так і колеги з різних регіонів країни. Опрацювання і інтерпретація отриманих матеріалів зроблена особисто автором і відбита в сумісній публікації (Черничко и др., 1996).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень доповідалися на Науково-практичній конференції викладачів і студентів Одеського державного університету (Одеса, 1982); Нарадах Азово-Чорноморської орнітологічної робочої групи (Одеса, 1985; Донецьк, 1987, Одеса, 2000); 1 Всесоюзній нараді з теоретичних проблем колоніальності птахів (Москва, 1985); 9 Всесоюзній орнітологічній конференції (Вітебськ, 1986); Всесоюзній нараді з проблем кадастру й обліку тваринного світу (Уфа, 1989); Всесоюзній нараді зоологів педвузів (Махачкала, 1990); 2 Всесоюзній нараді з теоретичних проблем колоніальності у птахів (Мелітополь, 1990); Конференції молодих учених (Київ, 1991); наукових семінарах Азово-Чорноморської орнітологічної станції.

4 серпня 2009

Україна, як космічна держава, активно впроваджує власну наукову програму розвитку космічної біології. Дослідницька робота в галузі освоєння космічного простору потребує створення контрольованих екологічних систем життєзабезпечення, головним компонентом яких є рослини. У зв'язку з цим актуальності набуває вивчення впливу зміни сили тяжіння на рослинні організми, особливо на їх елементарну складову - клітину. Концепції гравічутливості, які існують сьогодні, не висвітлюють всіх деталей процесу гравісприйняття і не розкривають механізмів передачі гравітаційного стимулу у рослинах. Дослідження стану органел в умовах зміненої сили тяжіння і цитоскелету, який є одним із компонентів системи сприйняття гравітації, поповнюють знання і розширюють уявлення про роль цього клітинного компоненту в механізмах розвитку і адаптації рослин до зміни величини і напрямку дії вектора гравітації. Визначення сигнальних шляхів за участю елементів цитоскелету поглиблює можливості вивчення захисних реакцій рослин і також сприяє розвитку фундаментальних досліджень у галузі клітинної і молекулярної біології. 
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження впливу зміненої сили тяжіння на рослинну клітину і формулювання концепції гравічутливості рослин є головним завданням проектів по темі № 242 "Біологія клітини в умовах мікрогравітації" та № 305 "Обгрунтування пропозицій щодо дослідження впливу мікрогравітації на ріст і розвиток організмів", які затверджені Національним космічним агенством України і виконуються у відділі клітинної біології та анатомії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАНУ. 
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи було з'ясування ролі елементів цитоскелету в гравічутливості кореневих волосків Beta vulgaris. Для досягнення мети в умовах стаціонарного контролю та повільного кліностатування передбачалося:
візуалізувати мікрофіламенти та мікротрубочки на послідовних стадіях  
диференціації кореневих волосків, починаючи з клітин протодерми;
дослідити дію інгібіторів елементів цитоскелету на розвиток кореневих 
волосків;
виявити внутрішньоклітинний розподіл іонів кальцію у кореневих волосках;
вивчити вплив модифікацій сили тяжіння на верхівковий та плагіотропний ріст кореневих волосків.  
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведена роль цитоскелету та іонів кальцію у плагіотропному рості кореневих волосків; досліджена роль цитоскелету в гістогенезі епідермісу B. vulgaris та встановлений вплив зміни сили тяжіння на процес утворення кореневих волосків; вивчена природа гравічутливості кореневих волосків. Дістали подальший розвиток уявлення про роль цитоскелету та іонів кальцію у верхівковому рості рослинних клітин.  
Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані можуть використовуватися для дослідницьких робіт у галузі визначення молекулярних механізмів гравічутливості рослинних клітин з верхівковим ростом та сигнальних шляхів гравісприйняття.
Особистий внесок здобувача. Результати і ідеї, викладені у дисертації, належать особисто автору.  
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях відділу клітинної біології і анатомії Інституту ботаніки НАН України, на засіданнях групи клітинної біології Інституту ботаніки, м. Бонн (Німеччина) та були виголошені на наступних наукових з'їздах та конференціях: конференції молодих учених "Актуальные вопросы ботаники и экологии" (Харків, 1996), VI молодіжній конференції ботаніків у Санкт-Петербурзі, (1997), міжнародній конференції "Цитоскелет рослин" (Ялта, 1998), Всеукраїнській молодіжній науково-практичній конференції "Людина і космос" (Дніпропетровськ, 1999), IV з'їзді товариства фізіологів рослин Росії (Москва, 1999), 31-му та 32-му зібранні Міжнародного комітету з космічних досліджень (COSPAR) (Бірмінгем, 1996, Нагоя, 1998), 4-й конференції Міжнародного товариства біохімії і молекулярної біології (Едінбург, 1996), Європейському конгресі з питань молекулярної і клітинної біології (Брайтон, 1997), щорічних з'їздах федерацій європейських біохімічних товариств (FEBS) (Амстердам, 1997, Копенгаген, 1998), конгресі “Стрес і життя” (Будапешт, 1997), 17-му Міжнародному конгресі з питань біохімії і молекулярної біології (Сан Франциско, 1997), щорічному з'їзді федерацій європейських товариств з питань фізіології рослин (FESPP) (Варна, 1998), другій конференції Парнас (“Роль кальцію у сигнальних механізмах”) (Гданськ, 1998).
Публікації. Результати праці опубліковані у вигляді 4 статей у фахових реферованих журналах та 14 тез у матеріалах з'їздів і конференцій. 
Структура дисертації. Дисертація викладена на 101 сторінці машинопису, включає 6 таблиць, 25 рисунків, які розміщені у чотирьох розділах додатків і безпосередньо у тексті. До складу дисертації входить вступ, три розділи (огляд літератури, експериментальна частина, аналіз і узагальнення результатів), висновки, додатки та список літератури, який містить 297 посилань.  

4 серпня 2009

Панцирні кліщі – одна з найбільших груп кліщів, представлена в світовій фауні більш ніж 7000 видами, об'єднаними в 177 родин. Відповідно до систематики, що запропонована Гранжаном (Grandjean, 1954, 1969), вони утворюють підряд Oribatida (= Criptostigmata, Oribatei) ряду акаріформних кліщів (Acariformes), що поділяється на нищих орібатид – Oribatei Inferiores і вищих – Oribatei Superiores, представлених в фауні України щонайменше 697 видами, що відносяться до 208 родів і 85 родин (Ярошенко, 1992).
Висока чисельність орібатид та відносна простота збору матеріалу для кількісних обліків дозволяють використовувати орібатид як модельні об'єкти грунтово-зоологічних і екологічних досліджень. В умовах розвитку антропогенних ландшафтів орібатиди залишаються "останнім реліктом" вихідного природного населення грунтів і набувають особливої цінності для біогеографії і екології (Панцирные клещи …, 1995), що дозволяє використовувати панцирних кліщів як зручний об'єкт для біоіндикації антропогенних впливів (Криволуцкий, 1976). 
Панцирних кліщів використовують, зокрема, для біоіндикації ступеня забрудненості повітряного і грунтового середовищ в містах, в умовах значного антропогенного навантаження (Эйтминавичуте, 1982), на територіях, що знаходяться під впливом викидів нафтопереробних і калійних комбінатів, меліоративної діяльності (Матвеенко, 1990), радіоактивних забруднень (Криволуцкий, 1970). 
Практично всі форми господарської діяльності людини впливають на населення панцирних кліщів, що чітко реєструється (Криволуцкий, Казадаев, Пономаренко, 1977).
Особливо велике значення в житті біогеоценозів орібатиди відіграють у грунтотворних процесах. Вони пропускають через себе до 2% енергії, що надходить в грунт у вигляді органічних решток. В різних природних зонах біомаса орібатид коливається в межах 0,1–13 г/м2 живої ваги (Криволуцкий, 1976).
Крім того, панцирні кліщі зареєстровані як проміжні хазяї стьожкових червів родини Anoplocephalidae – паразитів сільськогосподарських тварин (Потемкина, 1941, 1944; Шалдыбина, 1952; Кузнецов, 1971; Крамной, 1989 та ін.). Вони можуть також розповсюджувати збудників бактеріальних та грибкових захворювань, грунтових найпростіших та нематод (Буланова-Захваткина, 1952, 1967 та ін.).
Недостатня вивченість структури та динаміки угруповань панцирних кліщів цілинних степових біогеоценозів Донбасу визначили вибір теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з планом НДР кафедри зоології ДонДУ. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною основного напрямку досліджень кафедри зоології Донецького державного університету “Екологія і фауна Південного Сходу України” Г 96/1 (номер державної реєстрації 0196И021121), а також держбюджетних тем: “Фауна і флора техногенних екосистем” 99–1вв–75 та “Вивчення зооценозів в екосистемах техногенних ландшафтів Донбасу” 96–1вв–68 (номер державної реєстрації 0196013132).
Мета роботи. Основною метою дослідження є аналіз біогеоценотичної структури і циклічної динаміки населення панцирних кліщів в умовах всіх заповідних степів Південного Сходу України, що є унікальними і не мають аналогів в Європі. 
Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети передбачалось розв'язання таких завдань:
1. Встановити основні біоценотичні характеристики населення панцирних кліщів цілинних біогеоценозів, а саме, чисельність, видова різноманітність і вирівняність, відносна частка окремих видів, співвідношення морфо-екологічних груп і структура домінування.
2. Вивчити закономірності циклічної динаміки чисельності панцирних кліщів, характер добових вертикальних міграцій.
3. Дослідити розподіл панцирних кліщів в природному градієнті середовища – на катенах цілинного степу, для встановлення їх екологічних параметрів.
4. Провести порівняльний аналіз структури угруповань орібатид на ділянках з різним режимом охорони, в різних варіантах степової рослинності. З'ясувати ступінь і характер впливу охоронного режиму на населення панцирних кліщів.
5. Дослідити можливість використання співвідношення морфо-екологічних груп як одного з критеріїв в грунтово-зоологічній діагностиці стану навколишнього середовища.
6. Встановити характер впливу промислових забруднень та сільсько-господарської діяльності на структуру угруповань панцирних кліщів, використовуючи як еталон одержані дані по структурі населення орібатид заповідних степів.  
Наукова новизна роботи. Вперше проведено комплексний порівняльний аналіз структури та динаміки населення панцирних кліщів на ділянках з різними типами степової рослинності та з різним режимом охорони. Для кожного угруповання орібатид наводяться основні біоценотичні характеристики, такі як чисельність, видова різноманітність, структура домінування та співвідношення морфо-екологічних типів. 
Вказано на можливість використання співвідношення морфо-екологічних угруповань орібатид для екологічної характеристики, як одного з критеріїв в грунтово-зоологічній діагностиці стану оточуючого середовища. 
Розглянуто циклічну динаміку чисельності панцирних кліщів у різних варіантах різнотравно-типчаково-ковилових степів. Вперше проведено дослідження угруповань орібатид на степових катенах з різним режимом охорони (в охоронній і абсолютно заповідній зонах), подано комплексний порівняльний аналіз основних біоцено¬тичних характеристик панцирних кліщів на кожній позиції катени.
Вперше розглянуто особливості розміщення панцирних кліщів за грунтовим профілем з урахуванням міграційних особливостей і специфіки життєвих форм.
Проведено порівняння основних біоценотичних характеристик орі¬батид техногенних біогеоценозів та заповідних цілинних територій.
Продемонстровано негативний вплив промислових забруднень і сільськогосподарської діяльності (сінокіс, випас худоби і розорювання земель) на структуру угруповань панцирних кліщів. 
Дано рекомендації для проведення грунтово-зоологічного моніторингу ступеня впливу промислових забруднень і сільськогосподарської діяльності на населення панцирних кліщів. 
В результаті проведених нами досліджень на території заповідних степів Південного Сходу України знайдено 128 видів панцирних кліщів, що відносяться до 72 родів та 44 родин. З них 80 видів зазначаються вперше для заповідних степів, 22 види наводяться вперше для Південного Сходу України та 3 види – нові для фауни України. Для “Провальского степу” та “Станично-Луганського” відділень Луганського природного заповідника вперше встановлено видовий склад панцирних кліщів.
Практичне значення. Дані по структурі та динаміці населення панцирних кліщів заповідних степів Південного Сходу України можуть бути використані як еталон для грунтово-зоологічного моніторингу стану навколишнього середовища при проведенні біоіндикаційних досліджень, а також для порівняльного аналізу природних біогеоценозів і агроценозів з метою розробки екологічних технологій в сільському господарстві та визначенні ступеня їх впливу на грунтове населення. 
Матеріали, отриманні в ході досліджень, використовуються при викла¬дан¬ні курсів ”Зоологія безхребетних”, “Акарологія”, “Місцева фауна”, “Еко¬логія тварин” на кафедрі зоології Донецького державного університету. 
Особиста участь автора в отриманих результатах, які представлені в дисертації. Дисертація є особистою науковою працею, яка виконувалась автором протягом 5 років. Автор самостійно проводив збір, обробку та визначення матеріалу, а також описував результати досліджень та готував наукові публікації. 
Апробація роботи. Основні наукові положення і висновки дисертації доповідались на міжнародній науковій конференції ”Биологические проблемы устойчивого развития природных экосистем” (Воронеж, 1996); на V з'їзді Українського ентомологічного товариства (Харків, 1998); наукових конференціях ”Роль охраняемых природных территорий в сохранении биоразнообразия” (Канів, 1998), ”Биологические исследования на природоохранных территориях и биологических стационарах” (Харків, 1999); на VII акарологічній нараді (Санкт-Петербург, 1999); семінарах і наукових конференціях Донецького державного університету (1995–1999 рр.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 праць, з них 6 – в наукових журналах, 3 – у збірниках наукових робіт, 6 – в матеріалах та тезах конференцій. 
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, 8 розділів, висновків, списку літератури та додатків (А, Б). Загальний обсяг роботи 187 сторінок, включаючи 2 таблиці та 61 малюнок (37 сторінок). Список літератури (16 сторінок) містить 195 найменувань, серед яких 31 іноземних авторів. Додатки А, Б викладено на 118 сторінках і містять 37 таблиць. Додаток А містить таблиці до основного тексту дисертації, додаток Б – таксономічний спи¬сок панцирних кліщів заповідних степів Південного Сходу України.

4 серпня 2009

Змiни в екосистемi пелагіалі Чорного моря, зафiксованi наприкiнцi 60-х рокiв, супровод-жувались погiршенням екологiчного стану, аж до катастрофiчноi ситуацiї у його пiвнiчно-захiдному регiонi. Бiльшiсть дослiдникiв пояснювали виникнення змiн посиленним антропо-генним тиском, найбiльш iстотнi фактори якого були: збiльшення скидiв забруднюючих речо-вин в море; зарегулювання стоку рiчок та їх сезонний перерозподiл, що завдало змiн хiмiчного складу вод прибережної зони, i як наслiдок, складу бiоти (Виноградов и др., 1992). У вiдкритiй частинi моря цi змiни вважались не настiльки очевидними (Сапожников, 1991; Виноградов та iн., 1992; Георгиева, Сеничкина, 1996), але й тут були ознаки iї евтрофiкацiї (Брянцев та iн., 1985, 1991), обумовленi пiдняттям основного пiкноклiну та збiльшенням припливу глибинних вод, збагаченних бiогенними елементами, у верхнi шари. Пiдняття пiкноклину, в свою чергу, обумовлено незворотним водокористуванням i компенсуючим припливом середземноморсь-ких вод (Брянцев, 1994). Результати дослiджень змiн характеристик фiтопланктону – найбiльш важливої i, разом з тим, найбiльш вразливої ланки морських екосистем в цих умовах вiдзеркаленi у роботах (Bodeanu, 1984; Маштакова, Самышев, 1986; Сеничкина, 1989; 1991; Нестерова, 1991; Виноградова, Василева, 1992; Виноградова та iн., 1992; Зайцев 1992) та iн. Проблема полягає в тому, що дуже важко раздiлити дiї прямого забруднення i дiї не безпосереднi, що впливають на угруповання завдяки змiнi фiзико-хiмiчних параметрiв та вiдбуваються на фонi широкої природної змiнностi гiдробiологичних процесiв (Патин, 1982).
Актуальнiсть проблеми. Внаслiдок дослiджень домiнуючим стало уявлення про ан-тропогенну природу механiзмiв посилення вегетацiї водоростей у 70-х – на початку 80-х рр., а природна складова (фiзичнi та бiотичнi фактори) випала з розгляду. Разом з тим, з серединi 80-х рокiв вiдмiчена чiтка тенденцiя падiння бiомаси фiтопланктону, як на заходi, так i на сходi моря, що не узгоджується з антропогенною гiпотезою. Порiвняння багаторiчних змiн у планктонi Чорного моря та iнших регiонiв Свiтового океану, зокрема, Пiвнiчного моря, дали пiдставу Л.Н.Грузову (Грузов и др., 1994; Грузов, 1994) припустити iх загальну природну (клiматичну) причину. Таким чином, питання про причини багаторiчних змiн у фiтопланктонi Чорного моря до цього часу залишається вiдкритим.
В той же час данi по фiтопланктону Чорного моря, як правило, зiбранi в рiзнi мiсяцi ро-ку i в рiзних локальних акваторiях, в свою чергу обмежують можливостi їх порiвняння. У зв’язку з цим актуальним є дослiдження сучасного стану фiтопланктону на основi матерiалiв, одержаних нами в регулярних сезонних обстеженнях у пiвнiчної частини Чорного моря. 
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у вiдповiдностi з планами науково-дослiдноi теми вiддiлу функцiону-вання морських екосистем ІнБПМ НАН України: “Дослiдження механiзмiв та спрямованностi змiн структурно-функцiональних характеристик основних компонентiв пелагiчних екосистем морiв помiрної та тропiчної зони у рiзних умовах середовища з урахуванням антропогенного впливу (1991-1995 рр.).
Мета та завдання дослiдження. Метою даної роботи є оцiнка сучасного стану фiтопланктону пiвнiчної частини Чорного моря на базi вивчення сезонних та багаторiчних змiн його структурних характеристик та визначення причин цих змiн.
Для досягнення зазначеної мети були поставленi наступнi завдання:
1. Дослiдити особливостi сезонного розвитку фiтопланктону у пiвнiчнiй частинi Чорного мо-ря на пiдставi матерiалiв зйомок 1992-1993 рр.
2. З’ясувати основнi тенденцiї у багаторiчних змiнах його структурних характеристик.
3. Визначити причини просторових та часових змiн структурних характеристик фiтопланктону. 
Наукова новизна. Вперше одержанi найбiльш детальнi данi по фiтопланктону великої акваторiї пiвнiчної частини Чорного моря протягом рiчного циклу, на основi яких створено комп’ютерну базу даних. Разом з В.М. Нiкольським розроблено оригiнальнi програми для розрахункiв основних параметрiв фiтопланктону. На основi лiтературних даних складено перелiк видiв одноклiтинних водоростей Чорного моря з визначенням вiдповiдних iм геомет-ричних фiгур та формул для розрахункiв об’ємiв клiтин. Виконано аналiз статистичного розподiлу чисельностi фiтопланктону у визначених районах моря, якi вiдповiдають природним океанологiчним зонам. Встановлено, що розподiл частот чисельностi фiтопланктону в них вiдповiдає логнормальному закону. Вперше одержанi суттєвi зв’язки (з рiвнем значущостi ? 0,05) мiж структурними характеристиками фiтопланк-тону i океанографiчними параметрами e глибоководнiй частинi Чорного моря, показана вiдмiннiсть стану фiтопланктону у зонах пiдйому води у порiвняннi з сумiжними акваторiями. Показанi регiональнi особливостi в сезоннiй та багаторiчнiй динамiцi вiдношення бiомаси дiатомових водоростей до бiомаси перидiнiйових. Вперше порiвняно iндекси атмосферних переносiв з бiомасою дiатомових та перидiнiйових водоростей пiвнiчно-захiдноi та схiдноi частин Чорного моря i одержанi суттєвi (з рiвнем значущостi ?0,05) зв’язки мiж ними. Встановлена рiзниця у реакцiї фiтопланктону пiвнiчно-захiдної та схiд-ної частин моря на переважнi атмосфернi переноси, а також оцiнено внесок природної складової у дисперсiю фiтопланктону. Кiлькiсно пiдтверджено, що виявленi багаторiчнi змiни у фiтопланктонi вiдкритої частини Чорного моря обумовленi сумарною дiєю природних (атмосферна циркуляцiя) та антропогенних(незворотнє водокористування) факторiв.
Практичне значення. Банк даних по фiтопланктону може бути використаний для рет-роспективного аналiзу, прогностичних оцiнок, моделювання та включення їх до загального iнформацiйного банку даних України. Оригiнальнi програми, якi дозволяють за допомогою комп’ютера розраховувати основнi параметри фiтопланктону (при значному скороченнi про-цесу математичної обробки даних), та перелiк видiв одноклiтинних водоростей використанi у ПiвденНІРО (м. Керч) та IнБПМ НАН України.
Особистий внесок автора. Пошукувач брав безпосередню участь у збираннi та обробцi проб фiтопланктону у шести наукових рейсах 1992-1993 рр. Особисто автором опрацьовано 870 проб фiтопланктону, створено базу даних фiтопланктону та перелiк видiв одноклiтинних водоростей. Аналiз та iнтерпретацiя одержаних результатiв виконанi автором самостiйно.
Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дисертацiї були репрезентованi: на конференцiї “Проблеми промислового прогнозування (Мур-манськ,1992); на Мiжнародних конференцiях:“Проблеми Чорного моря” (Се-вастополь, 1992); “Довгочаснi змiни у морських екосистемах” (Францiя, Аркашон, 1995); “Актуальнi проблеми альгологiї”(Киiв, 1999); на конференцiях молодих науковцiв: “Бiологiя i рацiональне використання гiдробiонтiв, їх роль у екосистемах” (Владивосток, 1993 та 1997), “Актуальнi проблеми ботанiки та екологiї” (Ялта, 1993); на IX Науковiй конференцiї з промислової океанологiї (Калiнiнград, 1993). Неодноразово доповiдалися на колоквiумах вiддiлу функцiонування морських екосистем IнБПМ НАНУ (1993-1998 рр.).

4 серпня 2009

Фізіологічна функція яєчника ссавців складається з ендокринної функції та генеративної (утворення статевих клітин). Оогенез - багатофакторний процес мітотичного і мейотичного поділу статевої клітини від оогонію до яйцеклітини. Перший поділ ооцита починається ще в зародку. Відновлення мейозу ооцитом, який призупинений з моменту народження і до статевої зрілості, є абсолютно необхідним для нормального запліднення і подальшого розвитку плода. Регулювання розвитку ооцитів ссавців і процес відновлення мейозу вивчено недостатньо. Роль гормонів і ростових факторів, які керують цими процесами, складна, особливо беручи до уваги вплив фолікулярного оточення ооцита. У більшості видів, які вивчаються в наш час, точки контролю мітотичного і мейотичного циклів клітини визначені за фактом зростання рівня внутріклітинного кальцію (Busa, Nucitelli, 1985; Swann, Whitaker, 1986; Kline, 1988; Steinhardt, 1990; Whitaker, Patel, 1990). Більшість робіт було проведено на ооцитах, яйцях та ембріонах безхребетних або нижчих хребетних. Проте область досліджень швидко розширюється, включаючи ооцити ссавців, де роль кальцію в мейозі визнається надзвичайно важливою. 
Актуальність теми. В літературі є дані про роль кальцію в дозріванні ооцита. Встановлено, що відбувається вхід Са2+ в яйцеклітину при заплідненні, а також Са2+ є необхідним для звільнення від другого арешту метафази яєць ссавців (мишей (Cuthbertson et al., 1981; Kline, Kline, 1992), хом’яків (Miyazaki, 1990), корів (Collas et al., 1993)). Тоді як роль позаклітинного кальцію та кальцієвих каналів у звільненні першого арешту метафази, тобто у відновленні мейозу ооцитами ссавців точно не встановлено (Homa et al., 1993, 1995). 
Відомо, що при цілому ряді порушень в жіночій репродуктивній системі присутній аутоімунний компонент, пов’язаний з появою в сироватцi кровi антиоваріальних антитіл (запальний процес при неспецифічних ураженнях органів репродуктивної системи (Niauru, 1995), розвиток передчасної недостатності яєчників (Wheatcroft et al., 1994), при пошкодження тканин яєчника жінок після повторних пункцій фолікулів з метою екстракорпорального запліднення (Hovav et al., 1994), в безплiдних жiнок (Crha et al., 1995)). Механізм дії цих антитіл вивчений недостатньо.
Для моделювання дії аутоантитіл в експеpименті викоpистовують ксеногенні антитіла, які за своєю пpиpодою не відpізняються від аутоантитіл (Letteres, 1970; Krishnan et al., 1996). Показано, що антиоваpіальні антитіла (антиоваpіальна цитотоксична сиpоватка) дозозалежно впливають на моpфостpуктуpу яєчників самок щуpів та їх естpальний цикл (Зеленська Т. М., 1965, 1967; Спасокукоцький Ю. А., 1977) сліджено вплив антиоваріальних антитіл на моpфологічні (Вербицкий М.Ш., Гоцуляк Я.Н., 1997; Гоцуляк Я.М., Янчій Р.І., 1999) та електрофізіологічні (Гоцуляк Я.М. і співавт., 1991) особливості ооцитів мишей. Але участь кальцієвих каналів в дії антиоваріальних антитіл на ооцити не встановлено. Тому дослідження процесу відновлення мейозу ооцитами миші на різних стадіях естрального циклу в нормі та при дії антиоваріальних антитіл є актуальним як для встановлення механізмів реініціації гонадотропінами мейозу ооцитами ссавців in vivo, так і для вивчення нових сторін ефекту дії антиоваріальних антитіл на статеві залози тварин (яєчники). 
Метою дослідження було вивчення участі кальцій-залежних механізмів у відновленні мейозу ооцитами мишей на різних стадіях естрального циклу в нормі та при дії антиоваріальних антитіл, що вимагало виконання таких завдань:
1. Дослідити здатність ооцитів до відновлення мейозу при їх неферментативному виділенні з фолікулів в залежності від розмірів фолікулів та самих ооцитів, а також від стадії естрального циклу миші.
2. Вивчити вплив кальцію в різних його концентраціях в культуральному середовищі на відновлення мейозу ооцитами миші на стадіях проеструс та еструс І естрального циклу.
3. Встановити роль кальцієвих каналів (за допомогою блокатора Са-каналів верапаміла) у відновленні мейозу ооцитами кумулюсно-ооцитарних клітинних комплексів та ооцитами без кумулюсних клітин на різних стадіях естрального циклу миші.
4. Оцінити вплив великих доз антиоваріальної цитотоксичної сироватки (АОЦС) та виділених з неї антитіл (г-АОЦС) при застосуванні їх in vivo на морфофункціональні особливості фолікулів та ооцитів мишей.
5. Оцінити вплив великих доз АОЦС, г-АОЦС, та виділеної з АОЦС небілкової термостабільної фракції (АОЦСт) при застосуванні їх in vitro на відновлення мейозу ооцитами.
6. Дослідити вплив низької концентрації кальцію в культуральному середовищі на відновлення мейозу ооцитами на стадіях проеструс та еструс І естрального циклу миші при дії г-АОЦС in vitro.
7. Оцінити роль кальцієвих каналів (за допомогою специфічних блокаторів: амілорида як блокатора Т-типу, та верапаміла як блокатора L-типу) у відновленні мейозу ооцитами миші на стадіях діеструс та еструс І при застосуванні г-АОЦС in vitro.
Наукова новизна. Вперше встановлено, що після двох годин культивування в середовищі без кальцію відновлення мейозу ооцитами миші на стадії проеструс естрального циклу було повністю пригніченим. Тоді як на стадії еструс І блокування відновлення мейозу ооцитами в безкальцієвому середовищі було неповним. Вперше виявлено, що верапаміл пригнічував відновлення мейозу ооцитами кумулюсно-ооцитарних клітинних комплексів, які були виділені з “великих” фолікулів яєчників мишей на стадії проеструс та на стадії еструс І. Це вказує на те, що Са2+ канали кумулюсних клітин та ооцита проявляють активність саме в цей період, і що це має вирішальне значення для набуття ооцитом здатності до відновлення мейозу. Вперше показано, що великі дози антиоваріальної цитотоксичної сироватки та антиоваріальних антитіл, при одноразовому внутрівенному мишам, викликали дозозалежне зменшення кількості ооцитів, які виділяли з одного яєчника, а також пригнічення відновлення мейозу ооцитами in vitro. Вперше встановлено, що вплив великих доз термостабільної фракції антиоваріальної цитотоксичної сироватки виразився в збільшенні кількості ооцитів, які відновлювали мейоз після 2 та 20 годин культивування. Культивування в середовищі з 0,4 ммоль/л СаCl2 та великими дозами антиоваріальних антитіл, (протягом 2 та 20 годин) зменшувало гальмівну дію антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцити мишей на стадії еструс І естрального циклу. Вперше одержано дані, про участь кальцієвих каналів L-і Т-типу у відновленні мейозу ооцитами, а також що більшою є роль L-типу, ніж T-типу, кальцієвих каналів у впливові антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцитами миші на стадії еструс І естрального циклу.
Теоретичне i практичне значення роботи. Отримані результати розкрили участь кальцій-залежних механiзмів у відновленні мейозу ооцитами ссавців, що має фундаментальне значення для розуміння процесів оогенезу - нормального розвитку, дозрівання і активацiї яйцеклiтини. Через встановлення ролі кальцію в дiї антиоваріальних антитіл на відновлення мейозу in vitro ооцитами відбувся поступ у розумінні механізмів розвитку безпліддя імунного походження. Встановлення нових аспектів дії специфічних речовин таких як антиоваріальна цитотоксична сироватка та її фракції (термостабільна та гамма-глобулінова) на здатність ооцитів відновлювати мейоз in vitro має практичне значення для розробки нових методик по регулюванню репродуктивної функції ссавців. Запропоновані та обгрунтовані в дисертації експериментальні моделі для вивчення спонтанного та індукованого відновлення мейозу ооцитами в подальшому можуть бути використані для фундаментальних досліджень впливу факторів, які є важливими для росту і розвитку ooцита, а також для прикладних досліджень і розробок допоміжних репродуктивних технологій у медицині і тваринництві. Отримані результати були використані при читанні курсу нормальної фізіології на кафедрі медичного інституту УАНМ та на кафедрі фізичної та біомедичної техніки КПІ. 

4 серпня 2009

У сучасний період антропогенне навантаження на природні екосистеми досягло критичного рівня і охоплює все нові території. Це призводить до деструкції та деградації рослинного та ґрунтового покриву, тваринного світу. Найбільш значні техногенні ландшафти утворюються у місцях розробок кам’яного вугілля та супроводжуються пошкодженнями рельєфу, гідрологічних умов, що, в свою чергу, призводить до засолення ґрунтів, вод підземного та надземного стоку, водойм. У світі рішення цих проблем на перше місце виходить розробка шляхів рекультивації порушених земель. Усе більша увага до проблем охорони природи зумовила необхідність проведення ретельного обстеження біогеоценозів на території такого промислового району, як Західний Донбас. Необхідно виявити напрямки сукцесій, які мають місце у даному регіоні, щоб прогнозувати вирогідні зміни.
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є оцінка сучасного стану степових, лучних, солончаково-солонцевих біогеоценозів, що знаходяться в екстремальних умовах існування, їх структурно-функціональної організації та розробка схем сукцесійних рядів.
Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких задач:
• виявити найбільш поширені типи біогеоценозів в еталонних та антропогенно порушених місцезростаннях;
• дослідити флористичний склад, структуру, продуктивність фітоценозів та розподіл фітомаси по біогеогоризонтах;
• дослідити структуру популяцій домінуючих видів рослин та закономірності адаптаційної реакції різних біоморф на дію екологічних і фітоценотичних факторів;
• здійснити екологоценотичний аналіз флори; 
• виявити напрямки сукцесійних змін.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше зроблена екологічна паспортизація біогеоценозів моніторингових пробних площ Присамарського біосферного стаціонару, що раніше не досліджувалися. Проведено вивчення біогеоценозів деструктивних місцезростань на території Західного Донбасу, фітоценоз яких представлений трав’яною рослинністю на різних стадіях сукцесії. Уперше для даного регіону розроблена детальна схема трансформації трав’яної рослинності під впливом антропогенних факторів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження трав’яної рослинності дозволяють визначити форми господарського використання, яке б не призводило до зниження продуктивності, зменшення флористичного різноманіття, спрощення структури фітоценозів. Схема трансформації рослинного покриву, складена на підставі одержаних результатів, дозволяє прогнозувати можливі зміни як окремих структурних блоків біогеоценозів, так і заміну одного біогеоценозу іншим. Запропонована схема може бути використана для вибору найбільш раціональних напрямків та видів рекультивації порушених земель на території Західного Донбасу. 
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалася під час перебування в цільовій очній аспірантурі на кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського державного університету згідно з тематикою досліджень Комплексної експедиції Дніпропетровського університету (КЕДУ) з вивчення лісів степової зони в межах планових держбюджетних і договірних тем (теми: г/б 01-9-97, г/б 01-132-97, х/т №216). Зазначена тематика координується науковою радою з проблем ґрунтознавства НАНУ, Придніпровським регіональним відділенням УЕАН.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконувалася автором протягом 6 років у складі Комплексної експедиції Дніпропетровського університету з вивчення лісів степової зони України. Особисто автором зібрані, визначені та оброблені польові матеріали, на підставі яких була написана дисертаційна робота. Крім того, в дисертації використані матеріали сумісних із співробітниками КЕДУ польових та лабораторних досліджень, що відображено в публікаціях.
Упровадження результатів роботи. Матеріали дисертаційної роботи і конкретні рекомендації щодо поліпшення екологічної ситуації на території Західного Донбасу є основою теоретичного обґрунтування засобів рекультивації порушених земель, яку проводять співробітники КЕДУ разом з управлінням “Павлоградвугілля”. Матеріали використовуються в навчальному процесі в курсах загальних та спеціальних дисциплін на кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського державного університету, при проведенні навчальної польової практики студентів біологічного факультету Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, виконанні курсових та дипломних робіт.
Апробація роботи. Результати досліджень доповідалися на 1 Міжнародній науково-практичній конференції “Стійкий розвиток: забруднення навколишнього середовища і екологічна безпека” (Дніпропетровськ, 1995), на конференції молодих учених біологічного факультету і НДІ біології Харківського держуніверситету (Харків, 1996), на конференції молодих учених та спеціалістів (Харків, 1996), на III та IV Міжнародних конференціях “Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1996, 1997), на національній конференції “Збереження біорізноманітності в Україні” (Канів, 1997), на II та III Всеукраїнських конференціях “Проблеми фундаментальної екології” (Кривий Ріг, 1997, 1998), на засіданні кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології біологічного факультету Дніпропетровського держуніверситету (Дніпропетровськ, 1997).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 16 наукових праць, 3 з яких статті у фахових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку літератури, який містить 156 найменувань, додатків. Основний зміст викладений на 125 сторінках машинописного тексту. Містить 25 таблиць, 17 рисунків.

4 серпня 2009

На даний момент, Україна як і більшість інших країн Східної Європи перебуває на шляху реформування економічної та законодавчої систем. Земельна реформа є суттєвою частиною цього складного процесу, від ефективності якої в значній мірі залежить успіх економічних перетворень у країні, а створення нової кадастрової системи є метою даної реформи та однією з передумов сталого розвитку суспільства. Запровадження такої системи в Україні передбачено також чинними законодавчими та нормативними актами.
Важливе місце серед інших аспектів створення та функціонування кадастрової системи займає законодавча база щодо права власності на нерухомість, права користування нерухомістю, оренди, іпотеки, сервітутів, судові рішення, планувальних обмежень і т. ін. Саме визначення ступеня її впливу на систему дозволить виявити певні переваги та недоліки роботи системи.
З перших років незалежності Україна розпочала процес приватизації землі та іншого майна. Різноманітні нові закони, які регулюють земельні відносини та питання власності було прийнято, зокрема, нового Земельного Кодексу від 25 жовтня 2001 року, що є основоположним законодавчим документом у сфері управління земельними ресурсами. Проте, з часом стає зрозумілим, що всі ці правила можуть ефективно діяти тільки за умови наявності сучасної кадастрової системи. 
Світовий досвід показує, що кадастрова система є необхідним інструментом для ефективного функціонування ринкової економіки, реалізації земельної політики, підтримки земельно-іпотечного кредитування, підтримки економічного розвитку держави та вирішення питань управління земельними ресурсами. Інформація про земельні ділянки, що міститься у цій системі є базисом для прийняття рішень, пов’язаних з розвитком, управлінням та інвестиціями, як у приватному так і публічному секторах.
На думку ряду вчених, на даний момент не існує однозначно визначеної концептуальної моделі земельної реєстрації. Проте, така модель потрібна як з теоретичних так і практичних міркувань. Для того, щоб процес реєстрації виконувався якісно знання з таких галузей як кадастр, геодезія, інформаційний менеджмент, право та організаційна теорія повинні широко використовуватися в сучасній практиці землевпорядника [9]. Іншими словами, модель реєстрації повинна складатися з технічних, юридичних, фінансових та організаційних компонентів. Усі ці компоненти певною мірою впливають на структуру кадастрової системи. Модель реєстрації можна представити у вигляді формальної системи:

MR=J, T, F, O,

де J – юридичні аспекти, T- науково-технічні рішення, F – фінансові аспекти, О – організаційні аспекти.
Дослідження взаємозв’язку між різноманітними правовими аспектами та сучасними світовими кадастровими системами і порівняння його з аналогічним взаємозв’язком в Україні є важливим з точки зору створення такої вітчизняної кадастрової системи, яка б мала змогу якісно підвищити рівень управління земельними ресурсами та іншим нерухомим майном.
2. Концепція кадастрової системи.
Розглянемо більш детально світові погляди на теорію кадастрових систем.
Переважна більшість фахівців з управління земельними ресурсами та іншим нерухомим майном стверджують, що правова база кадастрової системи є підґрунтям для захищеного законодавчо землевпорядкування, тому що основною функцією кадастрової системи є захист прав власності на нерухомість з боку держави [8]. Землевласник не може фізично ані перемістити земельну ділянку, ані, юридично кажучи, знищити її. Влада власника обмежується використанням або розпорядженням певних прав на неї [1]. Володіння землею є особливим, тому що досить часто це не є справою лише однієї особи, а охоплює інтереси багатьох сторін, що породжує в свою чергу цілу низку питань та суперечок навколо власності. Для вирішення такої ситуації потрібна кадастрова система, яка б враховувала права та обов’язки різних складників суспільства . Це є дуже складна інформаційна система, тому що зв’язки між людьми та ділянками нерухомості є “багато до багатьох”[6]. Більш того, система повинна бути гнучкою та водночас надійною по відношенню до земельних та майнових трансакцій, іпотеки, сервітутів та ін. Фінансування даної системи повинно регламентуватися статутом – чи така система має бути прибутковою, або брати платню від зацікавлених сторін, що покриває лише витрати на здійснення реєстраційних робіт, або мати повністю державне фінансування. Також потребує уваги питання створення компенсаційного фонду, грошові кошти з якого б використовувалися для компенсації втрат користувача, пов’язаних з некоректною роботою системи  
Теоретично, кадастрова система є підсистемою більш широкої земельної інформаційної системи (ЗІС), яка є інструментом для прийняття економічних, адміністративних, юридичних рішень, а також планування та розвитку територій. ЗІС складається, з одного боку, з бази даних, що містить дані про землю на певній території, а з іншого боку, з процедур та технік для систематичного збору, оновлення, обробки та розповсюдження цих даних [7]. Таким є визначення ЗІС Міжнародної федерації геодезистів.

4 серпня 2009

В процесі проведення грошової оцінки земель населених пунктів з застосуванням геоінформаційних технологій можна виділити три основні етапи: підготовчий, проектний та експлуатаційний [1, 2]. На підготовчому етапі створюється база даних цифрової картографічної основи території міста та проводиться збір даних. Проектний етап складають задачі визначення базової вартості земель, економіко-планувального зонування території міста, розробки зон впливу локальних факторів і карт агровиробничих груп грунтів з їх грошовою оцінкою за видами сільськогосподарських угідь. В роботі мова йде про застосування геоінформаційної технології на останньому етапі, зміст якого складають задачі розрахунку грошової оцінки конкретних земельних ділянок з урахуванням функціонального використання ділянок та локальних факторів на основі просторового аналізу розміщення земельної ділянки по відношенню до економіко-планувальних зон та зон впливу локальних факторів. Адаптивність спеціалізованої ГІС грошової оцінки визначається наявністю в системі відповідних механізмів пристосування її інформаційного та програмного забезпечення до умов конкретного міста та архітектури і складу програмно-технічного комплексу конкретного замовника (управління земельних ресурсів).
Інформаційне забезпечення ГІС грошової оцінки земельних ділянок включає такі складові:
- база даних цифрової картографічної основи (ЦКО), яка створюється з використанням топографічних карт і планів масштабу: М 1:10000, М 1:5000 та М 1:2000 в растрових або векторних форматах або ортофотоплану;
- база даних тематичних шарів просторових даних про: економіко-планувальні зони (ЕПЗ), зони впливу локальних факторів (ЗЛФ), зони агровиробничих груп грунтів (ЗАГ);
- геопросторові дані земельних ділянок;
- базу даних реєстру геокодованих вулиць та адрес населеного пункту.

4 серпня 2009

Земельна реформа привела до значних структурних змін у формах власності та землекористування. Скоротилися площі державних підприємств, замість колективних сільськогосподарських утворились нові агроформування ринкового типу. Мільйони громадян одержали земельні ділянки під сади, городи, житлове будівництво. Землекористування стало платним, підприємства одержали економічну самостійність. Прийняття нового Земельного кодексу України безумовно головна подія для подальшого розвитку земельної реформи. Перш за все Кодекс є кодифікованим актом, який ввібрав в себе норми земельного законодавства, які раніше містилися у нормативних актах різного рівня.  
Новий Земельний кодекс України повністю відповідає Конституції нашої держави. Ним знімаються майже всі суперечності та неузгодженості чинних нормативно – правових актів із земельних питань.
Новий земельний кодекс розв’язує проблему власності на землю. Пріоритетною формою власності стає приватна власність на землю громадян та юридичних осіб.
Опоненти Земельного кодексу як правило замовчують про все те, що є позитивним. І навпаки, підіймають на щит те, чого в кодексі немає.
Так, опоненти не згадують про те, що новий закон підтверджує й остаточно закріплює права всіх громадян України, котрі мають хоча б якийсь стосунок до землі. А нині 13 млн. громадян приватизували свої земельні ділянки, що були раніше надані у користування, 2.3 млн. громадян отримали державні акти на право власності на землю, а також 1.8 млн. селян вже отримали державні акти на право приватної власності на сільськогосподарські угіддя взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай). Мовчать опоненти й про те, що 6,6 млн. селян мають право отримати ту землю, яку свого часу було забрано в колгоспи в їх дідів й прадідів. А це біля 26 млн. га сільськогосподарських земель. Крім того, селяни мають вільний вибір: здати свою землю в оренду або самостійно вести своє господарство. На цей час власниками сертифікатів укладено 5.6 млн. договорів оренди, що становить 86% від загальної чисельності, 2.9 млн. (52.3%) договорів укладено селянами пенсіонерами.
Загальна сума виплат за оренду земельних часток становить біля 1.7 млн. грн., з них пенсіонерам до 800 млн. грн.
Не кажуть опоненти й про те, що нові господарі на селі можуть забезпечити собі нормальні умови для життя, тому що плата за оренду чітко фіксована і махінації не проходять. Слідуючий акцент опонентів Земельного кодексу відноситься до продажу земельних ділянок іноземцям. Однак, у Земельному кодексі є ціла низка застережень стосовно можливості придбання та приватизації інших держав: по-перше – право приватної власності на сільськогосподарські землі в Україні мають лише її громадяни. По-друге – кодекс містить такі норми, що унеможливлюють надмірну концентрацію в одних руках (не більше 100 га).
Продаж земельних ділянок повинна вестись прозоро. Це передбачено прийнятим Земельним кодексом , у якому, зокрема, написано, що купівля – продаж земельних ділянок буде здійснюватись виключно на умовах аукціону і конкурсу. Обов’язково буде встановлюватись реальна ціна земельної ділянки, а державі відраховуватиметься належно мито та податки, які йтимуть у дохід бюджету.  
Разом з тим у кодексі є особливе поле регулювання – це власне земельні ресурси країни, які у різних сферах суспільних відносин мають різні інтереси соціальних груп, юридичних осіб і громадян.
Основною проблемою регулювання земельних ресурсів є створення умов для експозиції розвитку аграрного землеволодіння й землекористування, оптимізації агроландшафтів та їх охорони. Все це може бути здійснено через землеустрій. Тобто всі ці питання можливо розкрити в новому законодавчому акті, який істотно доповнить Земельний кодекс в питаннях землеустрою. 

4 серпня 2009

Частка огороджуючих будівельних конструкцій цивільних будинків і підприємств різних галузей промисловості, інженерних споруд, виконаних, в основному, із залізобетону, складає близько 50-55% загальної вартості споруд. Саме ці конструкції найбільше інтенсивно піддаються впливу агресивних середовищ. На підтримку їх у працездатному стані приходиться переважна частина (близько 80% ) витрат на ремонт.
Згідно діючих норм проектування в залізобетонних конструкціях, призначених для роботи в агресивних середовищах, не допускається і не враховується корозія матеріалів. Однак налічується великий обсяг конструкцій, що одержали корозійні ушкодження на стадії експлуатації.
Норми не містять ніяких вказівок по проектуванню системи ремонту залізобетонних конструкцій і їхніх елементів (міжремонтні терміни, оцінка технічного стану, прогноз довговічності, призначення конструктивно-технологічних параметрів ремонтних систем).
Виконані дослідження свідчать про економічну доцільність проектування залізобетонних конструкцій, взаємодіючих з агресивним середовищем, з урахуванням кінетики корозії бетону. В даний час вирішені деякі задачі методом варіантного проектування. Відомо, що для одержання найбільш економічних рішень можуть бути використані методи оптимального проектування.
Забезпечення працездатності конструкцій протягом регламентованого терміну служби можливо тільки за умов врахування мінливості конструктивно-технологічних параметрів залізобетонних конструкцій методами теорії надійності.
Виходячи з вищесказаного, розробка методики проектування оптимальних огороджуючих залізобетонних конструкцій при визначенні їхніх конструктивно-технологічних параметрів з урахуванням агресивного впливу середовища за критеріями забезпечення надійності й довговічності є актуальною проблемою в підвищенні ефективності застосування залізобетону.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Приведені в дисертації дослідження виконані згідно з напрямками науково-дослідних робіт кафедри залізобетонних і кам'яних конструкцій ПДАБА по проблемі “Надійність і довговічність залізобетонних конструкцій в агресивних середовищах”, держбюджетної теми “Розробка методики діагностики локалізуючих систем безпеки АЕС” Міністерства освіти і науки України.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка методики оптимального проектування первинного захисту арматури залізобетонних конструкцій, що експлуатуються в агресивних газових середовищах, за критеріями надійності й довговічності.
Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються наступні задачі:
- аналіз мінливості хіміко-мінералогічного складу цементів; аналіз огороджуючих конструкцій для визначення вмісту арматури і зв'язаних з цим обсягів можливих ремонтних робіт; адаптація розрахунково-експериментального методу визначення складу бетону для його реалізації у вигляді програми й використання на ЕОМ; 
- розробка та апробація алгоритмів і програми для ЕОМ розрахунку параметрів первинного захисту арматури залізобетонних конструкцій в агресивних середовищах за критеріями надійності й довговічності;
- розробка та апробація методики, алгоритмів і програми для ЕОМ оптимального проектування залізобетонних конструкцій, що експлуатуються в агресивних газових середовищах заданий термін служби, при мінімальних витратах на зведення й ремонти;
- рішення практичних задач проектування оптимальних залізобетонних конструкцій в умовах агресивного впливу середовища.
Об'єкт дослідження: залізобетонні конструкції в агресивних газових середовищах.
Предмет дослідження: конструктивно-технологічні параметри первинного захисту арматури.
Методи дослідження: науково-методологічну основу дослідження склали: узагальнення та аналіз даних натурних обстежень залізобетонних конструкцій в агресивних середовищах, математичні моделі корозійних процесів, методи математичної статистики й обробки даних; кореляційно-регресивний аналіз; метод випадкового пошуку оптимального рішення; методи чисельного моделювання; методи теорії надійності.
 Наукова новизна одержаних результатів полягає в:
а) розробці методики розрахунку параметрів первинного захисту арматури залізобетонних конструкцій в агресивних газових середовищах за критеріями надійності й довговічності з урахуванням кінетики корозії бетону (одержала подальший розвиток);
б) розробці методики оптимального проектування первинного захисту арматури ремонтопридатних огороджуючих залізобетонних конструкцій з урахуванням кінетики корозії бетону в агресивних газових середовищах за критеріями надійності й довговічності (одержала подальший розвиток);
в) результатах чисельного моделювання впливу параметрів первинного захисту й ступеня агресивності газового середовища на надійність і довговічність огороджуючих конструкцій (отримані вперше);
г) даних про сукупну дисконтовану вартість виготовлення й ремонту захисного шару огороджуючих конструкцій, призначених для експлуатації в газовому середовищі сірчистого ангідриду при детермінованому та ймовірнісному методах розрахунку параметрів первинного захисту арматури (отримані вперше);
д) пропозиціях для норм проектування по призначенню оптимальних конструктивно-технологічних параметрів первинного захисту огороджуючих залізобетонних конструкцій і системи проведення ремонтів у залежності від параметрів первинного захисту й ступеня агресивності газового середовища (одержала подальший розвиток).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування розробленої методики оптимального проектування залізобетонних конструкцій в умовах впливу агресивних газових середовищ дозволяє підвищити ефективність застосування огороджуючих залізобетонних конструкцій за рахунок визначення параметрів первинного захисту арматури та призначення системи проведення ремонтів. Розроблені на основі запропонованої методики алгоритми й програми можуть бути використані в проектній практиці.

4 серпня 2009

Необхідність подальшого удосконалення системи управління станом охорони праці на підприємствах обумовлена змінами, що відбуваються в економіці та соціальній сфері нашої країни. Розпалася система управління охороною праці (СУОП) адміністративно-командного типу, при якій власником засобів виробництва та фінансових коштів виступала держава. Внаслідок цього при формуванні і виконанні комплексних планів поліпшення стану охорони праці керівництво підприємств було практично позбавлене економічних стимулів щодо створення і підтримки належних умов праці. 
У сучасних умовах управління охороною праці ґрунтується на базі економічної зацікавленості власника і працівників підприємств у створенні безпечних та нешкідливих умов праці, що, зрештою, при правильній організації робіт позитивно відбивається на матеріальному становищі всього персоналу підприємства. 
Розвиток різних форм власності та їх законодавче закріплення передбачає принципово нові підходи до управління охороною праці на підприємствах. 
Проведений аналіз показав, що в більшості випадків служби охорони праці не підтримують інформаційний обмін з іншими підрозділами підприємства. В них застосовуються засоби обчислювальної техніки та програмне забезпечення для реалізації обліково-аналітичних функцій, що забезпечують збір, накопичення і обробку даних про стан охорони праці, а також проведення необхідних розрахунків, формування і видачу звітних документів. При цьому використовуються окремі показники, що характеризують рівень травматизму, професійної захворюваності тощо, які не дозволяють отримати комплексну оцінку стану охорони праці на підприємствах та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Як наслідок, планування заходів, що спрямовані на поліпшення стану охорони праці на підприємствах відбувається без використання спеціальних інформаційних автоматизованих систем (ІАС), алгоритмів та математичних моделей, які дозволяють оцінити наслідки реалізації цих заходів. Тому при прийнятті управлінських рішень переважають суб'єктивні оцінки, засновані на досвіді вирішення аналогічних задач та інтуїції фахівців з охорони праці. 
Застосування ІАС, що використовує інформаційне та програмне забезпечення, методи математичного моделювання, дозволить вдосконалити комплексну оцінку стану охорони праці з використанням узагальнених показників і на цій основі підвищити ефективність планування заходів по управлінню станом охорони праці на підприємствах.
У зв'язку з цим, робота по удосконаленню комплексної оцінки стану охорони праці з використанням ІАС для підвищення ефективності функціонування СУОП підприємства є актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до завдань Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на 1996-2000 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 р. № 1345.
Результати досліджень автора використані Національним НДІ охорони праці при виконанні науково-дослідних тем: №1-НП/96 “Розробка системи державного управління охороною праці з використанням засобів обчислювальної техніки”, № ДР 0196U008404; №7/97 “Система державного управління охороною праці. Розробка та впровадження системи підтримки прийняття рішень”, № ДР 0197U004555, в яких ним, як відповідальним виконавцем робіт, були особисто розроблені: математичні моделі управління станом охорони праці на підприємствах; обґрунтовано застосування методу групового урахування аргументів (МГУА) для моделювання показників, що комплексно характеризують стан охорони праці на підприємствах; інформаційне забезпечення СУОП.
Мета і задачі досліджень. Метою роботи є підвищення ефективності управління охороною праці на підприємствах шляхом удосконалення комплексної оцінки стану охорони праці з використанням інформаційно-аналітичної підтримки планування працеохоронних заходів.
Досягнення поставленої мети здійснене вирішенням наступних задач:
розроблення алгоритму побудови та критеріїв селекції математичних моделей управління станом охорони праці, дослідження моделей, отриманих теоретичним шляхом;
дослідження та розроблення узагальнених показників, що комплексно характеризують стан охорони праці на підприємствах, та системи оцінки чинників, що на них впливають;
розроблення методики оцінки ефективності планування заходів з охорони праці на підприємствах;
розроблення програмного забезпечення ІАС СУОП.
Об'єкт дослідження - управління станом охорони праці на підприємствах.
Предмет дослідження - технологія управління станом охорони праці на підприємствах.
Методи дослідження – методи аналізу та узагальнення досягнень в області охорони праці; економічного аналізу; статистичної обробки даних з використанням засобів обчислювальної техніки; математичного моделювання, зокрема, метод групового урахування аргументів; графоаналітичні; чисельні.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів роботи полягає в тому, що вперше:
удосконалено інформаційне та математичне забезпечення СУОП підприємства, що дозволяє шляхом застосування розроблених алгоритмів, математичних моделей і програмного забезпечення вносити на магнітні носії, групувати та обробляти дані про стан охорони праці підприємства, що відрізняється комплексним вирішенням задачі інформаційно-аналітичного забезпечення всіх підрозділів підприємства, які приймають участь у створенні та підтриманні безпечних та нешкідливих умов праці;
розроблено методику застосування МГУА для моделювання показників стану охорони праці, яка дозволяє врахувати особливості управління охороною праці на підприємствах, що відрізняється від методів статистичного аналізу можливістю отримання множини математичних моделей заданої точності в умовах обмеженої вибірки даних та використанням критеріїв селекції моделей;
розроблені узагальнені показники стану охорони праці підприємства та встановлено їх залежність від множини чинників, що дозволяють проводити комплексну оцінку стану охорони праці через ці показники, яка відрізняється від існуючих включенням в математичні моделі чинників різної природи, що впливають;
обґрунтовано методичні положення про планування та фінансування заходів з охорони праці підприємства, що дозволяють оптимізувати розподіл фінансових коштів між ними, які відрізняються від тих, що застосовуються, алгоритмом побудови функції мети та методикою обробки статистичних даних.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені алгоритми, математичні моделі та програмне забезпечення ІАС для удосконалення комплексної оцінки стану охорони праці мають практичну цінність для підвищення ефективності функціонування СУОП підприємств, оскільки забезпечують:  
автоматизований збір, систематизацію, зберігання та обробку даних, що використовуються при плануванні та реалізації заходів з охорони праці на підприємствах;
визначення міри впливу чинників, що характеризують умови та безпеку праці, на показники стану охорони праці підприємства для підготовки обґрунтованого плану працеохоронних заходів;
оцінку ефективності планування працеохоронних заходів та оптимальний розподіл коштів між ними в межах виділених сум.
Розроблені методичні положення та організаційно-технічні рішення були використані рядом київських підприємств для підвищення ефективності планування та розподілу фінансових коштів на заходи з охорони праці, що дозволило зменшити суми загальних втрат, пов’язаних з охороною праці, на 15-25% .
Особистий внесок здобувача. У роботі [1] розроблена математична модель управління охороною праці на рівні підприємства; в роботі [4] наведені результати теоретичного дослідження залежності втрат з охорони праці від витрат на інформаційне забезпечення; в роботі [5] розроблені математичні моделі та критерії їх селекції, що дозволяють застосувати алгоритм МГУА для вирішення задач управління охороною праці підприємства; в роботі [6] розроблена система групування та оцінки чинників, що впливають на показники функціонування СУОП, а також встановлена залежність втрат з охорони праці від стану чинників, що впливають.

4 серпня 2009

На сьогоднішній день в Україні лише 28 відсотків сільського населення користуються послугами централізованого водопостачання, решта – для питних потреб змушена використовувати привізну воду або неякісну воду з місцевих джерел. Загальний аналіз стану водопостачання невеликих населених пунктів засвідчив, що існуючі водоочисні споруди здебільшого матеріалоємні та переважно малоефективні, а традиційні технології очищення поверхневих вод не відповідають сучасним вимогам забезпечення необхідної якості води.
Відповідно до “Комплексної програми першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням у 2001-2005 роках і прогнозу до 2010 року”, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.00 № 1735, для вирішення проблеми забезпечення невеликих споживачів водою необхідної якості передбачається ряд заходів, серед яких інтенсифікація роботи діючих водоочисних станцій за рахунок більш широкого використання економічних та ефективних технологій; переобладнання окремих малоефективних споруд водоочисних станцій шляхом впровадження сучасних технічних рішень; створення локальних систем водопостачання із застосуванням компактних водоочисних установок.
Одним з найбільш відповідальних і поширених елементів водоочисних станцій є відстійники, і особливо такі їх різновиди як відстійники, обладнані тонкошаровими елементами. Успішно виконуючи покладені на них функції на станціях великої продуктивності, такі відстійники на станціях малої продуктивності потребують значних розмірів приміщень для їхнього розташування, крім того, постійний контакт відстояної води з осадом, що сповзає, негативно відбивається на ефективності їх роботи. В зв’язку з цим для невеликих очисних станцій розробка і використання малогабаритних установок, обладнаних компактними тонкошаровими відстійниками, що спроможні очищати воду для питних цілей від полідисперсних домішок за умови усунення вказаних недоліків, відповідає вимогам часу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі охорони праці і екології в будівництві Рівненського державного технічного університету відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1269 “Про програму розвитку водопровідно-каналізаційного господарства”, Постанови Верховної Ради України від 27.02.97 “Екологічне оздоровлення р. Дніпро та покращання якості питної води” в рамках програми “Дослідження та удосконалення станцій доочистки біохімічно очищених вод на прикладі екологічно небезпечних об’єктів Полісся”, в якій автор взяв участь як виконавець, та Постанови Верховної Ради України від 14.01.00 № 1390 – XIV “Про концепцію розвитку водного господарства України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є інтенсифікація роботи малогабаритних установок невеликої продуктивності для очищення забруднених вод від полідисперсних домішок за рахунок використання тонкошарових відстійників з обертовим рухом води. Поставлена мета передбачає вирішення наступних задач:
- вивчення режимів і закономірностей руху потоку води у тонкошарових відстійниках з гвинтовими полицями;
- аналіз факторів, що впливають на ефективність очищення води у відстійниках з гвинтовими полицями;
- дослідження технологічних і конструктивних параметрів тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями;
- визначення умов накопичення і сповзання осаду з гвинтових полиць;
- розробка методики розрахунків тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями і перевірка її адекватності;
- техніко-економічна оцінка ефективності застосування тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями;
- розробка рекомендацій щодо застосування запропонованих тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями в схемах очищення води.
Об’єкт дослідження – процес очищення води у тонкошарових відстійниках.
Предмет дослідження – ефективність роботи тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями.  
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані методи теоретичних та лабораторних досліджень. За допомогою положень теорії відстоювання обґрунтовано методику розрахунку технологічних і конструктивних параметрів відстійників з гвинтовими полицями. Запропонована методика підтверджена експериментальними дослідженнями впливу параметрів відстійників з гвинтовими полицями на процес очищення води. Кінетику процесу очищення визначали шляхом порівняння залишкової каламутності з початковою каламутністю в пробі води. Гранулометричний аналіз складу забруднень визначали за методикою Н.А. Качинського. Статистичну обробку отриманих результатів виконано із застосуванням критерію Фішера.
Наукова новизна одержаних результатів:
- теоретично обґрунтована і експериментально підтверджена можливість інтенсифікації процесу очищення забруднених вод від механічних домішок у відстійниках з гвинтовими полицями за рахунок поєднання обертового руху потоку води і тонкошарового відстоювання;
- обґрунтовано нову конструкцію тонкошарового відстійника з гвинтовими полицями для очищення забруднених вод на станціях невеликої продуктивності;
- встановлено залежності ефективності очищення води від конструктивних і технологічних параметрів відстійників з гвинтовими полицями; 
- вперше запропонована методика розрахунку ефективності очищення води з врахуванням конструктивних і технологічних параметрів відстійників з гвинтовими полицями та параметрів забрудненої води;
- визначені емпіричні константи залежностей, що характеризують процес очищення води від домішок у тонкошарових відстійниках з гвинтовими полицями.
Наукові положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі, теоретично обґрунтовані, їх вірогідність підтверджена результатами досліджень, проведених з використанням сучасних методик проведення експериментів з гідродинаміки і кінетики та методів статистичної обробки експериментальних даних.
Практичне значення одержаних результатів:
- на підставі аналізу процесу відстоювання води в тонкому шарі та при її обертовому русі розроблені та обґрунтовані технічні рішення і рекомендації щодо інтенсифікації процесу очищення забруднених вод від полідисперсних домішок за рахунок використання відстійників з гвинтовими полицями, які дозволяють забезпечити високу ефективність роботи очисних споруд при зменшенні їх об’єму;
- розроблений тонкошаровий відстійник з гвинтовими полицями для очищення поверхневих і стічних вод, конструкція якого захищена патентом України № 20162; 
- розроблені рекомендації щодо розрахунку та експлуатації відстійників з гвинтовими полицями і визначено їх техніко-економічну ефективність;
- результати роботи включені до навчального посібника В.О. Орлова, В.С. Кравченка “Сільськогосподарське водопостачання. Курсове і дипломне проектування” – розділ “Тонкошарові відстійники”;
- результати роботи використані ТзОВ “Проектний інститут “Укрмашпроект” при проектуванні очисних споруд стічних вод галтовки роликів ВАТ “Луцький підшипниковий завод” в складі корпорації SKF.
Особистий внесок здобувача:
- теоретично обґрунтована і експериментально перевірена можливість вдосконалення тонкошарових відстійників за рахунок виготовлення тонкошарових елементів у вигляді гвинтових пластин, що обвивають центральний трубопровід;
- проведені експериментальні дослідження закономірностей руху потоку води між гвинтовими полицями відстійника та дослідження процесу очищення води від завислих речовин у відстійниках з обертовим рухом води і комбінованих установках, які складаються з відстійника з гвинтовими полицями і фільтра з плаваючим завантаженням;
- розроблена методика розрахунку гідравлічної крупності частинок, що можуть бути затримані, з врахуванням параметрів відстійників з гвинтовими полицями та параметрів забрудненої води;
- отримані значення емпіричних констант залежностей, що характеризують процес очищення води від домішок у відстійниках з гвинтовими полицями;
- проведений аналіз чутливості факторів, які впливають на ефективність очищення води у відстійниках з гвинтовими полицями;
- досліджені умови накопичення і сповзання осаду з гвинтових полиць відстійника;
- визначені умови використання тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями і комбінованих установок, які складаються з відстійників із гвинтовими полицями та фільтрів із плаваючим завантаженням, в технологічних схемах очищення води;
- визначений раціональний діаметр відстійника з гвинтовими полицями залежно від продуктивності очисних споруд;
- розраховані приведені витрати розробленого технологічного рішення залежно від продуктивності очисних споруд.
Апробація результатів дисертації. Результати і основні положення роботи доповідалися і були обговорені на ?Третій науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів академії, присвяченій 75-річчю Української державної академії водного господарства? (м. Рівне, 1997 рік); Міжнародному конгресі “ЭТЭВК-99” (м. Ялта, 1999 рік); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми водовідведення” (м. Одеса, 1999 рік); “Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Рівненського державного технічного університету” (м. Рівне, 1999 рік); “Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Рівненського державного технічного університету” (м. Рівне, 2000 рік); Міжнародній науково-практичній конференції “Водне господарство: економіка, екологія, менеджмент” (м. Рівне, 2000 рік). 
Публікації. За результатами дисертаційних досліджень опубліковано 10 робіт (з них 6 без співавторів) і отримано 1 патент України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (139 назв), додатку і містить 170 сторінок машинописного тексту, в тому числі 135 сторінок основного тексту, 42 рисунка і 29 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет дисертаційних досліджень, наукову новизну і практичну цінність одержаних результатів, а також наведено методи досліджень. 
У першому розділі міститься огляд і аналіз конструкцій і роботи існуючих тонкошарових відстійників та відкритих гідроциклонів. Використання тонкошарових відстійників дозволяє знизити турбулентне перемішування і вертикальну складову пульсації потоку, зменшити об’єм споруд та підвищити ефективність очищення води за рахунок зменшення висоти відстоювання. У відкритих гідроциклонах обертовий рух води сприяє збільшенню коефіцієнта використання об’єму споруди та агломерації завислих речовин. 
У процесі аналізу конструкцій і роботи тонкошарових відстійників та відкритих гідроциклонів встановлено, що в цих спорудах за рахунок конструктивних особливостей в зоні відбору очищеної води відбувається контакт води з осадом, а це негативно впливає на ефективність очищення води. Щоб забезпечити ефективну роботу тонкошарових відстійників, необхідно влаштовувати заспокійливу камеру для формування потоку, надавати особливу увагу рівномірному розподілу потоку між тонкошаровими елементами, ефективності змішування води з реагентами і створенню умов для процесу пластівцеутворення. У відкритих гідроциклонах без використання реагентів або ускладнення конструкції, як правило, не можна досягнути глибокого очищення води. Особливо гостро ці питання постають при очищенні води на станціях невеликої продуктивності, зокрема при їх обмеженій площі. 
Таким чином, технічні рішення тонкошарових відстійників та відкритих гідроциклонів все ж вимагають вдосконалення, одним з шляхів якого може бути використання тонкошарових відстійників з гвинтовими полицями, в яких поєднані переваги гравітаційного і відцентрового відстоювання та усунені вказані недоліки.

4 серпня 2009

Сьогодні накопичений значний досвід використання сірки як термопластичного в’яжучого для виготовлення композиційних матеріалів, зокрема сірчаних і полімерсірчаних бетонів, що характеризуються високими фізико-механічними і експлуатаційними характеристиками.
Крім технічної сірки для виготовлення бетонів можуть використовуватися сірковмісні відходи як видобування, так і перероблення сірки. Однак, в Україні ці матеріали широко не використовуються. Обсяги видобування сірки на підприємствах Прикарпаття і її перероблення значно скоротилися, що викликало зменшення кількості відходів. Пошук шляхів поповнення сировинної бази для виробництва сірчаних бетонів, які не потребували б високих енергетичних витрат, є важливим для України, оскільки в її західному регіоні розміщені високоперспективні родовища сірчаних руд. 
Досліджень, присвячених можливості використання сірчаної руди безпосередньо для виробництва будівельних матеріалів і виробів, практично не проводилось. Виконані в Україні і за рубижем пошукові роботи показали перспективність напрямку і його економічну доцільність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась за Державною науково-технічною програмою “Ресурсозберігання” в складі комплексного проекту 04.06.02.001/12 “Створити технологію виробництва будівельних матеріалів і виробів на основі відходів промисловості”, затвердженого наказом ДКНТ України № 45 від 31.03.1993 р.
Метою дослідження є розроблення оптимальних складів і технології виготовлення сірчаних мастик і бетонів на основі вапнякових сірчаних руд Прикарпаття і встановлення закономірностей формування їх мікроструктури за рахунок наповнювачів і модифікування сірчаного в’яжучого.
Задачі досліджень:
• на основі результатів мінералогічного і хімічного аналізів руди матиматико-статистичним методом оцінити її однорідність за вмістом елементарної сірки;
• використовуючи в’яжучі властивості сірки і наявність в руді мінеральних домішок, які можуть бути якісними наповнювачами, розробити склади мастик і бетонів;
• дослідити процеси структуроутворення в системах “руда-наповнювач” і “руда-нановнювач-заповнювач”, зокрема і з використанням модифікованої сірки;
• дослідити основні фізико-механічні властивості розроблених складів мастик і бетонів з використанням силового обладнання, тензометрії, ультразвукової дефектоскопії та методами механіки руйнування твердого тіла;
• виконати дослідно-виробничу апробацію в будівництві розроблених складів мастик і бетонів і дати економічне обгрунтування доцільності їх застосування.
Наукова новизна отриманих результатів:
• вперше встановлена і науково обгрунтована можливість отримання сірчаних мастик і бетонів на основі меленої збагаченої вапнякової сірчаної руди Прикарпатських родовищ з показниками, порівнюваними з бетонами на основі технічної сірки;
• отримані кількісні залежності впливу мінеральних наповнювачів і заповнювачів, а також модифікованого стану сірки на показники фізико-механічних і теплофізичних властивостей сірчаних мастик і бетонів;
• встановлені причини підвищення міцності полімерсірчаних мастик, які полягають в тому, що зі збільшенням ступеня наповнення мінеральним наповнювачем значно зменшуються розміри кристалів сірки, які формуються на поверхні наповнювача доти доки основна їх частина не перейде в однорідний дрібнокристалічний стан міжфазового прошарку;
• вперше оцінена тріщиностійкість, витривалість при багаторазово-повторній дії навантаження і в’язкості руйнування розроблених бетонів з позицій механіки руйнування твердого тіла;
• встановлено, що, якщо заповнювач комірчастий і має ліофільний характер а його міцність нижча від міцності контактної зони ( вапняк), відбувається гальмування руху тріщини; якщо заповнювач щільний, ліофобний (гранітний щебінь) і його міцність вища від міцності контактної зони, тріщина рухається по межі розділу фаз.
Практичне значення отриманих результатів:
• розроблено технологічний регламент на проектування дослідно-промислової лінії для виробництва будівельних виробів на основі технічної сірки і сірчаної руди, який став основою для технічного завдання на проектування лінії, що здійснено в 1996 р. Харківським акціонерним підприємством “Проектбудіндустрія”;
• на заводі ім. Малишева (Харків) за робочими кресленнями виготовлене нестандартне обладнання і в 1997 р. за замовленням Державного унітарного підприємства Міністерства шляхів сполучення Росії на промисловій базі в селищі Аннау (Туркменія) був змонтований і запущений в експлуатацію завод з виробництва будівельних виробів з сірчаного бетону;
• на основі запропонованої автором технології, її апробації у виробничих умовах і досвіду впровадження розроблені: “Руководство по применению и технологии изготовления серных и полимерсерных мастик и бетонов в строительстве”, “Рекомендации по технологии изготовления серных бетонов на основе серосодержащих отходов”, “Методические рекомендации по технологии изготовления и применению серных мастик и бетонов на основе молотых известняковых серных руд и менілітовых сланцев Прикарпатских месторождений”; Технологические условия Туркменистана “Отходы серосодержащие” TС–164666203–1–97, “Плиты из серного бетона”TС–164666203–2–97.

4 серпня 2009

Питання економії енергоресурсів в Україні є одним з найбільш актуальних у зв’язку з тим, що щорічно витрачається близько 300 млн. т. умовного палива, а енерговитрати на одиницю валового національного продукту у 2 – 3 рази перевищують показники економічно розвинутих країн. Знизити витрати енергоносіїв крізь огороджувальні конструкції при експлуатації теплотехнічного обладнання можливо шляхом підвищення таких показників теплоізоляційних матеріалів, як термічний опір, термостійкість, міцність та інші.
Для теплової ізоляції промислового обладнання, теплових агрегатів, трубопроводів використовуються різні теплоізоляційні матеріали: вапняно-кремнеземисті, азбестовмісні, перліто-керамічні, легковагі вогнетриви, а також діатомітові вироби, з яких найменшою теплопровідністю характеризуються матеріали, виготовлені пінометодом. Однак цей спосіб не має широкого застосування через відсутність недорогих та якісних піноутворювачів. Тому модифікація властивостей вітчизняних піноутворювачів є актуальним завданням, вирішення якого дозволить знизити вартість, підвищити експлуатаційні характеристики теплоізоляційних матеріалів.
Другим важливим завданням при створенні теплоізоляції є впровадження ресурсозберігаючої технології за рахунок застосування місцевої сировини та відходів промисловості. Введення металургійних шлаків та некондиційних легкоплавких глин сприяє процесам структуроутворення, які дозволяють оптимізувати пористу структуру, підвищити міцність, а також скоротити режим теплової обробки, витрати на добування та транспортування сировини, що значно знижує собівартість виробів та поліпшує екологічну обстановку у промислових регіонах країни.
У зв’язку з цим теоретичні та експериментальні дослідження, спрямовані на модифікацію вітчизняних піноутворювачів та розробку нового теплоізоляційного матеріалу на основі некондиційних глин та металургійних шлаків, що задовольняє сучасні вимоги, є актуальними та становлять інтерес для народного господарства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури з 1997 по 2001 р. за науковими напрямками кафедри ТБМВтаК згідно з планами науково-дослідної роботи “Пріоритетні напрямки у розвитку науки та техніки. Розділ 6. Нові речовини та матеріали”, затвердженої наказом Міносвіти України № 330, доповнення 2 від 04.12.1998 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в зниженні щільності ніздрюватого теплоізоляційного матеріалу на керамічній зв’язці за рахунок підвищення стійкості технічної піни шляхом модифікації піноутворювача та підвищення міцності та термостійкості завдяки регулюванню фазового складу матеріалу співвідношенням компонентів шихти. 
У відповідності до поставленої мети сформульовані такі завдання:
- дослідження властивостей ряду поризаторів керамічних мас;
- дослідження впливу стабілізаторів на стійкість технічної піни та розробка ефективного поризатора за рахунок модифікації вітчизняного піноутворювача;
- дослідження властивостей сировинних матеріалів;
- встановлення впливу співвідношення компонентів шихти на властивості матеріалу та розробка оптимальних складів теплоізоляційного матеріалу ніздрюватої структури на основі місцевих легкоплавких глин та відходів промисловості;
- дослідження закономірностей процесів структуроутворення, які дозволяють отримати матеріал з поліпшеними характеристиками;
- виробнича перевірка та визначення економічної ефективності.
Об’єктом дослідження є процеси стабілізації технічних пін та структуроутворення при виготовленні теплоізоляційного матеріалу.
Предмет дослідження – теплоізоляційний матеріал ніздрюватої структури на основі некондиційних легкоплавких глин та металургійних шлаків.
Методи дослідження. У роботі використані стандартні методи дослідження для визначення фізико-механічних властивостей глинистих матеріалів відповідно до ГОСТ 21216.0-81, ГОСТ 21216.1-81, ГОСТ 21216.2-81, ГОСТ 21216.9-81, ГОСТ 21216.11-81, метод Дю Нюі (визначення поверхневого натягу водних розчинів ПАР), метод математичного моделювання (для добору оптимального складу теплоізоляційного матеріалу); метод кореляційного аналізу (для математичної обробки результатів експериментів). Визначення фазового складу сировини та новоутворень здійснювалось методами диференційно-термічного та рентгенофазового аналізів. Визначення властивостей розробленого теплоізоляційного матеріалу проводилось за стандартними методиками, а також відповідно до ДСТУ Б.В. 27-38-95.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
- Теоретично доведена та експериментально підтверджена можливість використання для виробництва теплоізоляційного матеріалу металургійних шлаків та місцевих некондиційних глин, що утворюються при видобуванні марганцевої руди розкривним способом.
- Встановлений механізм стабілізації технічної піни на основі олефінсульфонатів за рахунок її структурування залізним купоросом, хлорним вапном та карбоксиметилцелюлозою.
- Доведено, що підвищення міцності та термостійкості розробленого матеріалу досягається завдяки оптимізації пористої структури, регулюванню фазового складу, утворенням у процесі випалювання твердого розчину воластоніт-родоніт та оптимальної кількості склофази шляхом введення металургійних шлаків та спученого перліту.
- Розроблено математичну модель залежності властивостей теплоізоляційного матеріалу від співвідношення компонентів шихти та оптимізован склад сировинної суміші.

4 серпня 2009

Аналіз просторової організації та довгострокового розвитку ряду великих та надвеликих міст-центрів України свідчить, що існують значні відхилення фактичних результатів містобудівного процесу від тих, що плануються генеральними планами цих міст, виконаними на основі офіційно діючої сьогодні методології та методики. Природний розвиток вказаних населених пунктів не відповідає рамкам і підходам діючої методики прогнозування, планування і проектування. В результаті чого значно змінюються фактичні програми формування та розвитку міст-центрів. Має місце деформація історично складеної функціонально-планувальної структури міст, порушуються екологічні, соціальні, містобудівні та інші процеси, ускладнюється керованість ними. Іншими словами, характерним атрибутом сьогоднішніх містобудівних та агломераційних процесів різних географічних районів є їх конфліктний, незбалансований, не впорядкований, достатньою мірою, несталий і не прогнозований на далеку перспективу формування та розвитку. Виявлене таким чином очевидно може призвести в кінці кінців до багатосторонньої деградації міського середовища, якщо не задіяти інші механізми, методології та методику, що забезпечують сталий розвиток.
Проведені останнім часом нові наукові дослідження [1, 2, 3, 4 та інші], в тому числі автором цієї статті, виявили необхідність впровадження нових методичних підходів щодо вирішення важливих і актуальних проблем удосконалення управління процесом містобудівної діяльності, орієнтованої, як на сучасні умови, так і на перспективу. Це стосується, в першу чергу, вдосконалення просторової організації та забезпечення упорядкованості, сталості та ефективності розвитку аналізуємих населених пунктів.
До головних містобудівних основ нових методичних підходів слід віднести наступне.
Багаторівневі функціонально-планувальні структури міст-центрів формуються та розвиваються у відповідності до своїх специфічних форм урбанізації та об'єктивно діючих тенденцій, які потребують обов'язкового врахування при прогнозуванні, плануванні та проектуванні просторової організації і розвитку міст-центрів. Основними усталеними функціонально-планувальними формами розселення населення та розміщення містобудівних об'єктів міст-центрів є міські сталі комплексні райони, в тому числі: локальні, зональні, загальноміські і агломераційні та міські сталі комплексні мікрорайони, в тому числі: точечні, лінійні та очагові. Ці райони і мікрорайони дислокуються по зонах міста-центра, таких як: центральні, серединні, периферійні та приміські.
Визначена схема просторової організації великих та надвеликих міст-центрів дозволяє пов‘язати їх з історично складеною функціонально-планувальною структурою. Запропоноване структурування міст-центрів, що враховує місцеположення компонентів в системі розселення, містобудівну ієрархію та структуроформуючого ландшафту території, дозволяє також визначити об'єктивізовані межі, етапи і строки прогнозування та проектування, а також створює передумови для формування диференційованої схеми параметризації і нормування структури визначених міських сталих комплексних районів і мікрорайонів. Комплексне усталене зонування, районування і мікрорайонування території міст-центрів є основою просторової організації, а також вибору пріоритетів формування інфраструктури міського та позаміського рівнів, розпланування та задресованості містобудівних резервів розвитку.
В свою чергу, усталені функціонально-планувальні структури міст, що розглядаються, проходять, в основному, 4 етапи довгострокового формування і розвитку, в тому числі:
- 1 етап - освоєння територій піонерним будівництвом і благоустрієм та врахування резервів подальшого довго-строкового розвитку для наступних етапів;
- 2 етап - зростання сформованих на першому етапі функціонально-планувальних утворень міста-центру, що пов'язане зі збільшенням щільності або розміру існуючих структур та територій при збереженні містобудівних функцій територій та об'єктів;
- 3 етап - реконструкція, що обумовлює необхідність підвищення інтенсивності забудови, пропускної спроможності комунікацій, вдосконалення інших елементів міського організму та передбачає збереження функціонального призначення об'єтів та територій;
- 4 етап - реорганізація, що припускає перетворення первинних реалізованих структур на попередніх етапах, історично складених міських утворень, відповідного функціонального призначення та можливості уточнення або зміну функцій, при необхідності або збереженні їх територіальних характеристик. Вказані етапи потребують врахування при моделюванні, нормуванні та методиці проектування сталого розвитку міст.
Важливою передумовою забезпечення вибору найбільш екологічно сприятливого, соціально орієнтованого, економічно раціонального усталеного розвитку міст-центрів є слідування, в процесі прогнозування, планування, проектування та управління, виявленим тенденціям довгострокового формування та сталого розвитку міст. Вказане найбільше відповідає природнім, урбанізаційним процесам, як міського, так і агломераційного рівнів.
До найважливіших, серед виявлених тенденцій, слід віднести наступні три групи.

4 серпня 2009

Розвиток гірських робіт на шахтах України досяг таких масштабів, при яких взаємний вплив очисних і підготовчих робіт став однією з основних причин втрати стійкості підготовчих виробок, від стану яких залежить надійність роботи всієї шахти. Зокрема, подальшу надробку зазнають від 15 до 30% польових і групових виробок. Оскільки процес подальшої надробки є вельми важким геомеханічним випробуванням для підготовчих виробок, масштаби збитків від втрати їх стійкості складають від 25 до 40 млн. гривень в рік на шахтах типового середнього вугільного об'єднання.
Незважаючи на значний об'єм наукових досліджень, проведених ДонДТУ, ВНДМІ, УкрНДМІ, ІГС СО РАН, а також вченими Казахстану, Китаю та інших вугледобувних країн, проблема стійкості підготовчих виробок при їх подальшій надробці залишається невирішеною, що обумовлює постійне зростання вищезазначених збитків. Виконані раніше дослідження дають ефективні рішення по забезпеченню стійкості виробок, в основному, при надробці їх одиночними лавами, що характеризується відносно легкими умовами надробки і зустрічається вельми рідко. Як вже згадувалося, польові і групові виробки надроблюють, як правило, лавами, що примикають до раніше виробленого простору. У зв'язку з цим, дослідження механізму перерозподілу гірського тиску навколо виробки, що надроблюється лавою, що примикає до раніше виробленого простору, і дослідження руйнування порід навколо неї є актуальною науковою задачею. Знання особливостей вказаного механізму дає можливість розробити нові варіанти планування гірничих робіт, при яких мінімізуються негативні наслідки надробки підготовчих виробок лавами, що примикають до раніше виробленого простору.
Зв'язок дисертації з планами наукової роботи.
Виконана робота є складовою частиною наукових досліджень, що проводяться в Донецькому учбово-науково-виробничому гірничому об'єднанні і Донецькому гірничому інституті ДонДТУ за проблемами геомеханічного аналізу розвитку очисних робіт і повноти виїмки запасів (номер держреєстрації теми 0198U002310).
Ідея роботи складається в управлінні конфігурацією суцільного виробленого простору лав, що примикають одна до одної, порядком відробляння цих лав і взаємним розташуванням цього простору і траси виробки, що надроблюється, при яких досягається мінімізація виявів гірського тиску навколо неї. 
Об'єктом досліджень є підготовча гірнича виробка.
Предметом досліджень є стійкість підготовчої гірничої виробки в зоні її надробки.
Метою роботи є розробка раціонального планування очисних робіт, що забезпечує підвищення стійкості польових і групових виробок при їх надробці лавами, що примикають до раніше вироблених просторів.
Задачі досліджень полягали в наступному: 1) виконати теоретичний аналіз апріорної інформації за проблеми забезпечення стійкості гірничих виробок при їх надробці з позиції її застосування як прогресивного способу зниження напружень навколо виробки для підвищення її стійкості; 2) дослідити особливості деформування виробки при її надробці лавами, що примикають до раніше виробленого простору; 3) розробити і геомеханічно обгрунтувати нове планування очисних робіт для подальшої надробки польових і групових виробок; 4) дослідити реакцію польової виробки на надробку при різній конфігурації сумарного виробленого простору; 5) провести промислову перевірку і впровадження розробленого планування гірничих робіт. 
Для рішення поставлених задач використовувалися наступні сучасні методи наукових досліджень: шахтні інструментальні спостереження для дослідження особливостей деформування виробки при її надробці та встановлення ефективності розробленого планування гірничих робіт; методи механіки суцільних і дискретних середовищ (теорія плити на неоднорідній основі, метод кінечних елементів в нелінійній постановці процедури початкових напружень) для дослідження еволюції напруженого стану навколо лав, що надроблюють і дослідження напружено-деформованого стану масиву навколо виробки, що надроблюється.
На захист виносяться наступні наукові положення:
1. Встановлені кількісні характеристики прояву гірського тиску в зоні накладення залишкового і динамічного опорного тиску в процесі надробки підготовчої виробки лавою, що примикає до раніше виробленого простору, які відрізняються тим, що величини деформації перерізу виробки, що надроблюється, в 1,4–3 рази перевищують максимальні деформації, відповідні випадку надробки одиночною лавою в тих же умовах, причому навколо зони накладення залишкового і динамічного опорного тиску виникають найбільш інтенсивні процеси руйнування товщі як попереду лави, що рухається, так і позаду її в зоні розвантаження, при цьому інтенсивність руйнування на 35 40% вище в порівнянні з тією, яка має місце в центрі лави;
2. Встановлена закономірність зміни інтенсивності деформування перерізу виробки, що надроблюється, яка відрізняється тим, що зменшення концентрації гірського тиску на 12 21% дозволяє зберегти від 29 до 52% площі поперечного перерізу за рахунок нелінійності залежності величини деформації перерізу виробки від критерію стійкості уміщуючого масиву.
3. Уперше показане, що додаткові зсування між новим і раніше виробленим простором при злитті їх кутових частин мінімальний, оскільки площа масиву, через яку реалізуються додаткові зсування збільшується в початковий період взаємодії від нуля. Тому зона злиття кутових частин суміжних вироблених просторів є специфічним з точки зору геомеханіки місцем, яке вельми сприятливе для розташування виробки, що надроблюється. Саме на цій дільниці негативні вияви надробки лавою, що примикає до раніше виробленого простору, мінімальні.
4. Обгрунтована нова конфігурація суцільного виробленого простору при якій в процесі надробки виробки принаймні на 12-21% знижується концентрація опорного тиску попереду лави, що рухається, а також перепад напружень позаду її в момент переходу виробки в зону розвантаження, і на 28-34% зменшуються розміри зони руйнування навколо виробки, що надроблюється.
Наукове значення отриманих результатів складається в уточненні механізму взаємодії суміжних вироблених просторів лав та закономірностей деформування і руйнування порід навколо виробки, яку вони надроблюють.
Практичне значення отриманих результатів складається у наступному:
Розроблений новий метод та його раціональні параметри для подальшої надробки магістральних виробок лавою, що примикає до раніше вироблених просторів, заснований на застосуванні ступінчастої схеми планування крайових частин вироблених просторів зі спеціальною черговістю відробляння запасів в межах панелі, блоку або горизонту і таким розташуванням виробки, що надроблюється, відносно суцільного виробленого простору, при якому траса виробки дотична до виступаючих кутових частин крайової частини масиву. При цьому черговість відробляння лав, що примикають, та їх взаємне розташування з виробкою, що надроблюється, вибираються таким чином, щоб кожна чергова лава надробляла виробку як одиночна, що дозволяє позбутися несприятливого впливу прилеглих вироблених просторів.




DNN.SU Дослідження новоі науки